Справа № 420/6459/25
28 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов'язання провести перерахунок та виплату грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки з урахуванням додаткового стажу служби в поліції, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив суд:
1. Відкрити провадження в даній адміністративній справі та розглянути адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін до суду.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення та наданні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням раніше проведених виплат та наданні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки з урахуванням додаткового стажу служби в поліції, який становить 07 років 00 місяців 09 днів.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція Позивача
Позивач звертає увагу, що Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 11.11.2020 №1488 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу в Національну поліцію. Відповідно до витягу з наказу від 09.12.2021 №1747 о/с ОСОБА_1 було відряджено із служби із залишенням на службі в поліції. Згідно до записів у трудовій книжці та витягу із наказу про звільнення у період з 18.02.1999 до 27.02.2006, позивач проходив службу на різних посадах в органах податкової міліції України. Однак вищезазначеного стажу безпідставно не було зараховано в поліцейський стаж його служби в органах податкової міліції, який склав 07 років 00 місяців 09 днів. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 по справі 420/13460/22, яке набрало законної сили на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023. Позовні вимоги задоволено частково, а саме: зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції стаж служби у податковій міліції, який становить 07 років 00 місяців 09 днів. Позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення та компенсації за невикористану відпустку з урахуванням стажу роботи в податковій міліції суд визнав як передчасними. З урахуванням цього, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення з урахування стажу роботи в податковій міліції, однак листом від 30.12.2024 було отримано відмову. Позивач вважає вищезазначені дії відповідача протиправними.
(б) Позиція Відповідача
01.04.2025 від Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі. Представник зазначив, що до вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію». Поліцейським, яким відповідно до цих Порядку та умов передбачено підвищення посадового окладу, надбавка за стаж служби нараховується з нового посадового окладу в підвищеному розмірі та окладу за спеціальним званням. Саме розмір надбавки за стаж служби, передбачений додатком 11 постанови КМУ від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». 2 липня 2015 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про Національну поліцію», який згідно з п. 1 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень цього Закону набирав чинності з 7 листопада 2015 року. Таким чином, правила обчислення стажу служби в поліції вичерпно регламентовані приписами наведеної норми закону, якими не передбачено включення до стажу служби в поліції періоду служби в податковій міліції. Звертаємо увагу суду, що стаж служби в поліції та стаж вислуги років не є ідентичними правовими поняттями. Правова категорія «вислуга років» запроваджена положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виключно у цілях вирішення управлінських та кадрових питань з приводу призначення пенсії. За своєю правовою суттю та характером поняття вислуга років і стаж служби в поліції співвідносяться як загальне та часткове, а тому вислуга років поглинає собою стаж служби в поліції, який є лише невід'ємним структурним складовим елементом вислуги років. Водночас із цим, стаж служби в поліції та стаж служби в податковій міліції є рівнозначними однорідними поняттями і можуть бути враховані при обчисленні один одного лише за наявності прямої вказівки про це у законі. Оскільки діючим законом не передбачено включення стажу служби у податковій міліції до стажу служби у поліції, то відсутність відповідного нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України з даного приводу об'єктивно не здатне спричинити порушення прав та інтересів позивача, адже положення підзаконного акту не можуть змінювати суті припису закону. Наявність у законі норми бланкетного характеру, у силу якої співробітники податкової міліції проходять службу в порядку, передбаченому для співробітників органів внутрішніх справ України не зумовлює тотожності стажу служби, тобто не прирівнює стаж служби у податковій міліції до стажу служби в органах внутрішніх справ України. Стаж служби в податковій міліції та стаж служби в органах внутрішніх справ не є тотожними та взаємо поглинаючими поняттями, через що стаж служби в ОВС не може за промовчанням одразу містити в собі стаж служби в податковій міліції, що підтверджується висновком ГУМВС України в Одеській області від 02 червня 2014 року який додається, в якому дані періоди визначені як окремі та незалежні один від одного. Через що, керуючись приписами пункту 3 розділу II Порядку, при призначенні особи на посаду в Національну поліцію України вперше, підрозділами кадрового забезпечення обчислюється вислуга років особи за матеріалами особової справи поліцейського з урахуванням усіх періодів передбачених частиною 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», після чого вислуга років оголошується відповідним наказом керівника органу поліції. Звертаємо увагу суду, що Головне управління Національної поліції в Одеській області як орган державної влади який відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 2 КАС України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України не міг в порушення приписів статті 78 та будь якої іншої норми Закону України «Про Національну поліцію» зарахувати до стажу служби в поліції період який відомчим законодавством не передбачений або за промовчуванням зарахувати загальну вислугу років в ОВС яка була встановлена при звільненні позивача в порушення пункту 3 розділу II Порядку.
З урахуванням вищевикладеного, ГУНП в Одеській області не порушило заявлених прав позивача, а позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
ІІІ Процедура та рух справи
10.03.2025 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 11.11.2020 №1488 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу в Національну поліцію.
Відповідно до витягу з наказу від 09.12.2021 №1747 о/с ОСОБА_1 було відряджено із служби із залишенням на службі в поліції.
Згідно до записів у трудовій книжці та витягу із наказу про звільнення у період з 18.02.1999 до 27.02.2006, з проходив службу на різних посадах в органах податкової міліції України.
Однак стаж в органах податкової міліції, який склав 07 років 00 місяців 09 днів, не було зараховано в поліцейський стаж його служби.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 по справі 420/13460/22, яке набрало законної сили на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023. Позовні вимоги задоволено частково, а саме: зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції стаж служби у податковій міліції, який становить 07 років 00 місяців 09 днів. Позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення та компенсації за невикористану відпустку з урахуванням стажу роботи в податковій міліції суд визнав як передчасними.
З урахуванням цього, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення з урахування стажу роботи в податковій міліції, однак листом від 30.12.2024 було отримано відмову.
Позивач вважає, що вищезазначені дії відповідача протиправні у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
IV. Джерела права та висновки суду
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію», порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення поліцейських передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», та Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, та наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016 р. № 1235, яким затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами У країни.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 78 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. До стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Як встановлено судом вище, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 по справі 420/13460/22, яке набрало законної сили на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023. Позовні вимоги задоволено частково, а саме: зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції стаж служби у податковій міліції, який становить 07 років 00 місяців 09 днів.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Суб'єктивними межами преюдиції є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Згідно з ч. 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п. 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпеченні поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 р. № 260 (далі Порядок № 260), грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 3 розділу II Порядку № 260, надбавка за стаж служби в поліції поліцейським виплачується у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах згідно з додатком 11 до постанови Кабінету і Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
До вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно з додатком 11 до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 988 надбавка за стаж служби в поліції встановлена, зокрема, у наступних розмірах:
від 16 до 19 років у розмірі 35 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням;
від 19 до 22 років у розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням;
від 22 до 25 років у розмірі 45 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням;
понад 25 років у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням.
Відповідно до пункту 12 розділу II Порядку № 260, керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та в межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції України.
Нарахування премії проводиться у відсотках до грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер).
З огляду на викладене, розмір премії безпосередньо залежить від розміру грошового забезпечення поліцейського, оскільки розраховується у відсотках від його розміру, а тому збільшення надбавки за стаж служби призводить і до збільшення розміру грошового забезпечення, з якого обраховується премія.
Відповідно до пункту 19 розділу І Порядку № 260, у випадках, коли будуть підтверджені раніше не відомі та не враховані в особових справах періоди служби, грошове забезпечення, яке буде встановлено в нових розмірах, виплачується з дня видання наказу органу поліції про підтвердження раніше не врахованого стажу служби.
Згідно з п. 12 розділу І Порядку № 260, звернення поліцейського щодо неправильної виплати грошового забезпечення розглядаються в установленому законодавством України порядку.
Варто зазначити, що у заяві від 25.11.2024 року, адресованій відповідачу, позивач просив на виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 по справі № 420/13460/22 провести перерахунок та виплату грошового забезпечення за стаж служби в поліції за період з 07.11.2015. Видати для подання до відповідного органу Пенсійного фонду України довідку про розмір грошового забезпечення за останні 24 місяці служби в органах поліції на ім'я ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи в податковій міліції, однак, відповідач протиправно відмовив у такому перерахунку.
З огляду на зазначене, суд вважає, що має місце протиправна бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплаті грошового забезпечення за стаж служби в поліції за період з 07.11.2015.
Так, як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Поняття бездіяльності було неодноразово роз'яснено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 26.06.2019 р. по справі № 807/583/14, від 15.03.2019 р. по справі № 805/1953/18-а та від 23.05.2018 р. по справі № 802/490/16-а, в яких зазначено, що бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов'язків (завдань) згідно із чинним законодавством. Тобто, протиправна бездіяльність, що полягає у невиконанні тих дій, які особа повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї обов'язків (завдань) згідно із чинним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та наданні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та зобов'язання Головне управління Національної поліції в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням раніше проведених виплат та наданні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки з урахуванням додаткового стажу служби в поліції, який становить 07 років 00 місяців 09 днів.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Позивачем доведено ґрунтовність пред'явлених вимог.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги належать до задоволення.
VI. Розподіл судових витрат
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», а отже розподіл судового збору у даній справі судом не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та наданні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
3.Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням раніше проведених виплат та наданні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки з урахуванням додаткового стажу служби в поліції, який становить 07 років 00 місяців 09 днів.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Одеській області, адреса вул. Єврейська, 12, Одеса, 65014, ЄДРПОУ 40108740.
Суддя Оксана БОЙКО