ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 303/830/25
провадження № 2-з/753/231/25
"21" листопада 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Ломакіної Л.О.,
представника позивача - адвоката Бойка А.С.,
представника відповідача - адвоката Магдич О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Магдич Ольги Олександрівни про забезпечення позову у цивільній справі № 303/830/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
У провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 10.06.2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 07.08.2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
До початку чергового судового засідання представник позивача ОСОБА_1 адвокат Магдич О.О. звернулась до суду із заявою про забезпечення позову.
В обґрунтування зазначає, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 900 000,00 грн. Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 усіма засобами затягує розгляд справи, не надаючи суду жодних заперечень щодо суті спору. Така поведінка свідчить про намір уникнути цивільно-правової відповідальності.
Разом з тим, оскільки сума боргу є дуже значна, вважає, що відповідач ОСОБА_2 може вчинити дії спрямовані на те, щоб відчужити належне йому майно до набрання судовим рішенням законної сили з метою унеможливлення реального стягнення коштів в процесі виконання рішення суду.
Представник позивача зазначає, що відповідачу на праві власності належить нерухоме майно, а саме 1/2 (одна друга) частка земельної ділянки кадастровий номер 3222482400:03:002:0004, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, а також 1/2 (одна друга) частка житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
З огляду на викладене, просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження належного йому майна, а саме: 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки кадастровий номер 3222482400:03:002:0004, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та 1/2 (однієї другої) частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що належать відповідачу на праві власності.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Магдич О.О. підтримала заяву з підстав, викладених у ній та просила її задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Бойко А.С. заперечував проти заяви про забезпечення позову з огляду на її необґрунтованість.
Заслухавши представників сторін, дослідивши подану заяву, суд дійшов до висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.
Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Так, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 911/949/20).
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова Верховного Суду від 24 грудня 2021 року у справі № 923/1131/21), оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 20.07.2021 у справі № 904/1933/21, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 20.12.2021 у справі № 927/460/21).
Разом з тим, на думку суду, позивачем не надано належних та переконливих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про задоволення позову.
Твердження представника позивача про те, що відповідач не подав відзив на позов та не з'являється в судові засідання, не може бути підставою для застосування заходів забезпечення позову. Подання відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, а його неучасть у судових засіданнях сама по собі не доводить наявності ризиків, передбачених статтею 150 ЦПК України, які б обґрунтовували необхідність забезпечення позову.
Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вартість 1/2 (однієї другої) частки житлового будинку та 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки. За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості оцінити співмірність заявлених заходів забезпечення позову із пред'явленими позовними вимогами, що є обов'язковою умовою для їх застосування.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Аналізуючи вказане, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149, 150-153, 259-261 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Магдич Ольги Олександрівни про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя: Л.М. Осіпенко