28 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/1254/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування довідки, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати Довідку військово-лікарської комісії від 06.08.2024 р. №2097 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби.
В обґрунтування позову вказано, що під час незаконного затримання позивача щодо нього проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатом якого складено Довідку військово-лікарської комісії № 2097, згідно якої він визначний придатним до військової служби. Не погоджуючись із вказаною довідкою, позивачем було подано до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 та Центральної ВЛК скаргу , в якій просив скасувати вказану довідку та провести повторний медичний огляд, й винести довідку, якою визнати його непридатним до військової служби. Проте, комісіями не було прийнято рішення за результатами розгляду скарги.
На думку позивача, відповідачем порушено процедуру проведення медичного огляду, зокрема порушено п. 3.4 глави 3 розділу ІІ Положення №402, а саме йому не було проведено жодне з наведених досліджень, у тому числі не було не було здійснено рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Щодо результатів медичного обстеження спеціалістами - позивач звертав увагу на наступне:
1) щодо обстеження терапевтом - не вказано дату такого обстеження та результати зазначено виключно за результатом «візуального огляду», що свідчить про те, що терапевтом фактично огляд не здійснювався;
2) щодо обстеження хірургом - взагалі в графі не зазначено рішення про придатність;
3) щодо обстеження психіатром - останнім зазначено лише "придатний", проте взагалі відсутнє будь-яке зазначення про діагноз - біполярний афективний розлад (БАР), що був повідомлений вказаному спеціалісту.
Позивач наголошував на тому, що фактично наведеним спеціалістом було проігноровано реальний фізичний та психічний його стан під час його медичного обстеження та не здійснювалось дійсне обстеження.
Разом з цим, позивач стверджував, що у відповідності до п.3.11 глави 3 розділу ІІ Положення №402, Додатків 1,2 до Положення №402 лікар-психіатр, що входить до складу ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 мав здійснити його направлення на стаціонарне обстеження щодо перевірки стану здоров'я, його поточної динаміки, а вже за результатом такого стаціонарного обстеження на підставі складеного Акту дослідження стану здоров'я, мав би здійснити внесення відомостей у картку обстеження та медичного огляду.
Таким чином, позивач вважає, що медичний огляд та визначення ступеня придатності до військової служби було здійснено з порушенням порядку такого огляду - зокрема п. 3.4, 3.11 глави 3 розділу II Положення №402, Додатків 1, 2 до Положення №402.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що позивачем у відповідності до вимог п. 3.5 Положення №402 під час проведення медичного огляду не надано членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого з формою №025/о, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Окрім цього, відповідач зазначав, що у разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному (Київському та ІНФОРМАЦІЯ_5 . Однак, позивач не звертався із заявою до військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 для перегляду висновку та не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду щодо придатності до військової служби. Тільки після рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 та при не згоді з цим рішенням ОСОБА_1 повинен був звернутись до штатної військово-лікарської комісії вищого рівня або оскаржити до суду. Вказував, що саме постанова ЦВЛК є актом індивідуальної дії, який в подальшому заявник може оскаржити у відповідності до п.2.3.5 Положення 402 та є підставою для перегляду її в судовому порядку.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно довідки військової-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 від 06.08.2024 №2097 ОСОБА_1 на підставі графи ІІ. Розладу хвороб, графи 1-8 ТДВ "Б", здоровий, придатний до військової служби.
Не погоджуючись із вказаною довідкою, позивачем подано до військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 та до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України скаргу, в якій просив скасувати довідку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 від 06.08.2024 №2097, назначити та провести повторний медичний огляд та винести постанову про, якою визнати його непридатним для проходження військової служби, враховуючи діагноз - біполярний розлад, фаза загострення.
Листом від 02.09.2024 №598/9/19671 Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України повідомлено позивача про те, що у відповідності до вимог п. 3.3 глави 3 розділу І Положення №402 від 14.08.2008 року скарга військовозобов'язаного ОСОБА_1 направлено для розгляду та надання відповіді заявнику за належністю до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Листом від 18.12.2024 року №10710 ІНФОРМАЦІЯ_9 повідомлено позивача про те, що 06.08.2024 року громадянин ОСОБА_1 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_10 до лав Збройних Сил України та являється військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 . Згідно Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України з питань проходження служби військовослужбовець повинен звертатися до безпосереднього командира. В разі погіршення стану здоров'я військовослужбовець звертається до медичного пункту військової частини за місцем проходження служби для отримання медичної допомоги, а в разі потреби - для скерування до медичної установи для отримання лікування чи проходження ВЛК. Рішення прийняті щодо позивача можуть бути оскаржені до старшого командира (начальника) або до суду.
Вважаючи Довідку військово-лікарської комісії від 06.08.2024 р. №2097 про визнання його придатним до військової служби протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до п.20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з положеннями ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 6 ст. 2 Закону №2232-XII встановлено, зокрема, такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Абзацом 13 ч.1 ст.1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
В подальшому Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України №259/2022 від 18 квітня 2022 року, №341/2022 від 17 травня 2022 року, №573/2022 від 12 серпня 2022 року, №757/2022 від 07 листопада 2022 року, №58/2023 від 06 лютого 2023 року, №254/2023 від 01 травня 2023 року, №451/2023 від 26 липня 2023 року, №734/2023 від 06 листопада 2023 року, №49/2024 від 05 лютого 2024 строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та діє наразі.
Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки" від 23 лютого 2022 року №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154).
Відповідно до п. 1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Абзацом 3 пункту 3 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Згідно п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення сприяють організації призовними комісіями проведення медичного огляду, обстеження та лікування призовників.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі - Положення № 402).
Згідно із п.п. 1.1, 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 це положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.
Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Згідно п. 2.9 глави 2 розділу ІІ Положення № 402 за результатами проведеного медичного огляду призовників ВЛК ТЦК та СП приймає одну із постанов: 1) придатний до військової служби; 2) тимчасово непридатний до військової служби, потребує лікування у _______________ (вказати заклад охорони здоров'я (установу) та орієнтовний строк лікування); 3) потребує направлення на додаткове медичне обстеження та проведення повторного медичного огляду _______________ (зазначити дату проведення медичного огляду); 4) непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час; 5) непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. Постанова ВЛК вноситься лікарем - членом призовної комісії до облікової карти призовника (картки медичного огляду призовника на збірному пункті). Крім цього, довідка ВЛК з постановою про непридатність (тимчасову непридатність) призовника до військової служби, зберігається в особовій справі призовника.
Судом встановлено, що за результатами проходження військово-лікарської комісії позивач визнаний придатним до військової служби, про що військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 складено довідку від 06.08.2024 р. №2097.
Однак, з вказаною довідкою позивач не погоджується, посилаючись на порушення відповідачем процедури проходження медичного огляду, зокрема не проведено рентгенологічне обстеження органів грудної клітки; під час обстеження терапевтом, останнім не вказано дату такого обстеження та результати зазначено виключно за результатом «візуального огляду»; під час обстеження хірургом - в графі не зазначено рішення про придатність; під час обстеження психіатром, останнім зазначено лише «придатний», проте взагалі відсутнє будь-яке зазначення про діагноз - біполярний афективний розлад (БАР), що був повідомлений вказаному спеціалісту та не направлено його на стаціонарне обстеження щодо перевірки стану здоров'я.
Окрім цього, позивач посилався на не, що оскаржувана довідка складена без врахування реального стану його здоров'я.
Щодо вказаного, суд зазначає наступне.
Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Згідно з п. 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".
Згідно п. п. 2.4.2, 2.4.5, 2.4.6, 2.4.10 розділу І Положення №402 ВЛК регіону з питань військово-лікарської експертизи підпорядковуються усі позаштатні ВЛК регіону.
Начальник ВЛК регіону безпосередньо підпорядковується начальнику ЦВЛК. ВЛК регіону з питань військово-лікарської експертизи підпорядковуються усі позаштатні ВЛК регіону.
ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз'яснення з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів; запитувати особові та пенсійні справи, медичні документи, матеріали службового (спеціального) розслідування, дізнання, досудового розслідування, характеристики, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови; залучати для вирішення питань військово-лікарської експертизи головних (провідних) медичних спеціалістів та інших лікарів-спеціалістів, за необхідності - інших спеціалістів, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК); перевіряти у ТЦК та СП, закладах охорони здоров'я (установах) Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим), областей, міста Києва, на території регіону організацію та стан лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів, результати перевірок доповідати начальнику ЦВЛК та керівникам органів місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування.
Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Згідно п. 2.8.4, 2.8.5 розділу І Положення №402, на ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.
У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК.
Відповідно до абз. 4 п. 2.12 глави 2 розділу II Положення №402 у спірних питаннях, пов'язаних із незгодою призовника з висновками лікарів, які залучаються до медичного огляду призовників, питаннях контролю за об'єктивністю висновків лікарів за рішенням штатної ВЛК призовник може бути направлений на контрольне обстеження у заклад охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України.
Згідно з п.п. 2.3.4 п. 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Відповідно до п. 3.3-3.4 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров'я.
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
Таке рішення є обов'язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.
У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз'ясненнями, у строк, визначений Законом України "Про звернення громадян".
У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров'я, ніж той, в якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої оскаржується.
Аналіз вказаних приписів Положення №402 вказує на існування ієрархічної структури закладів, що здійснюють військово-лікарську експертизу, де ЦВЛК та ВЛК регіонів є штатними ВЛК та військово-медичними установами. При цьому, Положення №402 встановлює алгоритм оскарження дій (бездіяльності) чи постанови ВЛК районного ТЦК та СП, відповідно до якого, такі дії можуть бути предметом перегляду у ВЛК обласного ТЦК та СП та у подальшому у ВЛК регіонів та у ЦВЛК.
В свою чергу, в судовому порядку можуть бути оскаржені лише постанови ВЛК регіонів та ЦВЛК.
Таким чином, Положення №402 визначає позасудовий порядок оскарження дій (бездіяльності) чи постанови ВЛК районного ТЦК та СП, натомість у судовому порядку можуть бути оскаржені лише постанови ВЛК регіонів та ЦВЛК.
Суд зазначає, що у разі незгоди з довідкою Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.08.2024 р. №2097, якою позивача визнано придатним до військової служби, останній мав право оскаржити її до ВЛК вищого рівня.
З матеріалів справи встановлено, що не погоджуючись із оскаржуваною довідкою, позивачем подано до військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 та до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України скаргу, в якій просив скасувати таку довідку, назначити і провести повторний медичний огляд та винести постанову, якою визнати його непридатним для проходження військової служби, враховуючи діагноз - біполярний розлад, фаза загострення.
Так, листом від 02.09.2024 №598/9/19671 Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України повідомлено позивача про направлення його скарги для розгляду та надання відповіді за належністю до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а листом від 18.12.2024 року №10710 ІНФОРМАЦІЯ_9 повідомлено позивачу про те, що 06.08.2024 року він був призваний ІНФОРМАЦІЯ_10 до лав Збройних Сил України та являється військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , а тому в разі погіршення стану здоров'я він повинен звертається до медичного пункту військової частини за місцем проходження служби для отримання медичної допомоги, а в разі потреби - для скерування до медичної установи для отримання лікування чи проходження ВЛК. Рішення прийняті щодо позивача можуть бути оскаржені до старшого командира (начальника) або до суду.
Наведене вище, свідчить про використання позивачем позасудового порядку оскарження довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_11 . Разом з цим, суд звертає увагу на те, що Положенням №402 чітко визначено, що у судовому порядку можуть бути оскаржені лише постанови ВЛК регіонів та ЦВЛК.
Таким чином, суд приходить до висновку, що звернення позивача із цим позовом до суду не відповідає порядку оскарження, встановленому Положенням №402, яким передбачено, що у судовому порядку оскаржуються постанови саме ВЛК регіонів та ЦВЛК, а не постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП.
З урахуванням зазначеного, беручи до уваги невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права до встановленого Положенням №402 порядку оскарження, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Поряд з цим, суд зазначає, що аргументи позивача в частині необхідності врахування, під час проходження медичного обстеження, його захворювання, судом не приймаються, з огляду на те, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Більше того, суд наголошує, що в межах розгляду даної адміністративної справи, не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що придатний до військової служби.
Враховуючи те, що в ході розгляду даної справи судом не було встановлено допущення з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 90 КАС України).
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а тому з огляду на наведені вище норми та обставини справи, зважаючи на правову позицію Верховного Суду у даній категорії справ, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позову.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України , суд-
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя І.В. Маренич