Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
28 листопада 2025 року Справа № 520/24940/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні суду перебуває вищевказана справа.
Ухвалою суду від 28.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін. Витребувано докази у відповідача.
Від позивача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду із цим позовом, який пропущена з об'єктивних причин. 13.06.2025 представник позивача отримав відповідь, згідно з якою додаткова грошова винагорода не враховується при розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки. Згідно з довідкою про грошове забезпечення, позивач отримував таку винагороду під час служби у військових частинах НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_4 . Для уточнення інформації були направлені адвокатські запити, у відповідь на які надано довідки про доходи та додаткові виплати за відповідні періоди. Оскільки позивач не отримував письмової відмови у перерахунку компенсації на момент виключення зі списків особового складу, датою, коли йому стало відомо про порушення прав, слід вважати 28.08.2025 день отримання відповіді на адвокатський запит. Відповідно до ст. 233 КЗпП, строк звернення до суду спливає 28.11.2025. Позов подано 18.09.2025, тобто в межах строку. Причиною звернення є бездіяльність відповідача щодо неврахування додаткової винагороди при звільненні. Просить процесуальний строк поновити.
Відповідно до ухвали суду від 28.10.2025 з доданих до позову та заяви про поновлення строку звернення до суду доказів неможливо встановити відколи позивач був обізнаний про порушення свого права щодо виплати грошового забезпечення. Тож з'ясування судом питання дотримання позивачем строку подання позову потребує додаткових доказів й перевірки відповідних обставин. У відповідача витребувано докази, попри те такі на адресу суду не надані, у зв'язку із чим суд вирішує питання дотримання позивачем строку звернення до суду на підставі даних, які містяться у матеріалах справи.
Відповідачем не подано до суду заяви щодо необхідності застосування до спірних правовідносин правових наслідків пропущення процесуального строку звернення до суду встановленого законом.
Суд вирішує заявлене питання у порядку письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п'ятою статті 122 КАС України. Під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті».
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Позивач звільнений з військової служби 13.05.2025.
Наказ про звільнення не містить відомостей, які саме складові грошового забезпечення позивача враховані при обчисленні компенсаційній виплат за невикористану щорічну відпустку.
Відповідно до листа відповідача від 13.06.2025 та довідки відповідача від цієї ж дати № 1559/8748 установлено, що позивачу виплачувалась перед звільненням додатково винагорода передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, попри те така не було врахована при нарахування та виплату вищевказаної компенсації оскільки є одноразовою додатковою грошовою винагородою.
Отже сторона позивача 13.06.2025 дізналась про порушення права позивача щодо нарахування та виплати компенсації невикористаної щорічної відпустки без урахування додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ № 168. Тримісячний строк тривав до 13.09.2025 (субота), останній день на подання позову до суду 15.09.2025 (понеділок, робочий день).
Адміністративний позов подано до суду 18.09.2025, тобто з пропуском чотирьох робочих днів.
В постанові від 29 вересня 2022 року (справа № 500/1912/22) Верховний Суд зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд бере до уваги установлені дані про те, що позивачем допущено незначний пропуск строку пред'явлення адміністративного позову до суду.
З огляду на викладене вище приходжу переконання про необхідність поновлення процесуального строку звернення до суду, а клопотання позивача про його поновлення задовольнити.
Керуючись статтями 121, 123, 241-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
клопотання позивача про поновлення процесуального строку - задовольнити.
Поновити процесуальний строк звернення до суду із адміністративним позовом у справі № 520/24940/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 28.11.2025.
Суддя М. І. Садова