28 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа №560/18104/25
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії посадових осіб НОМЕР_1 прикордонного загону, які 09 жовтня 2025 року відмовили у перетині державного кордону;
- скасувати рішення про відмову у перетині кордону;
- визнати, що дії відповідача порушили права особи з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Державну прикордонну службу України забезпечити можливість повторного перетину кордону у складі супроводу особи з інвалідністю;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки 5430,55 грн;
- моральну шкоду у розмірі, який визначить суд.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року адміністративну справу №560/18104/25 передано за територіальною підсудністю до Чернівецького окружного адміністративного суду
17 листопада 2025 року відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями Чернівецького окружного адміністративного суду, матеріали адміністративної справи №560/18104/25 передано на розгляд головуючому судді Лелюку О.П.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року (головуючий суддя - Лелюк О.П.) відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору; позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання документа про сплату судового збору.
Після постановлення судом указаної ухвали до суду від позивача надійшло клопотання, в якому вказано про відмову від частини позовних вимог, а саме: визнання протиправними дії посадових осіб НОМЕР_1 прикордонного загону, які 09 жовтня 2025 року відмовили у перетині державного кордону; скасування рішення про відмову у перетині кордону; зобов'язання Державну прикордонну службу України забезпечити можливість повторного перетину кордону.
При цьому позивачем повідомлено про скасування ІНФОРМАЦІЯ_1 рішення про відмову у перетині державного кордону від 09 жовтня 2025 року, на підтвердження чого надано лист НОМЕР_1 прикордонного загону від 06 листопада 2025 року №02.3/Б-7080/7398.
Згідно поданої позивачем заяви від 22.11.2025 року, останній просить суд стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріальну шкоду у розмірі 5430,55 грн та моральну шкоду у сумі 3000,00 грн.
Отже, спір у даній справі стосується лише стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідача на користь позивача.
У зв'язку з цим суд зазначає таке.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім цього, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з частиною 2 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення публічно-приватного партнерства; 15) спорах щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері проведення конкурентних процедур з відбору приватного партнера, концесіонера; 15-1) спорах щодо оскарження законності укладення договору публічно-приватного партнерства, концесійного договору, законності змін, внесених до договору публічно-приватного партнерства, концесійного договору; 16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Як зазначено судом вище, вимогами цього позову, враховуючи заяву позивача від 22.11.2025 року, є лише стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 5430,55 грн та моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн.
Отже, позов ОСОБА_1 не містить позовних вимог щодо вирішення публічного-правового спору у розумінні пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки жодні дії, рішення чи бездіяльність відповідача уже не є предметом оскарження.
Сам по собі факт того, що відповідачем є орган, який у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень. Розгляду ж адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно - розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.
Відповідно до частини 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
При цьому суд звертає увагу на те, що у постанові від 14.03.2018 року у справі №522/3454/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що вимоги про відшкодування шкоди, як майнової, так і моральної, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (частина друга статті 21 КАС України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року та частина п'ята статті 21 КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року). Якщо такі вимоги заявлено окремо, вони вирішуються судами в порядку цивільного судочинства.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, оскільки позивачем, враховуючи заяву від 22.11.2025 року, заявлено позовні вимоги лише про відшкодування матеріальної та моральної шкоди без вимоги вирішити публічно-правовий спір, то цей спір в такій редакції не може бути розглянутий адміністративним судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки даний позов із урахуванням заяви позивача від 22.11.2025 року не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження у цій справі.
Частиною шостою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Відтак, суд зазначає, що цей спір про стягнення матеріальної та моральної шкоди може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.
Окрім цього, суд звертає увагу на таке.
Як вбачається зі змісту наявних матеріалів, на виконання вимог ухвали суду від 21 листопада 2025 року в частині подання документа про сплату судового збору позивач надав до суду платіжну інструкцію №1.413083755.1 від 22 листопада 2025 року, згідно з якою ним сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн за пред'явлення вимоги майнового характеру про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 5430,55 грн.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Отже, особа, яка сплатила судовий збір, має право на його повернення у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції.
Оскільки позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн і в заяві від 22.11.2025 року позивач просив суд стягнути такий на його користь, водночас судом відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, то суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позивачу сплаченої суми судового збору.
Керуючись статтями 143, 170, 171, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 7 Закону України «Про судовий збір», суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
2. Роз'яснити, що указані спірні відносини можуть вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
3. Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачену згідно платіжної інструкції №№1.413083755.1 від 22 листопада 2025 року суму судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.П. Лелюк