28 листопада 2025 рокум. Рівне№460/17600/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №8/22304 від 28.03.2025 про утримання з позивача надміру виплачених сум пенсій в розмірі 27812,36 грн та зобов'язати відповідача повернути позивачу кошти, утримані з її пенсії на підставі рішення №8/22304 від 28.03.2025.
Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що позивачу призначено пенсію по втраті годувальника та згідно рішення суду від 11.10.2022 у справі №460/27129/22 встановлено доплату до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ). Позивач вважає протиправним рішення відповідача №8/22304 від 28.03.2025 про утримання з позивача надміру виплачених сум пенсій в розмірі 27812,36 грн, оскільки відповідачем не доведено зловживання з боку позивача або подання страхувальником недостовірних даних, як це передбачено статтею 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Позивач зауважує, що є непрацюючим пенсіонером, а отримання винагороди від ТОВ «Альфа-Фільм» за перебування позивача один день на зйомках телевізійного фільму, не може вважатись працевлаштуванням, а відтак вважає доводи відповідача про неповідомлення позивачем про факт працевлаштування та відповідно неправомірне отримання доплати до пенсії, безпідставними. З огляду на вказане, позивач звернувся до суду з цим позовом з наведеними вище позовними вимогами до відповідача та просить задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 26.09.2025 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 26.09.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 29.09.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.
23.10.2025 позивач звернувся до суду з клопотанням про зміну предмета позову шляхом викладення позовних вимог.
Ухвалою від 27.10.2025 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову у справі №460/17600/25.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію у разі втрати годувальника, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 14.07.2022.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.10.2022 у справі №460/27129/22 вирішено: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати з 05.03.2022 ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №769-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 05.03.2022 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №769-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Відповідно до наявного в матеріалах справи листа відповідача від 24.07.2025 №1700-0202-8/55143 суд встановив, що позивачу на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.10.2022 №460/27129/22, окремої ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 проведено перерахунок пенсії відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої з 01.04.2023 становить 15634.44 грн, з 01.03.2024 - 15809.32 грн, у тому числі 13400,00 грн (6700,00 грн х 2) - підвищення відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказаним листом також повідомлено, що при проведенні у березні 2025 року звірки даних пенсійної справи позивача з реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, було встановлено факт працевлаштування позивача з 01.11.2024. Враховуючи зазначене, позивач як працюючий пенсіонер не мала права на встановлення доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ як непрацюючому пенсіонеру. Таким чином, за період з 01.11.2024 по 31.03.2025 виникла переплата пенсії в загальній сумі 27812,36 грн.
Відповідачем винесено рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 28.03.2025 №8/22304, в якому відповідач повідомив, що розглянувши пенсійну справу і особовий рахунок НОМЕР_2 установлено суму переплати пенсії у розмірі 27812,36 грн за період з 01.11.2024 по 31.03.2025, у зв'язку з неповідомленням позивачем про його працевлаштування.
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є рішення відповідача №8/22304 від 28.03.2025 про утримання з позивача надміру виплачених сум пенсій в розмірі 27812,36 грн та зобов'язання відповідача повернути позивачу кошти, утримані з її пенсії на підставі рішення №8/22304 від 28.03.2025.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).
Статтею 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Приписами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) та Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Так, суд з матеріалів справи встановив, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію у разі втрати годувальника та на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.10.2022 у справі №460/27129/22 позивачу встановлено підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №769-ХІІ.
Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, передбачає виплату уповноваженими органами доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях безумовного (обов'язкового) відселення або у зоні гарантованого добровільного відселення, або у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
З рішення відповідача про утримання надміру виплачених сум пенсій від 28.03.2025 №8/22304 слідує, що у зв'язку з неповідомленням позивачем про його працевлаштування виникла переплата пенсії за період з 01.11.2024 по 31.03.2025 у розмірі 27812,36 грн. Також відповідач у своєму листі від 24.07.2025 №1700-0202-8/55143 повідомив, що при проведенні у березні 2025 року звірки даних пенсійної справи позивача з реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, було встановлено факт працевлаштування позивача з 01.11.2024, а відтак позивач як працюючий пенсіонер не мала права на встановлення доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ як непрацюючому пенсіонеру.
Отже, спірним в межах розгляду цієї справи є встановлення порушень з боку позивача щодо неповідомлення відповідача про його працевлаштування та відповідно отримання підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ під час такого працевлаштування, що зумовило виникнення переплати пенсії позивачу, про що зазначено у спірному рішенні.
Зокрема, питання щодо повернення надміру виплачених пенсій врегульовано частиною 1 статті 50 Закону №1058-IV, де зазначено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Аналогічне положення закріплене у статті 103 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788-XII), за яким суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4 (порядок №6-4).
Пунктом 3 порядок №6-4 визначено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з частиною 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Відповідно до статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до частини 1 статті 102 Закону №1788-XII пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
Пунктом 3 частини 2 статті 16 Закону №1058-IV закріплений обов'язок застрахованої особи повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
Подібна за змістом норма закріплена у пункті 2.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, за змістом якого у разі працевлаштування / звільнення особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів з дня працевлаштування / звільнення надається органу, що призначає пенсію, заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3), та за відсутності в органу, що призначає пенсію, документів, які підтверджують факт працевлаштування / звільнення, документи, які підтверджують, що особа працює/ не працює, зазначені у пункті 2.21 цього розділу.
Відповідно до абзацу 2 п. 2.21 порядку №22-1 у разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання відповідної заяви згідно з цим Порядком.
Водночас, законодавець пов'язує повернення надміру виплачених сум пенсії із зловживанням пенсіонера або поданням страхувальником недостовірних даних.
Верховний Суд вже аналізував норми права, якими врегульовано питання повернення надміру виплачених сум пенсії. У постанові від 25.10.2021 у справі №554/4736/17 Верховний Суд зазначив, що відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі частини 1 статті 103 Закону №1788-XII виключно внаслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.
Верховний Суд у постанові від 26.10.2021 у справі №712/9879/17 вказав, що діючим законодавством визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб'єкта, на якого покладається такий обов'язок в залежності від того, хто із цих суб'єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов'язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов'язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.
Враховуючи зазначене, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №489/205/16-а, від 03.10.2019 у справі №487/3380/16-а, від 11.02.2020 у справі №761/41107/16-а, від 18.08.2020 у справі №638/10460/17, від 22.04.2021 у справі №688/742/17, яку в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує при вирішенні цієї справи.
Частиною 1 статті 21 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб і персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застраховані особи.
Відповідно до частини 2 статті 21 Закону №1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, до якої заносяться особові дані, страховий стаж, заробітна плата (доход), сума сплачених страхових внесків, виплата пенсій за рахунок коштів пенсійного фонду і т.д.
Таким чином, органи Пенсійного фонду повинні вести деталізований облік відомостей про кожну застраховану особу.
Оскільки органи Пенсійного фонду ведуть персоніфікований облік всіх застрахованих, а відтак працевлаштованих осіб, то у відповідача наявна інформація про факт працевлаштування позивача, що виключає зловживання з боку останнього в частині не повідомлення про своє місце роботи. Аналогічна правова позиція у тотожних правовідносинах викладена Верховним Судом у постанові від 13.11.2019 у справі №639/9467/16-а.
При цьому, як суд вже зазначив вище, законодавець пов'язує повернення надміру виплачених сум пенсії із зловживанням пенсіонера або поданням страхувальником недостовірних даних. Водночас, зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону 1788-XII є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.10.2016 у справі 686/26486/14-а, та постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі 340/644/15-а та від 21.02.2020 у справі 173/424/17(2-а/173/41/2017).
У ході розгляду справи суд з матеріалів справи встановив, що позивач виконувала послуги (епізодична роль актором масових сцен) в ТОВ «Альфа-Фільм» за договором цивільно-правового характеру №00-149 від 30.11.2024 1 (один) день на зйомках телевізійного фільму. Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 16.04.2025 №1, виданою ТОВ «Альфа-Фільм». У вказані довідці також зазначено, що більше трудових чи інших відносин позивач з ТОВ «Альфа-Фільм» станом на 16.04.2025 (дату видачі довідки) не має. Відповідно до договору цивільно-правового характеру з актором/актрисою від 30.11.2024 №00-149, укладеного між ТОВ «Альфа-Фільм» (далі - Продюсер) та ОСОБА_1 (далі - Актор), позивач зобов'язалась виконати роботи з акторських послуг з винагородою у розмірі 248,00 грн.
З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку на військовий збір за період з жовтня 2024 по березень 2025 суд встановив, що у листопаді 2024 року сума доходу позивача від ТОВ «Альфа-Фільм» становила 249,00 грн за цивільно-правовим договором.
Суд зауважує, що цивільно-правовий договір (також цивільно-правова угода) - домовленість (правочин) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 4 ст. 202, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України). За цивільно-правовим договором (угодою) немає роботодавців і працівників, водночас є виконавець, який зобов'язується виконати певну роботу або надати послугу, і замовник, який приймає роботу й оплачує її. Такі взаємовідносини можуть укладатися між будь-якими юридичними або фізичними особами і регулюються Цивільним кодексом України і на них не поширюється дія трудового законодавства. В свою чергу, трудові відносини врегульовані Кодексом законів про працю України, де визначено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації (стаття 21 КЗпП України).
Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 09.06.2021 у справі №420/2174/19.
Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права і висновки Верховного суду про їх застосування, суд погоджується з позицією позивача, що перебування останнього 1 день на зйомках телевізійного фільму з отриманням винагороди в розмірі 249,00 грн за цивільно-правовим договором, не може вважатись працевлаштуванням позивача, оскільки укладення договору цивільно-правового характеру не передбачає собою наявність трудових відносин між позивачем та ТОВ «Альфа-Фільм», а відтак і доводи відповідача щодо неповідомлення позивачем про його працевлаштування є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на висновки суду наведені вище в цьому рішенні.
Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення №8/22304 від 28.03.2025 прийняте відповідачем не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення є протиправним.
За таких обставин, суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №8/22304 від 28.03.2025, та відновити порушене право позивача шляхом зобов'язання відповідача повернути позивачу кошти, утримані з її пенсії на підставі рішення №8/22304 від 28.03.2025..
Відповідно до частини 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зокрема, позиція Верховного Суду щодо застосування частини 4 статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 28 лютого 2020 року у справі №806/3304/18, від 16 листопада 2020 року у справі №640/5615/19, від 4 вересня 2021 року у справі №320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі №320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19.
Також, суд керується постановою Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15, в якій суд дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду спору у цій справі, на переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому суд вважає, що у цій справі є фактичні і правові підстави для ухвалення рішення про повне задоволення позову.
6. Розподіл судових витрат.
З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв'язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.03.2025 №8/22304 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій в розмірі 27812,36 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повернути ОСОБА_1 кошти, утримані з її пенсії на підставі рішення №8/22304 від 28.03.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ: 21084076).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК