Справа № 307/1388/25
Провадження № 1-кп/307/108/25
28 листопада 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області
у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
та її захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025071160000213 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки російської федерації, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, одруженої, з базовою загальною середньою освітою, непрацюючої, яка має на утриманні троє малолітніх дітей, раніше не судимої,-
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,
ОСОБА_4 у невстановлений органом досудового розслідування час та місці, однак не раніше 15.03.2025 виявила в автомобілі марки «Форд Фокус» Словацької реєстрації, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває у її володінні та користуванні, металевий кастет, який у подальшому поставила в кишеню передньої пасажирської дверки цього ж автомобіля та, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, у порушення положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 662, у період з 15.03.2025 до 30.03.2025 зберігала і носила у своєму автомобілі металевий кастет, який згідно висновку експерта № СЕ-19/107- 25/4842-ХЗ від 10.04.2025 є холодною зброєю ударно-дробильної дії, виготовлений у саморобний спосіб, який відноситься до категорії холодної зброї, а саме до 08 години 50 хвилин 30.03.2025, тобто до моменту виявлення працівниками Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області при перевірці транспортного засобу на контрольно-пропускному пункті у місті Тячів, по вулиці Армійській, біля будівлі 44 Закарпатської області, тобто ОСОБА_4 носила кастет без передбаченого законом дозволу, чим вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 263 КК України.
Під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_4 винуватою себе визнала повністю та показала, що приблизно за рік до цієї події вона придбала вказаний автомобіль у населеному пункті Нижні Ворота, у багажному відділенні якого, де зберігається запасне колесо, виявила невідомий їй предмет, який переклала в салон автомобіля в передню пасажирську дверку, котрий в подальшому виявили та вилучили працівники поліції, зупинивши її на контрольно-пропускному пункті у м. Тячів. Про те, що це є кастет і він відноситься до холодної зброї їй не було відомо, так само як і не було відомо, що за це передбачена кримінальна відповідальність.
Учасники судового провадження не оспорювали обставини винуватості ОСОБА_4 у носінні кастета без передбаченого законом дозволу, і тому на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, урахувавши те, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують її покарання.
ОСОБА_4 вчинила нетяжкий злочин.
Пом'якшуючі її покарання обставини - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обтяжуючих покарання ОСОБА_4 обставин, судом - не встановлено.
За місцем проживання ОСОБА_4 характеризується позитивно, на обліку і лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Урахувавши наведене, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 263 КК України, а саме - у вигляді штрафу, яке є необхідне та достатнє для її виправлення і запобігання новим кримінальним правопорушенням.
Питання щодо речових доказів слід вирішити згідно ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
За наведеного, процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 1 591 грн. 80 коп., які підтверджені документально, необхідно стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 370, 371, 374, 615 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 1 591 (однієї тисячі п'ятсот дев'яносто однієї) грн. 80 коп.
Речові докази:
кастет, який вилучений під час огляду місця події та переданий на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області - знищити;
DVD-R диск із відеозаписом із службової (нагрудної) камери, який зберігається у матеріалах кримінального провадження, - зберігати у матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано, і може бути оскаржений в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд, який ухвалив вирок, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку за заявою.
Суддя ОСОБА_1