28 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5562/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 за період з 29.07.2020 по 19.05.2023;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань)), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01,01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове Забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 29.07.2020 по 19.05.2023.
Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що фактично про виплату грошового забезпечення у меншому розмірі за спірний період позивач дізнався лише після отримання від відповідача відповіді, оформленої листом від 06 листопада 2025 року №09/Г-7293/7397, до якого було долучено і копії архівних відомостей про розміри отримуваного грошового забезпечення за період з січня 2020 року по грудень 2023 року. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду у справі №460/21394/23 (постанова від 21 березня 2025 року), позивач вважає, що саме з моменту отримання від відповідача зазначеного вище листа і підлягає обрахуванню початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом.
Додатково позивач звертав увагу суду на те, що починаючи з січня 2025 року по день звернення до суду з цим позовом позивач проходить військову службу, що, на його думку, також вважається поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Надаючи оцінку доводам заяви позивача в частині поновлення строку звернення до суду, варто зауважити, що Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року (справа №460/21394/23) відступив від висновків, викладених у раніше ухвалених постановах, та висловив нову правову позицію щодо застосування статті 233 Кодексу законів про працю України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати (в частині періоду до 19 липня 2022 року), а саме: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Отже, до спірних у даній справі правовідносин, які охоплюють період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року, підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України.
Як вбачається зі змісту позову та доданих до нього матеріалів, при звільненні з військової частини НОМЕР_1 йому не було вручено повідомлення про нараховані та виплачені суми. Лише після отримання від відповідача листа від 06 листопада 2025 року №09/Г-7293/7397, до якого було долучено копії архівних відомостей про розміри отримуваного грошового забезпечення за період з січня 2020 року по грудень 2023 року, позивач дізнався про те, що відповідач виплачував йому грошове забезпечення у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 21 березня 2025 року (справа №460/21394/23) наголосив, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Отже, саме дата вручення позивачу зазначеного документа і є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду. При цьому визначення моменту вручення грошового атестата (іншого письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні) як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності (пункти 77-79 постанови).
З огляду на викладене та враховуючи, що фактично про порядок розрахунку сум грошового забезпечення за час проходження військової служби позивач дізнався лише у листопаді 2025 року після отримання листа №09/Г-7293/7397, суд приходить до висновку про те, що вказані обставини дійсно унеможливили позивача звернутися до Чернівецького окружного адміністративного суду з даним позовом у межах встановленого законом строку.
Поряд з цим суд зважає і на те, що з огляду на дію воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та неодноразово подальшого його продовження, а також проходження ОСОБА_1 військової служби, що підтверджується записами його військового квитка серії НОМЕР_2 , суд вважає за можливе і з указаних підстав визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Також суд враховує, що згідно з частиною першою ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини, у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Отже, на переконання суду, позивачем з поважних причин пропущено строк звернення до суду з цим позовом, а тому його заява про поновлення строку підлягає задоволенню.
Розглянувши позовну заяву, суд приходить до висновку, що вона подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України; даний спір виник із публічно-правових відносин; спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства; справа підсудна Чернівецькому окружному адміністративному суду.
Підстави залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відкриття провадження у даній справі.
Беручи до уваги склад учасників справи, характер спірних правовідносин, а також враховуючи інші критерії, визначені частиною третьою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути вказану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Керуючись статтями 121, 122, 171, 248, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду задовольнити.
2. Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії.
3. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом.
4. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії.
5. Справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
6. У разі заперечення проти позову встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам, встановленим частиною другою та частиною четвертою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України. Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
7. У разі подання відповідачем відзиву на позовну заяву, встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив, яка повинна відповідати вимогам, встановленим частиною другою-четвертою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
8. У разі подання позивачем відповіді на відзив, встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень, які повинні відповідати вимогам, встановленим частиною другою-четвертою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
9. Повідомити учасникам справи про можливість отримати інформацію по справі на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: adm.cv.court.gov.ua/sud2470/.
10. Повідомити відповідача (суб'єкта владних повноважень) про можливість отримання копії позовної заяви з додатками, які підлягають врученню йому, лише безпосередньо у суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лелюк