28 листопада 2025 року м. Рівне №460/17766/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 (далі - третя особа) звернулися до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просять суд: 1) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у відмові нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне її чоловікові ОСОБА_3 грошове забезпечення у зв'язку з перебуванням його в статусі зниклого безвісти на підставі абз.4 ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; 2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне її чоловікові ОСОБА_3 грошове забезпечення у зв'язку з перебуванням його в статусі зниклого безвісти на підставі абз.4 ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». В обґрунтування позову покликається на те, що військовослужбовець ОСОБА_3 з 02.08.2024 вважається таким, що зник безвісти. Судовим рішенням установлено факт проживання позивача із ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Надалі, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_3 , однак отримав відмову, у зв'язку із відсутністю ступеня спорідненості. Вважає рішення відповідача протиправним у зв'язку із чим звернувся із цим позовом до суду. Просить його задовольнити.
Третя особа пояснень до суду не подала.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову вказуючи на те, що спірне рішення є правомірним, оскільки проживання однією сім'єю не свідчить про виникнення у осіб прав та обов'язків подружжя. Право на отримання грошового забезпечення має саме один із подружжя, відтак, факт спільного проживання позивача із ОСОБА_3 , не свідчить про те, що позивач має офіційний статус дружини. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Позовна заява надійшла до суду 30.09.2025.
Ухвалою суду від 06.10.2025 позов залишений без руху.
Ухвалою суду від 27.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Суд установив, що молодший сержант ОСОБА_3 , вірний присязі, з 02 серпня 2024 року визнаний зниклим безвісти під час виконання бойового завдання. Дані обставини підтверджено сповіщенням № 01-1/4860 від 05.08.2024 та Актом службового розслідування від 13.08.2024, витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 12.08.2025.
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 28 березня 2013 року (справа № 555/529/13-ц) розірваний шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 20 січня 2025 року (справа № 555/1981/24) встановлено юридичний факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю, як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з березня 2014 року по 02 серпня 2024 рік.
09.05.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо виплати належного грошового забезпечення та інших виплат безвісно зниклого цивільного чоловіка ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву направлено до військової частини НОМЕР_1 , в якій проходив службу ОСОБА_3
29.08.2025 відповідач листом № 1918/12517 повідомив позивача про те, що чинним законодавством не передбачено отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця особами, які не мають ступеня споріднення з безвісті зниклим.
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі
Відповідно до статті 2 Закону № 2011 ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною 1 статті 9 Закону № 2011 передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За приписами частин 2-4 статті 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 6 статті 9 Закону № 2011 (в редакції станом на час подання заяви про виплату грошового забезпечення), за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п'ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884 в редакції станом на час подання заяви про виплату грошового забезпечення).
Під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку № 884).
Пунктом 3 Порядку № 884 встановлено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Пунктом 7 Порядку № 884 передбачено, що виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016 року. Зокрема право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця мають дружина (чоловік), а в разі її (його) відсутності - повнолітні діти, які проживають разом з нею (ним), або законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батьки військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Таким чином і частина шоста статті 9 Закону № 2011, і пункт 7 Порядку № 884 конкретизують коло осіб сім'ї військовослужбовця, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, зокрема таке право має дружина зниклого безвісті військовослужбовця.
Згідно п. 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що за безвісно відсутнім військовослужбовцем зберігаються виплати грошового забезпечення в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Така виплата грошового забезпечення здійснюється з дня зникнення військовослужбовця безвісти членам його сім'ї за їх заявою на ім'я командира військової частини. У свою чергу, командир військової частини розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
Спірним питанням у цій справі є обґрунтованість рішення відповідача щодо права на призначення та отримання грошового забезпечення позивачем, яка вважає себе членом сім'ї такого військовослужбовця, проте не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а також не відноситься до інших груп осіб, яким законом надано таке право (батьків, дітей або утриманців військовослужбовця).
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюб є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу, не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, виключно шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків у подружжі.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що рішенням суду від 20.01.2025 встановлено факт спільного проживання її із ОСОБА_3 , оскільки, як зазначено вище, проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя та такий факт не підтверджує в позивача статусу дружини, адже саме особа із таким статусом має право на отримання грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця.
Крім того, варто зазначити, що відповідно до ч. ч. 2 та 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Суд повторно відмічає, що у відповідності до положень частини шостої статті 9 Закону № 2011-XII, і пункту 7 Порядку № 884 право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця мають дружина (чоловік), а в разі її (його) відсутності, зокрема особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців, тобто така особа за доведеності певних обставин може бути віднесена до інших осіб, які маються право на утримання грошового забезпечення безвісті зниклого військового службовця у разі відсутності дружини (чоловіка) такого військовослужбовця.
Однак, факт спільного проживання позивача із ОСОБА_3 не свідчить про те, що вона має офіційний статус дружини.
З огляду на викладене, суд уважає, що відповідачем правомірно відмовлено у виплаті позивачу грошового забезпечення, як наслідок, оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, відповідно, відсутні підстави й для задоволення похідної вимоги зобов'язального характеру.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд прийшов висновку про те, що відповідачем доведено правомірність свого рішення щодо відмови у виплаті грошового забезпечення старшого сержанта ОСОБА_3 , який зник безвісті, а тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Підстави для застосування положень статті 139 КАС України щодо відшкодування судових витрат позивачу у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 28 листопада 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 Адреса: АДРЕСА_3 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Березнівським РВ УМВС України 10.08.1998.
Суддя Т.О. Комшелюк