465/8889/25
1-кп/465/1248/25
Іменем України
28.11.2025 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
особи, стосовно якої розглядається клопотання: ОСОБА_4 ,
законного представника: ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката: ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - адвоката: ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12025141370000620 від 25.07.2025 року щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Львова, розлученого, із середньою спеціальною освітою, не працюючого, інваліда 1-ї групи «Б», згідно ст.89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у зв'язку із вчиненням суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
ОСОБА_4 в період встановленого в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ (із подальшими змінами), воєнного стану 25.07.2025 року близько 15 год. 55 хв., перебуваючи поблизу кафе «Unitas» за адресою: м. Львів, вул. Київська, 24, таємно, шляхом вільного доступу викрав мобільний телефон марки «Iphone 11» вартістю 6500 грн. із сім-карткою мобільного оператора «ВФ Україна» № НОМЕР_1 та у чохлі чорного кольору вартістю 173 грн., який знаходився на столику літньої тераси кафе «Unitas» та котрий належить потерпілому ОСОБА_8 , чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому на загальну суму 6 673 (шість тисяч шістсот сімдесят три) грн. 00 коп.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердив вчинення ним суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та пояснив, що хворіє на психічне захворювання, у зв'язку з чим неодноразово лікувався у психіатричній лікарні. Останній раз перебував на лікуванні впродовж чотирьох місяців підряд, після чого був відпущений додому. Його матір та частина інших близьких родичів померла, проживав він на пенсію по інвалідності, яка присвоєна йому за наявним психічним розладом. Однак, коштів завжди бракувало і в один із днів, точної дати уже не пригадує, перебуваючи на вул. Київська у м. Львові, на столику закладу громадського харчування він побачив мобільний телефон та, враховуючи, що на той час поблизу ніяких людей не було, він взяв цей мобільний телефон і поклав його до кишені куртки, після чого з місця події пішов. Він сподівався, що в подальшому власник телефону або ж адміністрація кафе зателефонують йому і він поверне викрадене за винагороду, а у випадку, якщо ніхто не зателефонує, - продасть його, щоб виручити за це грошові кошти і в подальшому використати їх на власні потреби. Однак, коли прийшов до будинку, в якому мешкає, був зупинений працівниками поліції та на запитання про місце знаходження викраденого телефону повідомив їм, що цей телефон має при собі. Зазначив, що на даний час вважає, що потребує лікування, однак, не на довгий період. Захисник - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив про доцільність застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_4 , оскільки це відповідає психічному стану останнього та суспільно небезпечне діяння вчинене власне під впливом наявного в ОСОБА_4 психічного розладу.
Аналогічно законний представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 вказала, що застосування примусових заходів медичного характеру відповідає інтересам ОСОБА_4 , адже наявний в останнього психічний розлад позбавляє його можливості усвідомлювати свій психічний стан і потребу лікування. При цьому, пояснила, що вона являється колишньою дружиною ОСОБА_4 , останній дійсно лікувався в психіатричному закладі з приводу наявного у нього психічного захворювання, яке спричинене тривалим вживанням алкогольних напоїв. Зазначена проблема є актуальною й на даний час, адже ОСОБА_4 не працює, вдома позбавлений можливості вживати алкогольні напої, за чим вона здійснює контроль особисто, тому часто йде за межі місця проживання й там шукає засоби і способи для придбання і споживання алкоголю, що є вкрай шкідливим для нього. При цьому, уточнила, що ОСОБА_4 має проблеми з пам'яттю, адже добре пам'ятає давні події і гірше - нещодавні, тому в сукупності із надмірним потягом до алкоголю потребує коригування поведінки і лікування, можливо, й в умовах психіатричного стаціонару.
Представник потерпілого в судовому засіданні підтримала позицію щодо необхідності лікування ОСОБА_4 від наявного в нього психічного розладу в амбулаторних умовах, як пропонує судовий експерт-психіатр, а також наголосила на тому, що мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_4 , потерпілому до цього часу не повернуто і останній не має можливості ним користуватися впродовж тривалого часу. Тому клопотала про скасування арешту, накладеного на цей телефон, і його повернення потерпілому ОСОБА_8 .
В ході розгляду справи стороною обвинувачення надано докази на підтвердження вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, що безпосередньо досліджені в судовому засіданні:
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25.07.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_8 просить вжити заходів до невідомої особи, яка 25.07.2025 року у м. Львові по вул. Київська, 24 вкрала шляхом вільного доступу зі столика на літньому майданчику кафе «Unitas» його мобільний телефон марки «Айфон 12» із сім-карткою НОМЕР_2 в корпусі сірого кольору та в чорному чохлі, внаслідок чого заподіяла йому матеріальну шкоду;
- заяву керівника кафе «Unitas» від 25.07.2025 року про надання згоди на проведення огляду приміщення кафе і літнього майданчика, а також протокол огляду місця події від 25.07.2025 року з доданою фототаблицею, яким зафіксовано вилучення слідчим з приміщення кафе «Unitas» змиву із столу літнього майданчика та трьох прозорих клейких стрічок із слідами папілярних ліній пальців рук;
- протокол зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 25.07.2025 року, відповідно до якого слідчим вилучено з приміщення кафе «Unitas» DVD-R диск із записом з камер відеоспостереження даного закладу громадського харчування за 25.07.2025 року;
- протокол огляду предметів від 26.07.2025 року, відповідно до якого слідчим оглядався відеозапис з камер відеоспостереження кафе «Unitas», розташованих за місцем скоєння суспільно небезпечного діяння, і встановлено, що згідно вказаного відеозапису 25.07.2025 року на літній терасі закладу харчування «Unitas», розташованій за адресою: м. Львів, вул. Київська, 24, за столиком сиділо троє чоловіків. В подальшому вказані особи відійшли та на столику, за яким вони сиділи, один із чоловіків залишає мобільний телефон чорного кольору, надалі через деякий час до столику підходить невідома особа чоловічої статі, вдягнута в одяг чорного кольору, і, помітивши мобільний телефон, бере його та кладе у ліву кишеню куртки, в яку був одягнутий, після чого прямує у невідомому напрямку;
- постанову про визнання речовим доказом та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 26.07.2025 року, відповідно до якої слідчим ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 визнано речовим доказом DVD-R диск із записом з камер відеоспостереження кафе «Unitas» за 25.07.2025 року;
- DVD-R диск, який безпосередньо досліджений в судовому засіданні та який містить відеозапис з камер відеоспостереження кафе «Unitas» за 25.07.2025 року з фіксацією події суспільно небезпечного діяння, а саме того, як компанія з трьох чоловіків відійшли від столику на літній терасі кафе та на такому залишився мобільний телефон одного із чоловіків і напої, після чого за невеликий період часу до столику підійшов ОСОБА_4 , який в судовому засіданні впізнав себе на відеозаписі, та взяв зі столу мобільний телефон, котрий одразу ж поклав у ліву кишеню своєї куртки, а також підняв келих з напоєм, який почав споживати, однак, в подальшому пішов, оскільки працівники закладу громадського харчування вказали йому на необхідність залишити приміщення кафе. На відеозаписі відображено також момент, коли потерпілий ОСОБА_8 після тимчасового відлучення із-за столу та заволодіння телефоном ОСОБА_4 повернувся назад до кафе, а саме до столику, на якому залишав свій мобільний телефон;
- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 25.07.2025 року, відповідно до якого цього ж дня о 19.10 год. слідчим поблизу будинку №26 по вул. Володимира Великого у м. Львові було затримано ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні крадіжки та в останнього при затриманні в присутності понятих і захисника було вилучено мобільний телефон марки «Iphone» в чохлі чорного кольору;
- протокол огляду предмета від 26.07.2025 року, з якого слідує, що слідчим оглядався вилучений в ОСОБА_4 при затриманні 25.07.2025 року мобільний телефон марки «Iphone» модель «12» в чохлі чорного кольору із встановленою сім-карткою мобільного оператора «Vodafone» з номером НОМЕР_1 ;
- постанову слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 від 26.07.2025 року, відповідно до якої мобільний телефон марки «Iphone» модель «12» в чохлі чорного кольору із встановленою сім-карткою мобільного оператора «Vodafone» з номером НОМЕР_1 , вилучений у ОСОБА_4 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні;
- заяву потерпілого ОСОБА_8 від 06.08.2025 року про надання згоди на проведення огляду належного йому мобільного телефону та протокол огляду предмету від 06.08.2025 року, в якому слідчим відображено хід проведеного огляду з фіксацією параметрів та характеристик телефону, які визначають його саме як такий, що був викрадений у ОСОБА_8 ;
- постанову про уточнення даних та виправлення описки від 06.08.2025 року, якою слідчий уточнив на підставі даних, здобутих в ході проведення слідчих дій, модель викраденого телефону і постановив вважати, що модель телефону «Iphone», належного ОСОБА_8 , «11», а не «12», як зазначалось раніше;
- висновок експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_10 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19-114-25/19796-ТВ від 22.08.2025 року, згідно якого ринкова вартість представленого на експертизу мобільного телефону «Iphone 11» та чохла торгової марки «Spigen» станом на 25.07.2025 року становить 6673,00 грн.
Аналізуючи та оцінюючи досліджені матеріали провадження та надані публічним обвинуваченням докази відповідно до вимог ст. 94 КПК України, які були досліджені у судовому засіданні, суд вважає їх належними, достовірними, допустимими та достатніми для висновку відповідно до положень ст. 513 КПК України, що суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, було вчинено ОСОБА_4 . При цьому, у даному випадку немає підстав вважати, що ОСОБА_4 привласнив знахідку, адже у постанові Верховного Суду від 21.08.2025 року у справі №688/2554/22 зроблено правовий висновок про те, що привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що воно вибуло з володіння власника; місцезнаходження цього майна власнику не відомо; між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна. При цьому, заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), в стосунку особи, яка заволодіває таким майном, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна. Якщо привласнення майна відбувається в адміністративних приміщеннях, пунктах здійснення розрахунково-касових операцій та інших громадських місцях з обмеженим простором, у таких випадках слід констатувати презумпцію «забутості» речі її власником: у подібних випадках зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, а лише залишена чи забута ним. З урахуванням наведеного та в аспекті викладеної правової позиції суду касаційної інстанції у випадку ОСОБА_4 мобільний телефон ОСОБА_8 не вибув у момент його залишення на столику кафе «Unitas», де потерпілий споживав напої, з володіння останнього. Більш того, як встановлено при дослідженні відеоматеріалів із записами з камер відеоспорстереження, розташованих на місці події, потерпілий ОСОБА_8 після того, як ОСОБА_4 заволодів його мобільним телефоном, повертався до кафе, що свідчить про те, що телефон був залишений ним і потерпілий знав, де він може бути. Більш того, телефон має ідентифікаційні ознаки, по яким можливо встановити власника, коло його спілкування, а, відповідно, і людей, які можуть повідомити власнику про те, що телефон забуто, якщо особа, яка заволоділа таким телефоном, повідомила б їм про цей факт. Однак, ОСОБА_4 адміністрацію закладу громадського харчування про виявлений ним телефон на столику літньої тераси кафе не повідомляв, більш того, заховав такий телефон у куртку, в яку був одягнений, та пішов з місця події, припускаючи в майбутньому можливість продажу телефону і отримання за це грошових коштів. Тому за наведених обставин суспільно небезпечні дії ОСОБА_4 місять ознаки саме крадіжки.
Суд при розгляді справи у порядку вирішення питання застосування стосовно особи примусових заходів медичного характеру не досліджує природу дій особи, а саме ставлення її свідомості і волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до наслідків. Оскільки предмет доказування у кримінальному проваджені щодо застосування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей, зокрема під час розгляду цієї категорії справ не вирішуються питання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, а йдеться лише про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння. При цьому, умисел, мета і мотив є елементами суб'єктивної сторони саме кримінального правопорушення (злочину чи проступку) та встановлюються лише щодо осудної особи.
Дана позиція узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Касаційного кримінального суду, викладеним у постанові від 26.06.2019 року у справі № 202/5997/17.
У зв'язку з цим при розгляді судом клопотання про застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру питання наявності в останнього умислу, мотиву і мети вчинення суспільно небезпечних діянь не вирішуються, оскільки не входять до предмету доказування в даній категорії справ.
Як вбачається з дослідженого у судовому засіданні висновку судово-психіатричного експерта №1535 від 19.09.2025 року, складеного експертом Львівської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» ОСОБА_11 , на даний час ОСОБА_4 страждає тяжким хронічним психічним розладом у вигляді психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, амнестичний синдром, і не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період інкримінованих дій ОСОБА_4 також страждав тяжким хронічним психічним розладом у вигляді психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, амнестичний синдром, і не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Згідно з ч. 3 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Отже, діяння, яке інкримінується ОСОБА_4 , вчинено останнім у стані неосудності, так як на момент вчинення даного суспільно небезпечного діяння, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №1535 від 19.09.2025 року, ОСОБА_4 хворів та на момент розгляду провадження продовжує хворіти хронічним тяжким психічним розладом у вигляді психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, амнестичний синдром, тобто знаходився у стані, в якому він не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 року у справі № 221/6664/19, метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов'язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК України). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені ст. 94 КК України критерії в їх сукупності.
Розглядаючи питання виду примусових заходів медичного характеру, які підлягають застосуванню до ОСОБА_4 , враховуючи висновок судово-психіатричного експерта №1535 від 19.09.2025 року, вимоги ст. 94 КК України, а також характер та тяжкість психічного розладу, тяжкість вчиненого діяння, ступінь небезпечності психічнохворого для себе або інших осіб, який негативних характеристик не має, з березня 2022 року перебуває на обліку в лікаря-нарколога з діагнозом «розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю», до ОСОБА_4 слід застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Підстав для застосування до ОСОБА_4 госпіталізації до психіатричного закладу, про доцільність чого вказувала законний представник, на даний час не вбачається. У цьому питанні суд об'єктивно враховує висновок судово-психіатричної експертизи та не має підстав піддавати його сумніву в частині експертного висновку про доцільність отримання ОСОБА_4 саме амбулаторної психіатричної допомоги.
Запобіжний захід до ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не застосовується і підстав для обрання такого на даний час немає.
У справі наявні процесуальні витрати. Так, згідно довідок Львівського НДЕКЦ МВС України витрати на залучення судових експертів з оформленням висновків проведених судових товарознавчої і дактилоскопічної експертиз №СЕ-19-114-25/19796-ТВ від 22.08.2025 року та №СЕ-19/114-25/19789-Д від 15.08.2025 року сумарно складають 4902,70 грн. Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати стягуються з обвинуваченого лише у разі ухвалення обвинувального вироку. Стягнення процесуальних витрат при застосуванні примусових заходів медичного характеру КПК України не передбачено. А тому, такі витрати підлягають віднесенню на рахунок держави.
Долю речових доказів слід вирішити у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
У справі наявні підстави для застосування правових приписів ст.174 КПК України.
З наведених міркувань та керуючись ст.ст.7, 100, 124, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 512-513 КПК України, суд -
Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12025141370000620 від 25.07.2025 року стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.4 ст.185 КК України - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Судові витрати у справі на проведення судових товарознавчої і дактилоскопічної експертиз в сумі 4902 (чотири тисячі дев'ятсот дві) грн. 70 коп. - віднести на рахунок держави.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 06.08.2025 року на вилучений при затриманні ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Iphone» в корпусі чорного кольору та із чохлом чорного кольору із встановленою сім-карткою мобільного оператора «Vodafone» з номером НОМЕР_1 .
Речові докази: 1) мобільний телефон марки «Iphone 11» в корпусі чорного кольору та із чохлом чорного кольору, із встановленою сім-карткою мобільного оператора «Vodafone» з номером НОМЕР_1 , який упакований в сейф-пакет №6148263 та згідно квитанції від 01.10.2025 року переданий на зберігання до камери схову ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, - повернути власнику ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) DVD-R диск із записом з камер відеоспостереження кафе «Unitas» за 25.07.2025 року - залишити при матеріалах кримінального провадження №12025141370000620 (в матеріалах судової справи).
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Копію ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_4 після набрання нею законної сили направити на виконання до закладу охорони здоров'я, який надає психіатричну допомогу за місцем проживання останнього.
Суддя ОСОБА_1