Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
27 листопада 2025 р. справа № 520/22270/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Марина Лук'яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:
1. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 з невнесення 24.03.2022 року відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військового обліку за станом здоров'я;
2. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 з відмови внести відомості про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військового обліку за станом здоров'я;
3. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести відомості про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військового обліку за станом здоров'я на підставі даних, зазначених у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного ОСОБА_1 №4/2022309 і довідки Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 №75 від 24.03.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідач - 1) він визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Натомість, згідно даних із застосунку "Резерв+", позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідач - 2) та оголошений в розшук за порушення строків оновлення персональних даних. Позивач вважає, що обома відповідачами порушено його права в частині невнесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо визнання його непридатним до військової служби та виключення з військового обліку. Тож з метою відновлення власних прав, вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 25.08.2025 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.
Відповідач - 1 надав до суду пояснення, в яких зазначив, що на час проходження позивачем ВЛК Єдиний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів працював у тестовому режимі. А оскільки позивач перебував на час проходження ВЛК на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 , то відповідач 1 не міг технічно внести зміни до електронних відомостей, отже обов'язок щодо внесення оновлених відомостей про військовий облік позивача вважає відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_10 . Таким чином, відповідач 1 заявлені до ІНФОРМАЦІЯ_11 позовні вимоги не визнає, та просить відмовити в їхньому задоволенні.
Відповідач - 2 надав до суду відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення позивачем правил військового обліку, зокрема, на порушення ним вимог статті 37 Закону України №2232-ХІІ, а саме, неповідомлення у належний спосіб відповідача - 2 про зміну місця проживання, та відсутність у нього свідоцтва про хворобу.
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , є інвалідом ІІ групи безстроково, що підтверджує довідка до акту огляду МСЕК від 23.12.2013 року серії 10ААБ №208862 та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 18.07.1994 року.
24.03.2022 року рішенням військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний непридатним до військової служби, згідно пункту "а" статті 13 графи ІІ Розкладу хвороб "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 17.11.2008 року за №1109/15800 з виключенням з військового обліку, про що свідчить довідка ВЛК №75. Згідно даних тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , позивач взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_7 24.03.2022 року та виключений з військового обліку 24.03.2022 року, повторному медичному переосвідченню позивач не підлягає.
У 2025 році, під час перевірки даних у застосунку "Резерв+" позивач виявив, що перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_12 . Окрім того, згідно наявних у матеріалах справи доказів, 06.06.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_8 звернувся до органів Нацполіції для доставки позивача до ТЦК та СП з метою складання протоколу за порушення строків уточнення персональних даних.
04.07.2025 року через представника позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_10 з проханням внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення позивача з військового обліку, на підставі вищезазначеного рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16.07.2025 року відповідачем 2 надано відповідь позивачу про необхідність йому звернутися із зазначеним питанням щодо приведення у відповідність даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідача 1, адже саме там 24.03.2022 року був поставлений на військовий облік та виключений з нього позивач.
01.08.2025 року представник позивача звернувся із аналогічним запитом до відповідача 1 - внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення позивача з військового обліку. Відповідно 08.08.2025 року заявнику рекомендовано звернутися із даним питанням до органу, де позивач на даний час перебуває на військовому обліку - до ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду для належного захисту своїх прав із зазначеним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 17 та 65 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Цей конституційний обов'язок реалізується через проходження громадянами України військової служби відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на момент виникнення даних спірних правовідносин.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).
За змістом частин 3, 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ, військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-ХІІ, щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
За нормами частини 3-5 статті 33 Закону №2232 військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина 1 статті 34 Закону №2232).
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Отже, обов'язки щодо взяття та виключення з військового обліку військовозобов'язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Між тим, статтею 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 №2801-ХІІ передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).
Абзацом 1 підпункту б пункту 20.3 Положення № 402 (чинному на момент проходження позивачем ВЛК) передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів постанови ВЛК приймаються, зокрема, такого змісту:
… б) "Непридатний":
до військової служби з виключенням з військового обліку; до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: "Обмежено придатний до військової служби"); до військової служби за контрактом; для підготовки до участі у ММО; до участі у ММО; до служби (роботи) у миротворчому персоналі; до навчання у ВВНЗ; до служби у плавскладі ВМС Збройних Сил України, морській піхоті, високомобільних десантних військах, спеціальних спорудах, водолазом, водолазом-глибоководником, акванавтом, підрозділах спеціального призначення; до навчання в учбовій частині за спеціальністю водолаза, водолаза-глибоководника, акванавта; до підводного водіння танків; до роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; до служби у військовому резерві (при цьому постанова про придатність до військової служби не приймається); до служби на підводних човнах, придатний до служби на надводних кораблях (при цьому постанова про придатність до військової служби не приймається); до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців (постанова приймається у воєнний час); до подальшого проходження зборів (постанова приймається щодо призваних на збори військовозобов'язаних, резервістів).
Згідно пункту 22.5 Положення (в редакції чинній на момент проходження позивачем ВЛК), свідоцтво про хворобу у воєнний час складається: на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. У всіх інших випадках у особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. У воєнний час довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється.
23.02.2022 року постановою Кабінету Міністрів України №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154), пунктом 1 якого визначено: територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.
Закон України від 16.03.2016 року № 1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" (далі Закон №1951-VІІІ) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти).
Приписами статей 1, 2 Закону №1951- VІІІ встановлено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Не менш важливим є аспект, що визначає основні засади ведення Реєстру: обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів (стаття 3 Закону №1951-ХІІ)
В частинах 8-9 статті 5 статті 5 Закону №1951-VІІІ закріплено, що органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Як зазначено в пункті 17-1 частини 1 статті 7 Закону №1951-VІІІ, до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Статтею 9 Закону №1951-VІІІ встановлено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому розпорядником Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Призовник, військовозобов'язаний та резервіст зобов'язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.
До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Таким чином, за змістом вищенаведених норм, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України.
Приписами статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на момент набуття позивачем статусу непридатного до військової служби) встановлено правила, що регулюють взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Так, частиною 2 статті 37 визначено, що взяттю військовий облік військовозобов'язаних, серед іншого, підлягають громадяни України, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
Частиною 4 статті 37 Закону №2232-ХІІ визначено заборону у воєнний час виїзду призовників, військовозобов'язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини 11 статті 37 Закону №2232-ХІІ, призовники, військовозобов'язані, резервісти, в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Згідно наявних у матеріалах справи доказів, позивач залишив зареєстроване місце проживання у місті Харкові після початку активних бойових дій у 2022 році.
У подальшому, пройшовши 23.03.2022 року медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_13 , був визнаний непридатним до військової служби за статтею 13а графи ІІ Розкладу хвороб з виключенням з військового обліку.
24.03.2022 року, згідно даних тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , позивач був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_7 з подальшим виключенням з військового обліку в той самий день на підставі довідки ВЛК №75.
Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
Суд зазначає, що тимчасове посвідчення позивача № НОМЕР_1 містить відомості від 24.03.2022 року про непридатність до військової служби за станом здоров'я та виключення його з військового обліку військовозобов'язаних по статті 13"а" Наказу МОУ №402-2008р. на підставі довідки ВЛК №75, виданої ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Однак, незважаючи на наявність підстав, фактичні відомості про виключення позивача з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 до Реєстру не внесені.
Натомість у Реєстрі наявна інформація про перебування позивача на військовому обліку, а також відображено, що він перебуває у розшуку ТЦК у зв'язку з порушенням правил військового обліку за несвоєчасне уточнення персональних даних.
Як наслідок, відображена в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформація щодо позивача не відповідає дійсності, оскільки суперечить даним тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, дані якого підтверджують виключення позивача з військового обліку.
Згідно приписів частин 8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII, у межах даної справи, саме відповідач - 1 є органом ведення Реєстру та зобов'язаний забезпечувати його актуалізацію, у тому числі внесення відомостей про виключення позивача з військового обліку.
Враховуючи, що саме ІНФОРМАЦІЯ_7 позивача, за його заявою, взято на військовий облік та виключено з нього 24.03.2022 року, то саме на відповідача - 1 покладено обов'язок про внесення до Реєстру даних щодо виключення позивача з військового обліку.
При цьому, суд не може вважати належним обґрунтуванням щодо невнесення таких відомостей "роботу Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів 24.03.2022 року в тестовому режимі".
Що стосується тверджень відповідача - 2 про порушення позивачем процедури визнання непридатним до військової служби та відсутність свідоцтва про хворобу, суд зазначає наступне.
Пунктом 3.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402 (в редакції, чинній на момент проходження позивачем медичного огляду ВЛК) визначено, що Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду.
У спірних правовідносинах довідкою ВЛК №75 підтверджено, що 23.03.2022 року рішенням військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач визнаний непридатним до військової служби, згідно статті 13 пункту "а" графи ІІ Розкладу хвороб "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 17.11.2008 року за №1109/15800 з виключенням з військового обліку.
Отже, на момент проходження позивачем медичного огляду отримана ним довідка ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку не вимагала затвердження штатною ВЛК.
Судовим розглядом встановлено, що обов'язок дотримання процедури виключення особи з військового обліку покладено на посадових осіб районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
ОСОБА_1 взято на військовий облік 24.03.2022 року саме ІНФОРМАЦІЯ_14 з подальшим виключенням його з військового обліку на підставі довідки військово-лікарської комісії, а тому, з огляду на викладені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка полягає у невнесенні інформації в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку є протиправною.
Що стосується вимоги позивача зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести відомості про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військового обліку за станом здоров'я на підставі даних, зазначених у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного ОСОБА_1 №4/2022309 і довідки Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 №75 від 24.03.2022 року, суд зазначає наступне.
Як встановлено судовим розглядом, позивачем не повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_8 , де позивач перебував на військовому обліку з 18.07.1994 року, у семиденний строк про зміну місця проживання та постановки на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_13 , а в подальшому і про місце проживання у місті Львові.
В свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_7 , яким взято на військовий облік позивача за його заявою та виключено з нього 24.03.2022 року, не внесено до Реєстру даних щодо виключення позивача з військового обліку.
Отже, процедура внесення оновлених даних до Реєстру про виключення з військового обліку позивача порушена саме ІНФОРМАЦІЯ_7 , а позивачем не вжито заходів інформування органу, де він перебував на військовому обліку, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_15 , про вибуття з місця реєстрації та прибуття на нове місце у семиденний строк.
Тож посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_10 не могли бути обізнані щодо виникнення підстав у позивача для виключення з військового обліку.
Натомість, саме бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_11 , яка полягала у невнесенні відомостей до Реєстру щодо взяття на облік позивача за його заявою з подальшим виключенням його з військового обліку за рішенням військово-лікарської комісії, призвела до настання обставин, в яких позивач виявився таким, що, у порушення норм чинного законодавства, досі перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Тож суд вважає, що при умові дотримання всіма учасниками спору вимог чинного законодавства, обставин для виникнення даного предмету спору, зокрема, в частині зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_8 внести до Реєстру відомості про виключення з військового обліку позивача, не могло виникнути, а тому наразі відсутні підстави вважати, що після визнання бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_11 , яка полягала у невнесенні відомостей до Реєстру щодо взяття на облік позивача за його заявою з подальшим виключенням його з військового обліку за рішенням військово-лікарської комісії, будуть існувати вказані обставини.
Отже, в частині зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_8 внести до Реєстру відомості про виключення з військового обліку позивача, позовні вимоги у цій частині звернені на майбутнє та задоволенню не підлягають.
Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з'ясування об'єктивної істини; надав належну оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права та оцінки обставин фактичної дійсності.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 241-247, 250, 255, 257-262, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення 24.03.2022 року відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військового обліку за станом здоров'я.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) частину судових витрат в розмірі 847 (вісімсот сорок сім) грн. 84 коп.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 27.11.2025, з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Марина Лук'яненко