Провадження № 11-кп/803/2346/25 Справа № 175/5074/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12023052390000921 за апеляційною скаргоюпрокурорана вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22.05.2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дружківки Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, маючого професійно-технічну освіту, не одруженого, раніше судимого:
-27 січня 2025 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до пробаційного нагляду на строк два роки
визнано винним за ч. 1 ст. 162 КК України та призначено покарання у вигляді одного року обмеження волі, за ч. 4 ст. 185 КК України призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2025 року, більш суворим, призначеним цим вироком, остаточно призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на два роки шість місяців з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, -
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
26 вересня 2022 року, приблизно о 05 годині 30 хвилин обвинувачений ОСОБА_7 , знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з умислом, спрямованим на незаконне проникнення до житла, демонтував кладку в приміщенні туалету та через шахту каналізаційної комунікації проник до приміщення квартири АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою похилого віку, чим порушив недоторканість житла.
Крім того, 15 жовтня 2022 року, приблизно о 08 годині 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_7 , знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з умислом, спрямованим на незаконне проникнення до житла, використав незаконно отримані 26 вересня 2022 року ключі від вхідних дверей та проник до приміщення квартири АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою похилого віку, чим порушив недоторканість житла.
Крім того, 20 листопада 2023 року, приблизно о 07 годині 05 хвилин обвинувачений ОСОБА_7 , діючи з корисливими намірами, з умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, знаходячись біля квартири АДРЕСА_3 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом використання незаконно отриманих 26 вересня 2022 року ключів від вхідних дверей проник до приміщення квартири, звідки таємно викрав водонагрівальний бак марки «Ariston SG1 50V», вартістю 3974 гривні 63 копійки, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою похилого віку, матеріальну шкоду на загальну суму 3974 гривні 63 копійки.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В своїй апеляційній скарзі прокурор вказує, що вирок суду в частині призначеного покарання незаконний та підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку, яким просить призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у вигляді обмеження волі на 1 рік, за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком 5 років; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років; на підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з іспитовим строком 2 роки 6 місяців; відповідно до положень ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації. Вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27.01.2025 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 2 років пробаційного нагляду виконувати самостійно. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що суд безпідставно застосував положення ч. 4 ст. 70 КК України, фактично звільнивши ОСОБА_7 від відбування реального покарання за попереднім вироком. Ввважає, що покарання у виді пробаційного нагляду підлягає окремому виконанню.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав апеляційну скаргу.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник не заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із такого.
Згідно вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, за обставин, установлених судом та викладених у вироку, а також кваліфікація його дій у апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому відповідно до ст. 404 КПК України апеляційним судом не переглядаються, у зв'язку з чим в частині обвинувачення ОСОБА_7 апеляційний суд виходить з фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції.
Також, беручи до уваги те, що прокурор не ставив під сумнів обґрунтованості звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання, призначеного за вказані кримінальні правопорушення, з випробуванням на підставі приписів ст. 75 КК України, керуючись положеннями ст. 404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє законності й обґрунтованості судового рішення у цій частині.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного застосування судом положень ч. 4 ст. 70 КК України під час визначення остаточного покарання, апеляційний суд виходить із такого.
Приписами ст. 70 КК України визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання визначається за правилами, передбаченими частинами 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. У такому випадку за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу, в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.
При цьому, призначаючи покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання в новому (другому) вироку. У цьому разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи ч. 4 ст. 70 КК України.
Водночас призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України має ряд особливостей, одна з яких полягає в тому, що в разі, коли особа засуджується до покарання, яке належить відбувати реально, а за наступним вироком звільняється від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Оскільки вирок Індустріального районного суду міста Дніпра від 27.01.2025 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 2 роки набрав законної сили і на момент призначення остаточного покарання в цьому провадженні залишався незмінним, то ухвалене рішення про реальне відбування покарання за цим вироком зберігає свою законну силу.
Суд першої інстанції під час постановлення оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_7 вказаних вимог Закону не дотримався, що потягло за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування ч. 4 ст. 70 КК України.
Тобто, фактично суд першої інстанції в оскаржуваному вироку ревізував вирок Індустріального районного суду міста Дніпра від 27.01.2025 року відносно ОСОБА_7 та звільнив останнього від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, застосувавши положення ст. 75 КК України, що є недопустимим з огляду на приписи ч. 2 ст. 21, ст. 24 КПК України.
Аналогічного висновку дійшла Об'єднана палата Верховного Суду та надала правовий висновок щодо застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України, відповідно до якого якщо особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, за вироком суду було призначено покарання, яке ухвалено відбувати реально, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших кримінальних правопорушеннях, за які за новим вироком особі призначається покарання із застосуванням на підставі ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням, положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання не застосовуються і кожний вирок - попередній, за яким особа має відбувати покарання реально, та новий, за яким її звільнено від відбування покарання з випробуванням, виконуються самостійно.
Наведене вище в сукупності свідчить про те, що суд першої інстанції постановив рішення з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що перешкодило суду ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
За вимогами п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування вироку, вважається застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до положень ст.ст. 409, 413 КПК України підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, вказаний вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання.
З огляду на викладене апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржуваний вирок відповідно до ст. 420 КПК України скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням судом апеляційної інстанції нового вироку.
Доводи апеляційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на інші порушення вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваного вироку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22.05.2025 року відносно ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання.
ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у вигляді обмеження волі на строк 1 рік;
за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з іспитовим строком 2 роки 6 місяців.
Відповідно до положень ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.
Вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27.01.2025 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 2 років пробаційного нагляду виконувати самостійно.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня його проголошення і може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді: