Справа № 640/20152/19
іменем України
28 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перша газопромислова компанія" до Головного управління ДПС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша газопромислова компанія» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві, у якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2019 №1372615147.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Перша газопромислова компанія". За результатами перевірки було складено акт від 19.02.2019 № 40/26-15-14-07-02-10/39832909, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Позивач вказує, що товариство з обмеженою відповідальністю "Перша газопромислова компанія" не фігурує в жодному кримінальному провадженні. Укладаючи договори поставки з контрагентами ТОВ "Брокс Інвестмент", ТОВ "Дженерал-Спейс", ТОВ "Селінкс Україна" та ТОВ "Статус Альянс" підприємство переслідувало мету реального настання правових наслідків, що обумовлені угодами. Належне виконання укладених договорів підтверджується актами виконаних робіт, видатковими та податковими накладними. Отримання вказаних послуг (товарів) також підтверджується їх використанням у подальшій господарській діяльності товариства.
Позивач звертає увагу, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти повноваження контрагента на предмет дієздатності та дотримання контрагентом законодавства, зокрема податкового.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Замінено неналежного відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві на належного - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04655, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).
На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-IX (в редакції Закону №3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України.
За результатами розподілу, справа № 640/20152/19 передана на розгляд та вирішення Хмельницького окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2025, справу передано для розгляду судді Божук Д.А.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перша газопромислова компанія" до Головного управління ДПС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.03.2025 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Перша газопромислова компанія" залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.04.2025 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Перша газопромислова компанія" щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Брокс Інвестмент" за квітень 2016 року, з ТОВ "Дженерал-Спейс" за травень, червень 2016 року, з ТОВ "Селінкс Україна" за червень, серпень, вересень 2016 року, та з ТОВ "Статус Альянс" за вересень 2016 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.
За результатами перевірки був складений акт від 19.02.2019 № 40/26-15-14-07-02-10/39832909.
За наслідками розгляду акту документальної позапланової виїзної перевірки, інших матеріалів перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято, зокрема, податкове повідомлення - рішення від 08.04.2019 № 1372615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 381 342,00 грн, зокрема за основним платежем на 254 228,00 грн, за штрафними санкціями - на 127 114,00 грн.
Перевіркою встановлено документальне оформлення господарських операцій з ТОВ «Брокс Інвестмент», ТОВ «Дженерал-Спейс», ТОВ «Селінкс Україна» та ТОВ «Статус Альянс».
Відповідач стверджує, що договори між позивачем та зазначеними вище контрагентами не підтверджуються реальним виконанням господарських операцій.
Так, за результатами перевірки взаємовідносин ТОВ "Перша газопромислова компанія" з ТОВ "Брокс Інвестмент", ТОВ "Дженерал-Спейс", ТОВ "Селінкс Україна" та ТОВ "Статус Альянс" встановлено:
- дефектність первинних документів, наданих ТОВ "Перша газопромислова компанія" до перевірки, оскільки вони складені з порушенням вимог чинного законодавства та не дають можливості визначити виробника і якісні характеристики товарів (робіт, послуг);
- невідповідність змісту операцій, відображених у документах, реальним обставинам, зокрема неможливість виконання зазначеними постачальниками оформлених господарських операцій у зв'язку з відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності (основних фондів, транспортних засобів, виробничих потужностей, матеріальних ресурсів) та достатньої кількості працівників;
- неможливість встановити реальних постачальників і виробників товарів (робіт, послуг);
- короткотривалість здійснення господарської діяльності постачальників, а також невідповідність номенклатури товарів, задекларованих як поставлені на адресу ТОВ "Перша газопромислова компанія", номенклатурі товарів (робіт, послуг), придбаних самими постачальниками, що свідчить про «розрив» ланцюга постачання та ставить під сумнів можливість фактичного ведення ними господарської діяльності, а також вказує на суто документальне оформлення операцій.
Враховуючи зазначене, як вказує відповідач, первинні документи ТОВ "Перша газопромислова компанія" щодо отримання товарів від ТОВ "Брокс Інвестмент", ТОВ "Дженерал-Спейс", ТОВ "Селінкс Україна" та ТОВ "Статус Альянс" не підтверджують реального руху активів між ТОВ "Перша газопромислова компанія" та зазначеними контрагентами-постачальниками.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Перша газопромислова компанія" щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Брокс Інвестмент" за квітень 2016 року, з ТОВ "Дженерал-Спейс" за травень, червень 2016 року, з ТОВ "Селінкс Україна" за червень, серпень, вересень 2016 року, та з ТОВ "Статус Альянс" за вересень 2016 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.
За результатом перевірки складено акт від 19.02.2019 № 40/26-15-14-07-02-10/39832909, в якому встановлено, зокрема, порушення пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 254 228 грн, у тому числі по періодам: за квітень 2016 року на суму 25 879 грн; за травень 2016 року на суму 37 567 грн; за червень 2016 року на суму 80 082 грн; за липень 2016 року на суму 6 667 грн; за серпень 2016 на суму 68 872 грн; за вересень 2016 року на суму 35 161 грн.
На підставі висновків акту перевірки від 19.02.2019 відповідачем винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 08.04.2019 № 1372615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 381 342,00 грн, зокрема за основним платежем на 254 228,00 грн, за штрафними санкціями - на 127 114,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено ТОВ "Перша газопромислова компанія" в адміністративному порядку до ДПС України.
За результатами розгляду скарги Державна податкова служба України прийняла рішення № 3289/6/99-00-08-05-02 від 26.09.2019, яким податкове повідомлення-рішення від 08.04.2019 № 1372615147 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Розділом V ПК України врегульовано питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон № 996-ХIV).
Відповідно до статті 1 цього Закону № 996-ХIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За приписами частини другої статті 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Так, судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об'єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави.
Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд враховує, що між ТОВ "Перша газопромислова компанія" (покупець) та ТОВ "Брокс Інвестмент" (постачальник) 04.04.2016 укладено договір постачання товару № 1/04/05-15.
Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується поставити й передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти його й оплатити на умовах даного договору. Найменування, асортимент, кількість товару, що поставляється, вказуються в додатках або накладних до даного договору, що становить його невід'ємну частину.
13.04.2016 на адресу ТОВ "Перша газопромислова компанія" було здійснено поставку товару "Флокулянт Zetag 8180" у кількості 537,12 кг на загальну суму 70 899,97 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 13.04.2016 №84.
18.04.2016 на адресу ТОВ "Перша газопромислова компанія" було здійснено поставку товару "Флокулянт Zetag 8127" у кількості 675 кг на загальну суму 84 377,70 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 18.04.2016 №102.
26.04.2016 на адресу ТОВ "Перша газопромислова компанія" було здійснено поставку товару "Аніоніт АВ-17-8" у кількості 90 кг на загальну суму 5 400,00 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 26.04.2016 №113.
На кожну партію товару були постачальником були сформовані податкові накладні від 13.04.2016 №4, від 18.04.2016 №9, від 26.04.2016 №15.
ТОВ "Перша газопромислова компанія" перерахувала на поточний рахунок ТОВ "Брокс Інвестмен" суму в розмірі 160 677,67 грн, в т.ч. ПДВ - 26 779,61 грн. Станом на 31.12.2016 кредиторська/дебіторська заборгованість по розрахунках з ТОВ "Брокс Інвестмен" відсутня.
Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін.
При цьому, в акті перевірки відповідач не заперечував наявності у позивача всіх належно оформлених первинних документів, які підтверджують його право на формування податкового кредиту.
Також суд враховує, що 04.05.2016 між ТОВ "Перша газопромислова компанія" (покупець) та ТОВ "Дженерал-Спейс" (постачальник) було укладено договір №1/04/05-16.
Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти його й оплатити на умовах даного договору. Найменування, асортимент, кількість товару, що поставляється, вказуються в додатках або накладних до даного договору, що становить його невід'ємну частину.
06.06.2016 на адресу ТОВ "Перша газопромислова компанія" було здійснено поставку товару "Сульфовугілля" у кількості 4 500 кг на загальну суму 76 518,00 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 06.06.2016 №203.
13.06.2016 на адресу ТОВ "Перша газопромислова компанія" було здійснено поставку товару "Флокулянт Zetag 8110" у кількості 100 кг та "Катіоніт Ку-2-8" у кількості 1 000 кг на загальну суму 44 000 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 13.06.2016 №299.
На кожну партію товару були постачальником були сформовані податкові накладні від 06.06.2016 №6, від 13.06.2016 №52.
Крім того, 04.05.2016 сторонами було підписано Специфікацію до Договору №1/04/05-16 від 04.05.2016, за умовами якої ТОВ "Дженерал-Спейс" (виконавець) зобов'язується виконати ремонтні роботи в офісному приміщенні, яке належить ТОВ "Перша газопромислова компанія".
За результатом проведених ремонтних робіт сторонами були підписані акти надання послуг від 16.05.2016 №116 на суму 120 000 грн, від 19.05.2016 №117 на суму 60 000,00 грн, від 25.05.2016 №134 на суму 40 000,00 грн, від 30.05.2016 №163 на суму 40 000,00 грн, від 01.06.2016 №174 на суму 50 000,00 грн та сформовані податкові накладні №2 від 01.06.2016, №65 від 30.05.2016, №37 від 25.05.2016, №19 від 19.05.2016, №18 від 16.05.2016.
ТОВ "Перша газопромислова компанія" перерахувала на поточний рахунок ТОВ "Дженерал-Спейс" суму в розмірі 430 518,40 грн, в т.ч. ПДВ - 71 753,07 грн. Станом на 31.12.2016 кредиторська/дебіторська заборгованість по розрахунках з ТОВ "Дженерал-Спейс" відсутня.
Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін.
При цьому, в акті перевірки відповідач не заперечував наявності у позивача всіх належно оформлених первинних документів, які підтверджують його право на формування податкового кредиту.
06.06.2016 між ТОВ "Перша газопромислова компанія" (покупець) та ТОВ "Cелінкс-Україна" (постачальник) було укладено договір №6/07/16/2.
Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти його й оплатити на умовах даного договору. Найменування, асортимент, кількість товару, що поставляється, вказуються в додатках або накладних до даного договору, що становить його невід'ємну частину.
28.06.2016 на адресу ТОВ "Перша газопромислова компанія" було здійснено поставку товару "Сульфовугілля" у кількості 1 000 кг та "Катіон Ку-2-8" у кількості 2 880 кг на загальну суму 86 988,48 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 28.06.2016 №5.
22.08.2016 на адресу ТОВ "Перша газопромислова компанія" було здійснено поставку товару "Вапно для флюсування" у кількості 1 тони та "Катіоніт Ку-2-8" у кількості 2 280 кг на загальну суму 52 609,12 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 22.08.2016 №209.
31.08.2016 на адресу ТОВ "Перша газопромислова компанія" було здійснено поставку товару "Углеродомісткий матеріал марки А (навуглерожувач А 0,5-3,0)" у кількості 5,99 т на загальну суму 38 815,20 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 31.08.2016 №263.
31.08.2016 на адресу ТОВ "Перша газопромислова компанія" було здійснено поставку товару "Сульфовугілля" у кількості 9 000 кг та "Катіоніт Ку-2-8" у кількості 7 000 кг на загальну суму 277 800,00 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 31.08.2016 №292.
01.09.2016 на адресу ТОВ "Перша газопромислова компанія" було здійснено поставку товару "Катіоніт Ку-2-8" у кількості 7 340 кг на загальну суму 183 470,64 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 01.09.2016 №260.
На кожну партію товару були постачальником були сформовані податкові накладні від 01.09.2016 №2, від 31.08.2016 №105, від 31.08.2016 №127, від 22.08.2016 №50, від 12.08.2016 №52 (сума накладної від 12.08.2016 №52 відредагована згідно Додатку до декларації з ПДВ за серпень 2016 року), від 28.06.2016 №22.
Крім того, сторонами було узгоджено Кошторис виконання ремонтно-будівельних робіт за адресою: м.Київ, вул.Гоголівська, 22/24.
За результатом проведених ремонтних робіт сторонами були підписані акт надання послуг від 30.06.2016 №33 на суму 90 000 грн та сформовано податкову накладну №23 від 30.06.2016.
ТОВ "Перша газопромислова компанія" перерахувала на поточний рахунок ТОВ "Селінкс-Україна" суму в розмірі 729 683,44 грн, в т. ч. ПДВ 121 613,91 грн. Станом на 31.12.2016 кредиторська/дебіторська заборгованість по розрахунках з ТОВ "Селінкс-Україна" відсутня.
Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін.
При цьому, в акті перевірки відповідач не заперечував наявності у позивача всіх належно оформлених первинних документів, які підтверджують його право на формування податкового кредиту.
Крім того, 14.09.2016 на адресу ТОВ "Перша газопромислова компанія" ТОВ "Статус Альянс" було здійснено поставку товару "Катіоніт Ку-2-8" у кількості 1 120 кг на загальну суму 27 498,24 грн з ПДВ, про що було складено видаткову накладну від 14.09.2016 №115 та сформовано податкову накладну №72 від 14.09.2016 на суму 27 498,24 грн.
ТОВ "Перша газопромислова компанія" перерахувала на поточний рахунок ТОВ "Статус Альянс" суму в розмірі 27 498,24 грн, в т. ч. ПДВ 4 583,04 грн. Станом на 31.12.2016 кредиторська/дебіторська заборгованість по розрахунках з ТОВ "Статус Альянс" відсутня.
У той же час, податковим органом за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Перша Газопромислова компанія" та дослідження вказаних вище первинних документів встановлено неможливість ТОВ "Брокс Інвестмент", ТОВ "Дженерал-Спейс", ТОВ "Cелінкс-Україна", ТОВ "Статус Альянс" реалізовувати товари на адресу ТОВ "Перша газопромислова компанія", оскільки надані первинні документи підписані від імені постачальників - директором ТОВ "Брокс Інвестмент" - Тимощуком О.В., директором ТОВ "Дженерал-Спейс" - Куцаком Р.Г., директором ТОВ "Cелінкс Україна" - Романчиком В.В., від імені ТОВ "Статус Альянс" - директором Цимбалом О.М.
Крім того, згідно протоколів допиту свідків від 24.10.2017, від 15.12.2017, проведених ОУ ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, громадяни Романчик В.В. (директор ТОВ "Cелінкс Україна"), Цимбал О.М. (директор ТОВ "Статус Альянс") заперечують свою причетність до діяльності даних товариства.
Таким чином, відповідач вважає, що від імені підприємств ТОВ "Cелінкс-Україна" та ТОВ "Статус Альянс" діяли особи, які не мали законних повноважень на їх представництво, на вчинення від їх імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника/директора підприємства, які, крім того, не мали ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності підприємств.
Також контролюючий орган вказував, що згідно до баз даних ДФС, ТОВ "Селінкс Україна" останню декларацію з ПДВ подало за жовтень 2016 року, фінансові звіти за 2016 рік не подані, декларація з податку на прибуток підприємств за 2016 рік не подана, згідно ЄРПН не встановлено придбання товару, що в подальшому реалізовувався ТОВ "Перша газопромислова компанія", що свідчить про відсутність штатної чисельності працівників на підприємстві, в зв'язку з чим ТОВ "Селінкс Україна" не мало можливості реалізовувати товари.
На думку податкового органу, неподання до органів ДФС звіту суб'єкта малого підприємництва, декларації з податку на прибуток з додатками за 2016 рік також свідчить про відсутність основних фондів та виробничих потужностей на ТОВ "Селінкс Україна".
Аналогічно не подання податкової звітності стосується ТОВ "Дженерал-Спейс", ТОВ "Брокс Інвестмент", ТОВ "Статус Альянс", про що зазначені в акті перевірки від 19.02.2019.
Враховуючи викладене вище, суд при вирішенні даної справи, виходить з наступного.
Податковий орган, як на підставу нереальності господарських операцій ТОВ "Перша газопромислова компанія" з контрагентами ТОВ "Селінкс Україна", ТОВ "Дженерал-Спейс", ТОВ "Брокс Інвестмент", ТОВ "Статус Альянс" посилається на протоколи допиту свідків від 24.10.2017, від 15.12.2017, де ОСОБА_1 (директор ТОВ "Cелінкс-Україна"), ОСОБА_2 (директор ТОВ "Статус Альянс") заперечують свою причетність до діяльності даних товариства.
Відповідачем, на підтвердження своїх доводів та обґрунтувань надано суду копії відповідних протоколів від 24.10.2017, від 15.12.2017.
У той же час, згідно правової позиції висловленої Верховним Судом (актуальної на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, у постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17, сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів в рамках такого кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами.
Як вбачається з матеріалів справи, жодних відомостей про наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача, ні щодо його контрагентів суду не повідомлено відповідачем та всупереч вимог частині другій статті 77 КАС України, такого доказу як вирок надано не було.
Суд зазначає, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Одночасно, оцінюючи доводи контролюючого органу, викладені а акті перевірки позивача на підставі податкової інформації щодо нього суд враховує правову позицію, яка міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №2а-15124/11/2670, зазначає, що відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
У той же час, належних та допустимих доказів, які б спростовували вказані обставини відповідачем суду не надано.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.
Водночас, лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 72 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.
Суд констатує, що таких обставин в даній справі встановлено не було.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів.
Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.
Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.
На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Селінкс Україна", ТОВ "Дженерал-Спейс", ТОВ "Брокс Інвестмент", ТОВ "Статус Альянс" останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги статті 77 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з ТОВ "Селінкс Україна", ТОВ "Дженерал-Спейс", ТОВ "Брокс Інвестмент", ТОВ "Статус Альянс".
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Така правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, порушення платником податку-постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань.
Невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №815/3526/17).
Таким чином, суд зазначає, що незалежно від того чи мали чи ні місце порушення законодавства з боку ТОВ "Селінкс Україна", ТОВ "Дженерал-Спейс", ТОВ "Брокс Інвестмент", ТОВ "Статус Альянс", податковий орган не має права стверджувати про порушення ТОВ "Перша Газопромислова компанія" вимог податкового законодавства, оскільки в акті перевірки не наведено жодного доказу наявності порушень в діях саме позивача - ТОВ "Перша Газопромислова компанія".
Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
З врахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.
Як встановлено нормами податкового законодавства, податкова накладна є звітним та одночасно розрахунковим документом. Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Статтею 9 Закону №996-ХІV (в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції.
Суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено, що господарські операції між ТОВ "Перша газопромислова компанія" та ТОВ "Селінкс Україна", ТОВ "Дженерал-Спейс", ТОВ "Брокс Інвестмент, ТОВ "Статус Альянс", по яких позивач формував податковий кредит та витрати, не носили реального характеру, оскільки позивач надав належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують факт здійснення господарських операцій та отримання товару в межах здійснення господарської діяльності позивача.
При вирішенні даного спору суд не бере до уваги посилання відповідача на витяги з податкової інформації щодо контрагентів позивача. Суд зазначає, що факт порушення контрагентами своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкових зобов'язань.
Разом з тим, спрямованість господарських операцій позивача на реальне настання правових наслідків підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства.
А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Аналіз норм Податкового кодексу України вказує на той факт, що у його змісті не міститься норм, які б покладали відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), щодо обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальниками вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності, декларуванні ними податкової звітності.
Недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 77 КАС України податковим органом не надано, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено належними первинними документами реальність господарських операцій з ТОВ "Брокс Інвестмент", ТОВ "Дженерал-Спейс", ТОВ "Селінкс Україна" та ТОВ "Статус Альянс" за періоди, що перевірялись.
Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 08.04.2019 № 1372615147 слід визнати протиправним та скасувати.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказану норму, сплачений позивачем судовий збір слід присудити на його користь у розмірі 5720,13 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов товариства з обмеженою відповідальністю "Перша газопромислова компанія" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 08.04.2019 №1372615147.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перша газопромислова компанія" судовий збір в сумі 5720 (п'ять тисяч сімсот двадцять) грн. 13 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 28 листопада 2025 року
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша газопромислова компанія" (вул. Євгена Сверстюка, 21, оф.604, м. Київ, 02002 , код ЄДРПОУ - 39832909)
Відповідач:Головне управління ДПС України у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116 , код ЄДРПОУ - 44116011)
Головуючий суддя Д.А. Божук