Справа № 560/489/25
іменем України
28 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, відповідно до якої, просить: «Визнати протиправним і скасувати терміновий заборонний припис серії АА №041147 від 06 січня 2024 року, винесений Поліцейським офіцером громади СВ ГВП ХРУП ГУНП в Хмельницькій області майором поліції Шляховим Віталієм Володимировичем відносно ОСОБА_1 ».
Ухвалою від 16.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження; зобов'язано Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області в десятиденний строк з дня вручення даної ухвали суду надати до суду: читабельну копію термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №041147 від 06.01.2025 року; копії документів, які стали підставою для складення припису серії АА №041147 від 06.01.2024 року; відомості щодо ОСОБА_2 , а саме: місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомі номери засобів зв'язку.
До суду 24.01.2025 надійшли від відповідача витребувані судом документи.
Відповідачем 24.01.2025 до суду подано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 .
Від відповідача 30.01.2025 надійшов відзив на позовну заяву.
До суду 06.03.2025 відповідачем подані додаткові пояснення у справі.
Ухвалою суду від 11.11.2025 клопотання Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, задоволено; залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 18.11.2025 клопотання Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про витребування доказів задоволено частково; зобов'язано Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в п'ятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали суду надати до суду копії матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , працюючого, за ч.ч.1, 2 ст. 173-2 КУпАП, на підставі яких, Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області винесено постанову від 11.02.2025 року у справі № 686/1461/25; у задоволенні решти вимог клопотання Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про витребування доказів відмовлено.
До суду 27.11.2025 надійшли від Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області витребувані копії матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Згідно із позовною заявою, ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.
Вказує, що 06 січня 2024 року поліцейський офіцер громади СВ ГВП ХРУП ГУНП в Хмельницькій області майор поліції Шляховий Віталій Володимирович виніс Терміновий заборонний припис серії АА №041147 стосовно кривдника строком на 10 діб, яким позивачу заборонено у період з 16 год.00 хв. 06.01.2025 до 16 год.00 хв. 16.01.2025 в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Позивач стверджує, що оскаржуваний припис не відповідає встановленій законодавством формі та змісту, зокрема, порушені вимоги щодо заповнення даних про уповноважену особу без будь-яких скорочень.
Зазначає, що припис винесено за відсутності підстав, а саме безпосередньої загрози завдання шкоди «постраждалій особі».
Посилається на те, що терміновий заборонний припис винесений без проведення об'єктивної перевірки, не встановлені дійсні обставини події та не з'ясовані питання чи мала насправді місце подія домашнього насильства, хто саме був ініціатором конфлікту і чи взагалі був конфлікт, погрози.
Позивач вказує, що оскаржуваний припис порушує його конституційні права, зумовлює настання негативних правових наслідків - внесення до реєстру осіб, що вчинили домашнє насильство, взяття на профілактичний облік як кривдника.
Відповідно до заяв по суті справи, відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з таких причин.
Відповідач посилається на те, що заборонний припис на час розгляду цієї справи вичерпав свою дію.
Вказує, що поліцейським майором поліції ОСОБА_3 дотримано вимог пункту 10 розділу ІІ Порядку № 654, оскільки звання, прізвище, власне ім'я, по батькові зазначено повністю, без скорочень, в той час як скорочено із застосуванням відповідних абревіатур лише назву посади та підрозділу поліції.
Посилається на те, що, як видно з Форми оцінки вчинення домашнього насильства від 06.01.2025 оцінено рівень небезпеки як високий, з урахуванням відповідей "Так" на запитання № 1, 2, 3 (тобто більше двох відповідей "Так" на запитання з N 1 - 6), а також на запитання № 7, 8, 10, 13, 17 та 27.
При цьому, як вказує відповідач, на запитання № 27 про те чи щось ще змушує постраждалу особу турбуватися про безпеку, ОСОБА_2 , відповідаючи «Так» пояснила, що саме турбує постраждалу особу, а саме погрози позбавити потерпілу батьківських прав, визнати її психічно хворою.
Зазначає, що додатково в розділі «Зауваження поліцейського уповноваженого підрозділу поліції щодо будь-яких інших чинників / обставин, які підвищують / знижують рівень загрози життю та здоров'ю постраждалої особи» майор поліції ОСОБА_3 зауважив, що кривдник є власником мисливської вогнепальної зброї у кількості двох одиниць та має вільний швидкий доступ до них.
Стверджує, що оцінка рівня небезпеки як висока відповідає приписам абз.1 п.6 розділу ІІ Порядку № 369/180, оскільки на запитання з № 1-6 надано більше двох відповідей «Так».
Саме тому, як вказує відповідач, за змістом абзацу 3 пункту 7 Порядку № 369/180 у майора поліції ОСОБА_3 виник обов'язок винести терміновий заборонний припис стосовно кривдника, що ним і було зроблено.
Третя особа правом на подачу пояснень не скористалася.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
06.01.2025 року поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області майором поліції ОСОБА_3 складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 041147 у зв'язку з скоєнням позивачем стосовно постраждалої особи ОСОБА_2 домашнього насильства психологічного характеру 20.12.2024 о 10 год. 22 хв., а саме під час телефонної розмови принижував та обзивав жінку психічно хворою, а також переслідував через третіх осіб.
Терміновим заборонним приписом стосовно кривдника прийнято заходи у вигляді: заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 10 діб з 16 год. 00 хв. 06.01.2025 до 16 год. 00 хв. 16.01.2025 року.
Вважаючи вказаний вище терміновий заборонний припис протиправним та таким, що порушує його права, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 №2229-VIII (далі - Закон №2229-VIIІ).
Положення ч.1 ст.1 Закону №2229-VIII містять такі визначення понять:
- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (п.3);
- кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п.6);
- особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (п.8);
- терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства (п.16).
За змістом ч.3 ст.3 Закону №2229-VIII, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Згідно з п.4 ч.1ст.10 Закону №2229-VIII, до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать, зокрема винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників.
Статтею 24 Закону №2229-VIII передбачено, що до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4)направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Частинами 1, 2, 4-6 ст.25 Закону №2229-VIII визначено, що терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Терміновий заборонний припис може містити такі заходи: 1) зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; 3)заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.
Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.
Терміновий заборонний припис вручається кривднику, а його копія - постраждалій особі або її представнику.
Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України (ч.9 ст.25 Закону №2229-VIII).
Терміновий заборонний припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України (ч.11 ст.25 Закону №2229-VIII).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.08.2018 №654 затверджено Порядок винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника (далі - Порядок №654).
Відповідно до ст.25 Закону №2229-VIII та п.4 розділу II Порядку №654, припис може містити такі заходи: зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Згідно з п.п.6, 7 Порядку №654, терміновий заборонний припис стосовно кривдника (додаток 1) складається на бланку, виготовленому друкарським способом згідно з технічним описом бланка термінового заборонного припису стосовно кривдника (додаток 2), на якому проставлено відповідні серію та номер. Усі реквізити припису заповнюються державною мовою, розбірливим почерком, чорнилом чорного або синього кольору. У разі якщо особа, щодо якої виноситься припис, не володіє українською мовою, припис складається за участю перекладача.
Пунктами 10, 11 Порядку №654 передбачено відомості, які зазначаються у приписі.
Припис підписується працівником уповноваженого підрозділу поліції, який його виніс, постраждалою особою (її представником) і кривдником власноруч на оригіналі та кожній з копій.
Відповідно до п.22 Порядку №654, особа, стосовно якої винесено припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виносив припис.
Згідно з п.2 розділу II Порядку №654, терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків.
Процедуру проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення визначено Порядком проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України Міністерства внутрішніх справ України 13.03.2019 №369/180, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2019 року за №333/33304 (далі Порядок №369/180).
Відповідно до п.п.1, 2, 3 Порядку №369/180, оцінка ризиків проводиться за факторами небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства, передбачених у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства згідно з додатком до цього Порядку, шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.
За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам.
Фактори небезпеки/ризику щодо вчинення домашнього насильства визначаються за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства, і представлені у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства у вигляді питань, на які відповідає поліцейський уповноваженого підрозділу поліції за результатами спілкування з постраждалою особою, та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Відповідно Додатку до Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (п.1 розділу ІІ) заповнюється Форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
Аналіз наведених норм вказує на те, що під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлові приміщення. Під час винесення припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).
Поряд з цим, суд звертає увагу, що Закон №2229-VIII чітко визначає підставу для винесення припису, а саме: поліцейський повинен дійти висновку про існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи від кривдника, позаяк застосування термінового заборонного припису спрямоване на негайне припинення домашнього насильства або недопущення його продовження чи повторного вчинення.
У той же час, норми Закону №2229-VIII у випадках звернення до органів поліції із заявами щодо домашнього насильства зобов'язують такі відповідні органи для підтвердження факту домашнього насильства чи його спростування щонайменше здійснити перевірку відповідної інформації.
Згідно з п.2 розділу II Порядку №654, терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків.
При цьому, щодо посилання відповідача на те, що оскаржуваний заборонний припис вичерпав свою дію на момент розгляду справи, то суд виходить із такого.
Суд зазначає, що жодна норма національного законодавства не містить обмеження права особи на звернення до суду з вимогою про визнання протиправним і скасування такого, що вже реалізований (не реалізований), індивідуального акта, та не обмежує (звужує) повноважень суду щодо розгляду і вирішення адміністративної справи з огляду на таку ознаку.
Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 21.05.2020 у справі № 826/9464/18.
Тобто, факт реалізації або не реалізації актів та інших документів не може бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 у справі № 826/5608/17.
Такий підхід суду узгоджується також із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, викладеною у рішення суду у справі "Фрезаду проти Греції" (FREZADOU v. GREECE, заява №2683/12, від 08 листопада 2018 року), за висновками якого, нездатність судів завчасно розглянути по суті спір з приводу правового акта, який втратив чинність з тієї підстави, що у позивача зник правовий інтерес, є порушенням статті 6 Європейської конвенції з прав людини.
Отже, суд констатує, що закінчення терміну дії припису не означає, що даний акт індивідуальної дії не створює правових наслідків для позивача у справі.
Так, відповідно до Закону №2229-VIII, винесення термінового заборонного припису відносно кривдника передбачає настання негативних наслідків для цієї особи, а саме: внесення до реєстру осіб, що вчинили домашнє насильство, взяття кривдника на профілактичний облік, відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків, тощо.
Із приводу посилань позивача на те, що оскаржуваний припис не відповідає встановленій законодавством формі та змісту, зокрема, порушені вимоги щодо заповнення даних про уповноважену особу без будь-яких скорочень, то суд зазначає про таке.
Суд, дослідивши копію оскаржуваного припису, наявну в матеріалах справи, зазначає, що із неї вбачається таке: звання, прізвище, ім'я, по батькові поліцейського - «майор поліції ОСОБА_3 » - зазначені повністю, без скорочень; найменування посади та підрозділу наведено із використанням загальноприйнятих скорочень («ПОГ СВ ГВП ХРУП ГУНП в Хмельницькій області»); строк дії припису (з 16:00 06.01.2025 до 16:00 16.01.2025), перелік застосованих заходів і дані щодо постраждалої особи є читабельними, хоча почерк дійсно не відзначається належною охайністю.
З аналізу п.10 Порядку №654 та затвердженої форми припису суд погоджується з позицією відповідача, що вимога зазначити «повністю, без скорочень» стосується, насамперед, звання та ПІБ поліцейського, тоді як використання загальноприйнятих скорочень у назві підрозділу саме по собі не свідчить про протиправність припису, якщо з тексту можливо однозначно ідентифікувати орган та посадову особу.
Також суд вказує на те, що за даних обставин нерозбірливість почерку не досягає такого ступеня, який б унеможливлював встановлення строку дії припису, змісту заборони та суб'єкта, що його виніс.
Отже, виявлені недоліки оформлення оскаржуваного припису мають формальний характер та самі по собі не можуть бути достатньою підставою для визнання припису протиправним.
Щодо посилання позивача на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 11.02.2025 року у справі № 686/1461/25 (набрала законної сили 24.02.2025 року), якою провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП закрито, на підтвердження факту того, що терміновий заборонний припис, який оспорює позивач, був виданий безпідставно, то суд виходить із таких міркувань.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що на розгляді Хмельницького міськрайонного суду справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , працюючого, за ч.ч.1, 2 ст. 173-2 КУпАП.
Також зі змісту вказаної вище постанови суду вбачається, що, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 272671: «20 грудня 2024 року, о 10 год. 22 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив психологічне насильство відносно своєї дружини - ОСОБА_2 , а саме, під час телефонної розмови, принижував її та обзивав «психічно хворою», а також, через третіх осіб, намагався з'ясувати місце її проживання, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров'ю ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП».
Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 272672: «20 грудня 2024 року, о 10 год. 17 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив психологічне насильство відносно своєї доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, під час переписки в мережі «Телеграм», примушував надати її теперішню адресу проживання, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров'ю малолітньої ОСОБА_4 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП».
Розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , працюючого, за ч.ч.1, 2 ст. 173-2 КУпАП, Хмельницьким міськрайонним судом винесено постанову від 11.02.2025 у справі № 686/1461/25, якою провадження по справі стосовно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова Хмельницького міськрайонного суду від 11.02.2025 у справі № 686/1461/25 набрала законної сили 24.02.2025 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Також, оцінюючі доводи сторін щодо обґрунтованості винесення оскаржуваного припису, суд виходить із такого.
У матеріалах справи містяться: рапорт помічника ВнП №1 Хмельницького РУП ГУНП від 20.12.2024 року, відповідно до якого, за результатами телефонного повідомлення ОСОБА_2 інформацію зареєстровано в ЄО за №35579 як «ІНША ПОДІЯ», при цьому підкреслено, що «на даний час їй нічого не загрожує», заявниця повідомила, що не проживає спільно з чоловіком, приїзду поліції на даний момент не потребує, планує звернутися із письмовою заявою у зручний час; форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 06.01.2025 року, заповнена працівником уповноваженого підрозділу поліції, в якій за низкою запитань (№№ 1, 2, 3, 7, 8, 10, 13, 17, 27) зазначено відповіді «Так», що формально відповідає «високому рівню небезпеки» за Порядком №369/180.
У розділі «Зауваження поліцейського» зазначено, що кривдник має дві одиниці мисливської вогнепальної зброї та вільний доступ до них, а у відповіді на питання № 27 постраждала посилається на погрози позбавити її батьківських прав і «визнати психічно хворою».
З огляду на викладене вище, суд звертає увагу на те, що: первинне повідомлення ОСОБА_2 20.12.2024 було зареєстроване як «інша подія», заявниця прямо повідомила, що на момент звернення їй нічого не загрожує та приїзду поліції не потребує; між повідомленням та винесенням оскаржуваного припису від 06.01.2025 минуло понад два тижні; відповідачем не надано жодних доказів того, що у період між 20.12.2024 та 06.01.2025 виникли нові епізоди насильства, погроз, переслідування чи будь-які інші обставини, які могли б істотно змінити рівень небезпеки для ОСОБА_2 ; наявність мисливської зброї у законного власника сама по собі без вказівки на її неправомірне застосування не може автоматично свідчити про високий ризик летальних наслідків.
За таких обставин і правових підстав, виходячи з доказів наявних у матеріалах справи, висновок про високий рівень небезпеки, відображений у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 06.01.2025 року, не має належного фактичного підґрунтя та суперечить: змісту первинного звернення потерпілої (де прямо зазначено про відсутність актуальної загрози та небажання викликати поліцію), встановленим Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області обставинам справи при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.ч.1, 2 ст. 173-2 КУпАП, зокрема, щодо відсутності доведеного психологічного насильства саме 20.12.2024 року.
Водночас, посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду у справі №380/952/20 щодо самостійності термінового припису як заходу протидії домашньому насильству саме по собі не звільняє орган поліції від обов'язку довести конкретні обставини, які вказують на існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи.
У згаданій постанові Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні касаційної скарги, виходив з того, що орган поліції обґрунтував свої дії належними доказами та дотримався приписів закону, тоді як у цій справі відповідач такого не продемонстрував.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень саме на відповідача покладається обов'язок доведення правомірності свого рішення.
Відповідач не надав суду переконливих доказів, які б спростували зазначених вище висновків суду, серед іншого, не обґрунтував, з яких підстав через понад два тижні після події існувала саме безпосередня загроза життю чи здоров'ю постраждалої, що виправдовувала застосування найжорсткішого тимчасового заходу - заборони контакту з позивачем.
Суд виходить з того, що сам по собі факт тривалого сімейного конфлікту, пов'язаного з розірванням шлюбу та визначенням місця проживання дітей не може без додаткових підтверджених ознак психологічного, фізичного чи іншого насильства слугувати достатньою підставою для застосування спеціальних заходів протидії домашньому насильству.
При цьому, суд не заперечує, що спілкування позивача з дружиною та дітьми могло носити конфліктний характер і сприйматися потерпілою як емоційно травмуюче.
Однак для винесення термінового заборонного припису закон вимагає наявності безпосередньої загрози життю чи здоров'ю, а не лише абстрактного дискомфорту або побоювань, не підкріплених конкретними фактами.
Надаючи оцінку копіям матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , працюючого, за ч.ч.1, 2 ст. 173-2 КУпАП, на підставі яких, Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області винесено постанову від 11.02.2025 року у справі № 686/1461/25, які наявні у матеріалах справи № 560/489/25, то суд має вказати на таке.
Адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення.
Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб'єкт владних повноважень при їх прийнятті.
При цьому, суд окремо звертає увагу, що зі змісту самого оскаржуваного термінового заборонного припису серії АА №041147 від 06.01.2025 не вбачається, які саме письмові докази (документи) були підставою його винесення.
Форма термінового заборонного припису, затверджена Порядком №654, передбачає зазначення: відомостей про постраждалу особу та кривдника, короткого опису обставин події, що кваліфікується як домашнє насильство, обраних заходів (зобов'язання залишити місце проживання, заборона входу, заборона контакту), строку дії припису, однак не містить обов'язкового реквізиту щодо переліку документів чи доказів, які стали підставою для його винесення (заява постраждалої, рапорт, форма оцінки ризиків, протоколи про адміністративне правопорушення тощо).
Так, у тексті оскаржуваного припису відсутні посилання на конкретні реєстраційні номери та дати таких документів.
За таких обставин суд, здійснюючи ретроспективний контроль законності спірного припису, виходить із того, що зміст припису сам по собі не дає змоги встановити вичерпний перелік доказів, якими керувався поліцейський на момент його винесення.
Тому при оцінці матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 як доказів у справі № 560/489/25 суд враховує ті документи, які об'єктивно існували на момент винесення припису і реально могли бути покладені в його основу станом на 06.01.2025 року до 16 год. 00 хв.
До таких документів, суд відносить: первинне телефонне повідомлення ОСОБА_2 та рапорт за результатами його опрацювання; пояснення сторін щодо події 20.12.2024 року; протоколи про адміністративні правопорушення за ч.ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства; відомості про наявність у позивача мисливської зброї.
Оцінку телефонному повідомленню ОСОБА_2 , рапорту за результатами його опрацювання та формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства судом надано вище.
Надаючи оцінку поясненням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо події 20.12.2024 року, суд має вказати на таке.
Пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надані працівникам поліції й відображені у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, зводяться до того, що: між сторонами мав місце словесний конфлікт, пов'язаний із розірванням шлюбу та спором про визначення місця проживання дітей; позивач звертався до доньки із проханням повідомити адресу їх теперішнього проживання, готуючись до подання позову; потерпіла сприйняла ці дії як небажаний вплив на дитину й образилась на тон та зміст спілкування.
Суд виходить з того, що вказані пояснення: підтверджують наявність напружених стосунків і конфліктів між подружжям; але не містять даних про погрози фізичною розправою, спроби застосування сили, проникнення в житло, переслідування з реальним страхом за життя чи здоров'я.
Тобто на рівні пояснень йдеться про побутовий конфлікт у контексті сімейного спору, але не ті обставини, які за своїм змістом очевидно вказували б на «високий рівень небезпеки» та безпосередню загрозу життю чи здоров'ю ОСОБА_2 .
Із приводу протоколів про адміністративні правопорушення (ст.173-2 КУпАП) необхідно зазначити про таке.
Протоколи ВАД №272671 та ВАД №272672 фіксують вже інтерпретацію цих же подій працівником поліції: у них зазначено, що позивач принижував дружину, називаючи її «психічно хворою», та через третіх осіб з'ясовував місце проживання, а також під час листування в месенджері примушував доньку повідомити адресу проживання, чим «завдав шкоди їх психологічному здоров'ю».
Водночас, суд виходить із того, що ці протоколи: є описом позиції органу поліції щодо кваліфікації того самого конфлікту 20.12.2024 року; фактично дублюють зміст претензій ОСОБА_2 , але не містять самостійних, об'єктивно перевірених даних про ступінь небезпеки (наприклад, про тривалий характер переслідувань, наявність раніше вчиненого насильства, погроз вбивством, зафіксованих медичних наслідків тощо).
Отже, вказані вище протоколи підтверджують лише те, що поліція розцінила поведінку позивача як таку, що містить ознаки психологічного домашнього насильства, однак як джерело доказів вони ґрунтуються на тих же поясненнях сторін і не додають до картини жодних нових фактів, які б суттєво підвищували рівень ризику.
Щодо відомостей про наявність мисливської зброї у ОСОБА_1 , то суд виходить із таких міркувань.
Наявність у позивача статусу законного власника двох одиниць мисливської зброї є об'єктивним фактом, який безумовно може бути врахований при оцінці ризиків. Проте суд вказує на таке: сам по собі факт володіння зброєю не констатує загрози, якщо відсутні дані про погрози її застосування, спроби чи наміри її використати у конфлікті; у матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 немає відомостей про те, що позивач коли-небудь застосовував зброю, погрожував її застосуванням або демонстрував її з метою залякування членів сім'ї.
Отже, суд виходить з того, що інформація про зброю може підсилювати певні ризики, але в поєднанні з відсутністю даних про фізичну агресію чи конкретні погрози не дає самостійних підстав для висновку про безпосередню загрозу життю чи здоров'ю ОСОБА_2 .
З огляду на викладене вище, суд виходить з того, що сукупність доказів, якими орган поліції реально міг керуватися на момент винесення оскаржуваного припису (рапорт, пояснення сторін, протоколи, форма оцінки ризиків, відомості про зброю), підтверджує наявність сімейного конфлікту та напружених відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , але не містить достатніх об'єктивних даних про існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю ОСОБА_2 .
Висновок про «високий рівень небезпеки» у формі оцінки ризиків не має належного фактичного підґрунтя у тих доказах, які були наявні у поліції станом на 06.01.2025 року, і виглядає наслідком переоцінки суб'єктивних побоювань заявниці без достатньої перевірки та зіставлення з іншими доказами.
Суд також вказує на те, що ті документи, які могли бути підставою для винесення оскаржуваного припису, в сукупності не давали обґрунтованих підстав вважати, що існує безпосередня загроза життю чи здоров'ю ОСОБА_2 , яка б виправдовувала застосування до позивача найінтенсивнішого з тимчасових заходів - заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
У підсумку суд доходить висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю ОСОБА_2 на момент винесення термінового заборонного припису від 06.01.2025 та обґрунтованості висновку про високий рівень небезпеки за Порядком №369/180.
З урахуванням наведеного вище, суд виходить з того, що спірний терміновий заборонний припис: прийнятий за відсутності належно підтверджених обставин, які свідчили б про існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи; не ґрунтується на повній та всебічній оцінці всіх обставин справи; є необґрунтованим у розумінні п.3 ч.2 ст.2 КАС України; за наслідками втручання у права позивача (заборона контактів, можливі наслідки у вигляді обліку як кривдника) і відсутності належного фактичного підґрунтя не відповідає принципу пропорційності (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).
Отже, терміновий заборонний припис серії АА №041147 від 06.01.2025 підлягає визнанню протиправним та скасуванню, незважаючи на закінчення строку його дії, оскільки він породжує для позивача негативні правові наслідки, що зберігаються в часі.
Інші аргументи сторін не спростовують вказаних вище висновків суду.
Одночасно суд зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211, 20 грн.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, сплачений судовий збір у зазначеній сумі належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 041147 від 06 січня 2024 року, винесений поліцейським офіцером громади СВ ГВП ХРУП ГУНП в Хмельницькій області майором поліції ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області (вул. Зарічанська, 7, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29017 , код ЄДРПОУ - 40108824)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1
Головуючий суддя Є.В. Печений