28 листопада 2025 року м. Рівне №460/18490/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доДержавного реєстратора Цуканової Ольги Олексіївни Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного реєстратора Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Цуканової Ольги Олексіївни про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора Цуканової Ольги Олексіївни Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про відмову в проведенні реєстраційних дій №80548768 від 26.08.2025 року та зобов'язання Державного реєстратора Цуканову Ольгу Олексіївну Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради відновити розгляд заяви №68343676 та здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно об'єкту нерухомості, а саме квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , згідно поданої заяви з урахуванням висновків суду.
Ухвалою суду від 13.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказує, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Цукановою О.О. прийнято рішення №80548768 від 26.08.2025 про відмову у проведенні реєстраційних дій з реєстрації нерухомого майна, а саме належної їй квартири розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що прийнята з неправильним застосуванням норм права й з порушенням його права на приватну власність. За наведеного, просить позов задовольнити повністю.
За змістом поданого відзиву на позовну заяву, відповідач позов не визнає. Зазначає, що 13.08.2025 прийнято рішення про зупинення розгляду заяви позивача про державну реєстрацію відповідно до пункту 2 частини 1 статті 23 Закону №1952-IV, а саме: неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01.01.2013. Оскільки, пункт 3 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV містить імперативну норму щодо обов'язкового витребування державним реєстратором від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію, необхідну для такої реєстрації, державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Департаменту було надіслано запит до Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради щодо надання інформації про підтвердження реєстрації права власності стосовно житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . З урахуванням отриманої відповіді листом від 25.08.2025 №462, державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Департаменту, на виконання вимог п. 5 частини 1 статті 24 Закону №1952-IV, було правомірно прийнято рішення від 26.08.2025 №80548768 про відмову в проведенні реєстраційних дій. Щодо зобов'язальної частини позовних вимог, вважає, що така вимога стосується поновлення права у сфері цивільних відносин, а тому не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 04.11.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради.
Стороною позивача подано відповідь на відзив. У вказаній відповіді позивач звертає увагу, що відсутні підстави вважати, що право власності на квартиру зареєстровано за ХП «Макро», і внаслідок цього - відсутня підстава для відмови у проведенні реєстраційних дій зазначена державним реєстратором в оскаржуваному рішенні, що обумовлює його протиправність. «Реєстраційне посвідчення» ніколи не було правовстановлюючим документом, в той час як відсутність власне правовстановлюючого документу як такого, свідчить про те що ХП «Макро» не набувало права власності на квартиру. Вказує, що згідно Цивільного кодексу Української РСР та Закону України «Про власність», які діяли до прийняття нового кодексу незалежної України, державна реєстрація права власності - не згадується у переліку правочинів, із якими пов'язувались обставини виникнення права. Моментом виникнення права власності є час прийняття рішення відповідних органів приватизації про передачу житла у власність (ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Реєстрація права підлягала проведенню у реєстрових книгах затвердженого зразка, а не у «інвентарних справах», при тому що відповідь КП «ХБТІ» ХОР не містить посилань на дату, номер реєстрового запису та книгу, у якій проведено реєстрацію права власності - тобто сам факт реєстрації права не підтверджується належним чином, з чого виснується його її відсутність. Відповідач довільно посилається на обставину наявності раніше зареєстрованого права «згідно із законодавством, яке діяло на момент реєстрації», не наводячи положень закону та фактичних обставин, на підставі яких він дійшов такого висновку, що характеризує його доводи як необґрунтовані, в той час як за змістом позову доведено помилковість його висновків. Свідоцтво про право власності видано позивачу у процесі приватизації комунального житлового фонду згідно розпорядження Фонду комунального майна м. Херсона №6059-ж від 25.02.2000 на підставі чого видано Свідоцтво про право власності на житло №6059 від 25.02.2000 дійсність яких підтверджено Херсонською міською радою відповіддю на адвокатський запит від 02.09.2025 за вих.№8-6069-11/26. Прийняття означеного розпорядження та видача свідоцтва про право власності у часі пізніше «реєстраційного посвідчення» ХП «Макро» 28.09.1998 року. Позивачка із членами родини вселилась до квартири на підставі ордера №203 від 27.07.1999 року виданого Виконавчим комітетом Херсонської міської ради (додано до позовної заяви), та в подальшому проживала та була зареєстрована у вказаній квартирі з 20.08.1999 року (сторінка 11 паспорту громадянина України - долучено до позову), тобто більш ніж 25 років. Упродовж зазначеного часу жодних позовів чи будь-яких претензій стосовно володіння квартирою від Херсонської міської ради, ХП «Макро», чи будь-яких третіх осіб - не надходило, жодна інша особа не зверталась із заявами про реєстрацію права власності за нею у державних електронних реєстрах (про що свідчить відсутність записів у них), отже відсутні підстави вважати, що право власності не визнається або оспорюється будь-ким. При цьому, на думку позивача, вказаний спір підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства.
Відповідачем було подано заперечення на відповідь на відзив у якому зазначено, що на дату видачі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 25.02.2000, видане Фондом комунального майна м. Херсона, діяла Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 № 121, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 26.06.1998 за № 399/2839 (далі - Інструкція № 121). Вказує, що відповідно до п. 1.6 розділу І Інструкції № 121 передбачено, що державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності. Згідно підпунктом «г» пункту 2.1 розділу 2 Інструкції № 121 на оригіналі правовстановлювального документа робиться реєстраційний напис. Якщо на правовстановлювальному документі немає місця для реєстраційного напису, то видається реєстраційне посвідчення, яке є невід'ємною частиною такого документа. Оскільки на свідоцтві про право власності на житло, яке було надано заявниками для реєстрації права спільної сумісної власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , був відсутній реєстраційний напис, який міг би свідчити про те, що право власності було зареєстроване належним чином відповідно до законодавства, яке діяло на той момент, то відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Департаменту ОСОБА_2 було надіслано запит до Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради. З урахуванням отриманої відповіді державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Департаменту, на виконання вимог п. 5 частини 1 статті 24 Закону №1952-IV, було правомірно прийнято рішення від 26.08.2025 №80548768 про відмову в проведенні реєстраційних дій. Просить у задоволенні позовних вимог та стягненні на користь позивача судових витрат - відмовити у повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, подав пояснення по суті позову у яких зазначив, що 11.08.2025 до Центру надання адміністративних послуг в місті Рівному звернулися заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (прізвище до державної реєстрації шлюбу ОСОБА_5 ), від імені та в інтересах якої діяла ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої Другою херсонською державною нотаріальною конторою 06.08.2025 за реєстраційним номером 1-701, із заявою щодо проведення державної реєстрації права спільної сумісної власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Для державної реєстрації заявниками було надано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 25.02.2000, видане Фондом комунального майна м. Херсона. Департамент звертає увагу суду, що на вказаному вище свідоцтві про право власності на житло відсутня відмітка бюро технічної інвентаризації про проведені реєстраційні дії. Розглянувши заяву та подані для державної реєстрації документи державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Департаменту Цукановою О.О. 13.08.2025 було прийняте рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію відповідно до пункту 2 частини 1 статті 23 Закону № 1952-IV, а саме: неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року. Оскільки пункт 3 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV містить імперативну норму щодо обов'язкового витребовування державним реєстратором від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію, необхідну для такої реєстрації, державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Департаменту Цукановою О.О. було надіслано запит до Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради щодо надання інформації про підтвердження реєстрації права власності стосовно житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , Документ сформований в системі «Електронний суд» 14.11.2025 5 корпус 2, квартира 41. Відповідно до листа Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради від 25.08.2025 № 462, надісланого на запит державного реєстратора, щодо об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що згідно з матеріалами інвентарної справи № 56088 право власності станом на 31.12.2012 зареєстровано за: ХП «Макро» в цілому згідно реєстраційного посвідчення від 28.09.1998, посвідченого Херсонським бюро технічної інвентаризації за р.№ 742 на підставі рішення міськвиконкому № 367 від 28.05.1998. Отже право власності на вищевказаний об'єкт вже було зареєстровано за іншим суб'єктом права на паперових носіях, згідно з законодавством, яке діяло на момент реєстрації права власності за даною юридичною особою ХП «Макро». Враховуючи вказані вище обставини, оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, що є підставою для відмови в державній реєстрації прав відповідно до пункту 5 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV, державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Департаменту Цукановою О.О., на виконання вимог частини 2 статті 24 Закону № 1952-IV, було прийнято рішення від 26.08.2025 № 80548768 про відмову в проведенні реєстраційних дій. Звертає увагу, що зі змісту позовної заяви вбачається, що метою звернення позивача до суду є захист порушених майнових прав та реєстрації права власності на належне їй домоволодіння із внесенням до державного реєстру прав відповідних відомостей про належне їй право власності. Таким чином, спір у цій справі має приватноправовий характер, як такий, що фактично спрямований на набуття позивачем речового права на нерухоме майно, а тому має бути розглянутий за правилами цивільного судочинства. Крім того, вказує, що звертаючись з позовною вимогою - зобов'язати державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Департаменту Цуканову Ольгу Олексіївну відновити розгляд заяви р. №68343676 та здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно об'єкту нерухомості, а саме квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , позивач не врахував приписи пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-VІ, де передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
17.11.2025 представником позивача подано додаткові пояснення у яких вказано, що ним не заперечується обов'язковість державної реєстрації прав. Разом з цим, правове регулювання порядку державної реєстрації усю його історію мало один нюанс - законодавство не містило строків у які такий обов'язок підлягав виконанню, а державна реєстрація на час виникнення спірних правовідносин жодним чином не впливала на факт виникнення, зміни чи припинення права власності. За наведених обставин позивачка власне і звернулась до державного реєстратора з метою виконання обов'язку реєстрації її права, проте отримала відмову, рішення щодо чого оскаржується в межах цього провадження. Крім того, відповідач продовжує наполягати, що державна реєстрація права власності ХП «Макро» була проведена відповідно до положень Інструкції №121. Однак, реєстратор помилково вважає, що правовстановлюючим документом було рішення міськвиконкому №367 від 28.05.1998р., проте такого виду правовстановлюючого документа як «рішення міськвиконкому» не передбачено Переліком правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна (Додаток 1 до Інструкції №121). Згідно пп. е) п. 2.1. Інструкції №121 у процесі державної реєстрації до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлювального документа, отже не існувало жодних перешкод вказати найменування та реквізити такого правовстановлюючого документа. Проте, жодного правовстановлюючого документа за змістом відповіді Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради не згадується, у зв'язку з його відсутністю. Крім того, вказує, що реєстратор виснує наявність реєстрації права власності з факту наявності реєстраційного посвідчення, в той час як реєстрація права згідно Інструкції №121 передбачала внесення відомостей до реєстрових книг, порядок ведення яких внормовано розділом 3 Інструкції №121. Як вже зазначалось за змістом позову - жодних відомостей про реєстровий запис у реєстровій книзі КП «ХБТІ» ХОР також не повідомляється, у зв'язку з їх відсутністю. Отже, відповідно до наведених положень законодавства відсутні підстави вважати існуючою реєстрацію права на квартиру за ХП «Макро» , що не може визнати відповідач, та саме цим обґрунтовується помилковість його висновків і протиправність оскаржуваного рішення. Крім цього, вказує, що свідоцтво про право власності видано позивачу у процесі приватизації комунального житлового фонду згідно розпорядження Фонду комунального майна м. Херсона №6059-ж від 25.02.2000 на підставі чого видано Свідоцтво про право власності на житло №6059 від 25.02.2000 дійсність яких підтверджено Херсонською міською радою відповіддю на адвокатський запит від 02.09.2025 за вих.№8-6069-11/26. Прийняття означеного розпорядження та видача свідоцтва про право власності у часі відбулись пізніше «реєстраційного посвідчення» ХП «Макро» 28.09.1998 року. Позивачка із членами родини вселилась до квартири на підставі ордера №203 від 27.07.1999 року виданого Виконавчим комітетом Херсонської міської ради (додано до позовної заяви), та в подальшому проживала та була зареєстрована у вказаній квартирі з 20.08.1999 року (сторінка 11 паспорту громадянина України - долучено до позову), тобто більш ніж 25 років. Упродовж зазначеного часу жодних позовів чи будь-яких претензій стосовно володіння квартирою від Херсонської міської ради, ХП «Макро», чи будь-яких третіх осіб - не надходило, жодна інша особа не зверталась із заявами про реєстрацію права власності за нею у державних електронних реєстрах (про що свідчить відсутність записів у них, внаслідок чого реєстратором і направлявся відповідний запит), отже відсутні підстави вважати, що право власності не визнається або оспорюється будь-ким.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
11.08.2025 до Центру надання адміністративних послуг в місті Рівному звернулися заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (прізвище до державної реєстрації шлюбу ОСОБА_5 ), від імені та в інтересах якої діяла ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої Другою херсонською державною нотаріальною конторою 06.08.2025 за реєстраційним номером 1-701, із заявою щодо проведення державної реєстрації права спільної сумісної власності на об'єкт нерухомого майна (квартиру) за адресою: АДРЕСА_1 .
До заяви про реєстрацію права власності позивачем було додано пакет документів, який підтверджує факт реєстрації права власності на квартиру до 01.01.2013, а саме свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 25.02.2000, видане Фондом комунального майна м. Херсона, що відповідачем не заперечується.
13.08.2025 відповідачем було прийняте рішення № 805351669 про зупинення розгляду вказаної заяви про державну реєстрацію відповідно до пункту 2 частини 1 статті 23 Закону №1952-IV, а саме: неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01.01.2013.
Державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту було надіслано запит до КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради щодо надання інформації про підтвердження реєстрації права власності стосовно квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради від 25.08.2025 №462, повідомило, що згідно з матеріалами інвентарної справи № 56088 право власності станом на 31.12.2012 зареєстровано за: ХП «Макро» в цілому згідно реєстраційного посвідчення від 28.09.1998, посвідченого Херсонським бюро технічної інвентаризації за р.№ 742 на підставі рішення міськвиконкому № 367 від 28.05.1998.
26.08.2025 державним реєстратором прав на нерухоме майно Цукановою О.О.Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради прийнято рішення №80548768 про відмову в проведенні реєстраційних дій у зв'язку з тим, що наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: згідно з інформацією Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації», наданою на запит державного реєстратора щодо обєкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що згідно з матеріалами інвентарної справи № 56088 право власності зареєстровано за: ХП «Макро», реєстраційне посвідчення від 28.09.1998, видане Херсонським бюро технічної інвентаризації за р. № 742 на підставі рішення міськвиконкому № 367 від 28.05.1998.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону №1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України №1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч .4 ст. 3 Закону №1952-IV).
Частиною першою статті 6 Закону №1952-IV визначено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
Так, частиною третьою статті 10 Закону №1952-IV врегульовано, що державний реєстратор, зокрема:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Особи, винні у порушенні строку надання інформації на запит державного реєстратора, несуть адміністративну відповідальність.
Абзацом першим частини першої статті 20 Закону №1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).
Відповідно до статті 23 Закону №1952-IV заяву про державну реєстрацію прав може бути залишено без руху в таких випадках: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 1-1) відсутність документа, що підтверджує оплату адміністративних послуг у повному обсязі; 2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху та невідкладно повідомляє про це заявника (ч. 2 ст. 23 Закону №1952-IV).
Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви. Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, з урахуванням часу, що минув до залишення такої заяви без руху (ч. 3 ст. 23 Закону №1952-IV).
Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для залишення заяви без руху. Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про залишення заяви без руху, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково (ч. 4 ст. 23 Закону №1952-IV).
У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (ч. 5 ст. 23 Закону №1952-IV).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону №1952-IV підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями
Частиною другою статті 24 Закону №1952-IV передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Як встановлено судом, 11.08.2025 позивач та інші співвласники звернулися до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради з заявою про реєстрацію права спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
До заяви про реєстрацію права власності позивачем було додано пакет документів, який підтверджує факт реєстрації права власності на квартиру до 01.01.2013, що відповідачем не заперечується.
13.08.2025 відповідачем було прийняте рішення про зупинення розгляду вказаної заяви про державну реєстрацію відповідно до пункту 2 частини першої статті 23 Закону №1952-IV, а саме: неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01.01.2013. Було надіслано запит КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради щодо надання інформації про підтвердження реєстрації права власності стосовно квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради від 25.08.2025 №462, повідомило, що згідно з матеріалами інвентарної справи № 56088 право власності станом на 31.12.2012 зареєстровано за: ХП «Макро» в цілому згідно реєстраційного посвідчення від 28.09.1998, посвідченого Херсонським бюро технічної інвентаризації за р.№ 742 на підставі рішення міськвиконкому № 367 від 28.05.1998.
З урахуванням отриманої відповіді, 26.08.2025 державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення №80548768 про відмову в проведенні реєстраційних дій у зв'язку з тим, що наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: згідно з інформацією Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації», наданою на запит державного реєстратора щодо обєкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що згідно з матеріалами інвентарної справи № 56088 право власності зареєстровано за: ХП «Макро», реєстраційне посвідчення від 28.09.1998, видане Херсонським бюро технічної інвентаризації за р. № 742 на підставі рішення міськвиконкому № 367 від 28.05.1998.
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127).
Згідно з пунктом 12 Порядку №1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, у тому числі у зв'язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 та 24-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції», здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, обтяженнями речових прав, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, у тому числі у зв'язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 та 24-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції», зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, у тому числі у зв'язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 та 24-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції», відмови в державній реєстрації прав, у тому числі у зв'язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 та 24-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції».
Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід'ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру, Реєстру аграрних нот та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.
У разі коли відомості Державного земельного кадастру про власників, користувачів земельної ділянки, перенесені з державного реєстру земель, містять неповну або неточну інформацію, що унеможливлює ідентифікацію особи, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав надсилає відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 89, ст. 3598), повідомлення в електронній формі державному кадастровому реєстраторові про уточнення інформації в Державному земельному кадастрі, в якому зазначається виключний перелік відомостей, що є неповними або неточними.
Державний реєстратор у разі наявності в нього паперових носіїв інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, використовує також відомості, які містяться на відповідних носіях інформації.
Пунктом 14 Порядку №1127 визначено, що у разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви.
Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення щодо зупинення розгляду заяви виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, а також у разі коли державним реєстратором протягом 30 робочих днів з моменту прийняття відповідного рішення на запит отримано документи та/або інформацію, необхідні для державної реєстрації прав, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора щодо відновлення розгляду заяви.
У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог або неотримання на запит документів та/або інформації, необхідних для державної реєстрації прав, у строк, встановлений в абзаці другому цього пункту, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови в державній реєстрації прав.
У разі коли заявник за власним бажанням отримує рішення державного реєстратора щодо зупинення розгляду заяви або щодо відновлення такого розгляду у паперовій формі особисто, державний реєстратор відповідно до закону встановлює особу заявника та перевіряє обсяг його повноважень.
Відповідно до пункту 23 Порядку №1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що законодавцем чітко встановлено процедуру розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, яка включає в себе перевірку документів на предмет відповідності таких вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Поряд з цим, суд враховує, що Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376, Херсонська міська територіальна громада є територією активних бойових дій, на якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 набули на праві спільної сумісної власності на підставі розпорядження Фонду комунального майна міста Херсона від 25.02.2000 № 6059-Ж квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно вказаного розпорядження Фондом комунального майна міста Херсон видано Свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 25.02.2000.
Таким чином, відповідно до розпорядження Фонду комунального майна міста Херсона від 25.02.2000 № 6059-Ж, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із частиною четвертою статті 11 ЦК України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення/припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, враховуючи, що розпорядження Фонду комунального майна міста Херсона від 25.02.2000 № 6059-Ж є чинним, а видане на його підставі свідоцтво про право власності на житло від 25.02.2000 № 6059 є дійсним, що підтверджено листом виконавчого комітету Херсонської міської ради від 02.09.2025 № 8-6069-11/26, а отже право спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на квартиру розміщену за адресою: АДРЕСА_1 - установленню не підлягає.
Разом з тим, у зв'язку зі змінною законодавства, на виконання постанови КМУ від 18 лютого 1998 року №192 “Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно» прийнято Інструкцію про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, яка затверджена наказом Держбуду України від 9 червня 1998 року №121, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за №399/2839. Інструкція втратила чинність згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 15 лютого 2002 року №36 у зв'язку з прийняттям Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за №157/6445.
За пунктами 1.5,1.6 вказаної Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб було передбачено, що Державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства-бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності. За пунктами 2.1, 2.4, 2.5 Інструкції, реєстрація провадиться на підставі право встановлювальних документів (додаток 1) у такому порядку: а) заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники право встановлювального документа (оригінал та копію); б) відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі їх робить відповідний запис у реєстрову книгу; в) адреса об'єкта, що реєструється, записується в алфавітний журнал адрес; г) прізвище, ім'я та по-батькові фізичних осіб -власників нерухомого майна вноситься в алфавітний журнал або картку картотеки власників; д) на оригіналі право встановлювального документа робиться реєстраційний напис. Якщо на право встановлювальному документі немає місця для реєстраційного напису, то видається реєстраційне посвідчення, яке є невід'ємною частиною такого документа. Після проведення первинної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна бюро технічної інвентаризації повинно здійснювати державну реєстрацію всіх змін у правовому стані цього об'єкта, тобто проводити поточну реєстрацію. Поточна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна-це реєстрація переходу права власності від одних власників до інших. Право встановлювальний документ, що свідчить про перехід права власності на об'єкт нерухомого майна, не може бути зареєстрований в бюро технічної інвентаризації, якщо непроведена первинна реєстрація права власності на цей об'єкт. Відповідно до додатку №1 до Інструкції, до переліку право встановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна вказаною Інструкцією віднесено Договори купівлі продажу, міни, зареєстровані біржею (п. 9 Додатку до Інструкції).
Отже, розпорядження Фонду комунального майна міста Херсона від 25.02.2000 № 6059-Ж та видане на його підставі свідоцтво про право власності на житло від 25.02.2000 № 6059 підлягали реєстрації в Херсонському бюро технічної інвентаризації. На вказаних документах реєстраційний напис посадовою особою бюро технічної інвентаризації м. Херсон вчинено не було. Таким чином, реєстрацію права спільної сумісної власності на квартиру ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 у передбаченому Інструкцією №121 порядку не здійснили.
Таким чином, суду слід зазначити, що система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.
Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об'єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.
Разом з тим, статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 дійшла висновку, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.
Таким чином, у випадку позивача документ (розпорядження Фонду комунального майна міста Херсона від 25.02.2000 № 6059-Ж та видане на його підставі свідоцтво про право власності на житло від 25.02.2000 № 6059), що посвідчує набуття права спільної сумісної власності були долучені до пакету документів до заяви від 11.08.2025, з яким позивач зверталася до державного реєстратора у відповідності до норм чинного законодавства, для проведення державної реєстрації речового права на об'єкт нерухомого майна.
Разом з тим, відповідно до листа КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради від 25.08.2025 №462, повідомило, що згідно з матеріалами інвентарної справи № 56088 право власності станом на 31.12.2012 зареєстровано за ХП «Макро» в цілому згідно реєстраційного посвідчення від 28.09.1998, посвідченого Херсонським бюро технічної інвентаризації за р.№ 742 на підставі рішення міськвиконкому № 367 від 28.05.1998.
Тобто, в матеріалах справи наявна інформація щодо факту реєстрації права власності на квартиру розміщену за адресою: АДРЕСА_1 до 01.01.2013 за ХП «Макро».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону №1952-IV підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями
Частиною другою статті 24 Закону №1952-IV передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
З системного аналізу вказаних норм права судом встановлено, що суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно є безальтернативною підставою для прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Оскільки факт реєстрації права власності на квартиру розміщену за адресою: АДРЕСА_1 до 01.01.2013 за ХП «Макро» відповідає вимогам положень Інструкції № 121, що підтверджено листом КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради від 25.08.2025 №462, то державним реєстратором правомірно прийнято рішення від 26.08.2025 №80548768 про відмову в проведенні реєстраційних дій у зв'язку з тим, що наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Також, суду слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону № державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
виконання вимог, визначених статтею 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом);
наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав;
наявність дозволу органу опіки та піклування на відмову від права власності на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, власником якого є малолітня дитина або неповнолітня особа, або на внесення такого майна до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу.
Тобто при вчиненні реєстраційних дій державний реєстратор перевіряє дотримання форми правовстановлюючого документу та відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах, не надаючи при цьому оцінки суті правовстановлюючого документу та речовому праву, що він підтверджує, оскільки він лише вчиняє офіційне визнання і підтвердження від імені держави фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а не встановлює речове право.
Разом з тим, відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із частиною четвертою статті 11 ЦК України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення/припинення цивільних прав та обов'язків.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 29.05.2019 у справі № 815/4063/15.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже вирішувала питання предметної юрисдикції у подібних правовідносинах (зокрема, постанови від 04 грудня 2018 року у справі № 915/1377/17, від 29 січня 2019 року у справі № 813/1321/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а). У вказаних судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про скасування дій та рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є приватноправовим та залежно від суб'єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.
Тобто, твердження представника позивача про відсутність підстав вважати існуючою реєстрацію речового права на квартиру за ХП «Макро» є предметом позову, який має бути вирішений за правилами цивільного судочинства.
За вимогами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Цуканової Ольги Олексіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 28 листопада 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Державний реєстратор Цуканова Ольга Олексіївна Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради (майдан Просвіти, 2,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33013, ЄДРПОУ/РНОКПП 44722581)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Адреса: майдан Просвіти, 2, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33013, код ЄДРПОУ 44722581.
Суддя Д.П. Зозуля