Справа № 500/6241/25
27 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка Р.П., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Від представника Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив у якому заявлено клопотання, в якому представник просить залишити без розгляду на підставі ч. 3 ст. 123 КАС України у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування клопотання зазначено, що поданий адміністративний позов заявлено з пропуском строку звернення до суду.
Вирішуючи подане клопотання, суд виходить з наступного.
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Приписами ч. 1, 2 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон №2352-ІХ) внесено зміни, зокрема, до статті 233 Кодексу законів про працю України.
Приписами ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Закон №2352-ІХ набув чинності 19.07.2022.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, від 10.10.2024 у справі №200/5937/23.
Верховний Суд неодноразово досліджував питання щодо строків позовної давності, які підлягають застосуванню у спорах про порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, сформувавши загальний висновок, що період взаємовідносин з роботодавцем до 19 липня 2022 року регулюється положеннями ст. 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Вказаний висновок викладено, зокрема, в постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, який підлягає врахуванню судом.
Ухвалою від 12.11.2025 суд витребував у відповідача належним чином завірену копію грошового атестату позивача із доказами його вручення, направлення чи отримання ОСОБА_1 . Однак, відповідач таких доказів суду не надав, як і будь-яких інших доказів ознайомлення позивача із проведеним розрахунком грошового забезпечення при звільненні ОСОБА_1 . Відтак, відповідачем не спростовано доводи позивача про обізнаність із проведеним розрахунком при звільненні його з військової служби внаслідок отримання листа відповідача від 30.09.2025 і не надано суду доказів на підвердження клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Таким чином, у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити, що однак не позбавляє права відповідача звертатися до суду із відповідним клопотанням за умови надання доказів звернення позивача до суду із пропуском строку, передбаченого ст. 123 КАС України, ст. 233 КЗпП України.
Керуючись ст. ст. 240, 241, 248, 256 КАС України, суд,
У задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України. Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 27 листопада 2025 року.
Головуючий суддя Грицюк Р.П.