Справа № 420/18607/25
28 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність “Зерновик-Юг» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позивача, Товариства з обмеженою відповідальність “Зерновик-Юг», до відповідача, Одеської митниці, в якій позивач просить:
(1).Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA500370/2024/000080/1 від 10.12.2024.
(2).Визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500370/2024/000193 від 10.12.2024.
ІІ. Аргументи сторін.
(а) Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Позивач зазначив, що документи, подані декларантом для митного оформлення Товару за ціною Контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими, та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості Товару шляхом її коригування в бік збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Таким чином, на думку позивача, підстави для відмови у митному оформленні товарів, встановлені МКУ, відсутні.
(б) Позиція відповідача
02.07.2025 від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.
Представник звернув увагу, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №24UA500370006534U0 від 09.12.2024 містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
При цьому, у рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Таким чином, відповідач під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
(в) Відповідь на відзив
08.07.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник просив задовольнити поданий адміністративний позов, з підстав, які викладені у позовній заяві.
(г) Заперечення на відповідь на відзив
10.07.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він наголосив, що твердження позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення не відповідає дійсності та є безпідставним, так як наголошене рішення складено посадовою особою митного органу відповідно до чинного законодавства України та відповідно до рекомендацій Державної митної служби України; щодо своєї форми - Рішення повністю відповідає Наказу № 598 від 24.05.2012 Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», в графі 33 Рішення детально розписані фактичні обставини справи, наведено належні пояснення щодо розбіжностей в наданих позивачем до митного оформлення документах, наведено повну інформацію щодо джерел, які використовувалися при визначені митної вартості оцінюваних товарів, отриману за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», та також обґрунтовано позицію митного органу посилаючись на відповідні норми митного законодавства України.
ІІІ. Процедура та рух справи
16.06.2025 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІV. Обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження
16.02.2023 BASKIM KIMYA DIS TICARET LIMITED SIRKETI (надалі - «постачальник» або «компанія BASKIM») та позивач («покупець») уклали контракт на продаж №BZN-160223-UA, надалі - «Контракт». За вказаним Контрактом постачальник продає хімічну продукцію та добрива згідно інвойсів на умовах CFR Ізмаїл або FOB Іскендерун (Туреччина) або за іншими базисами на підставі інвойсів, з оплатою в доларах США на умовах післяплати, якщо інші умови не вказані в інвойсі.
15.11.2024 позивач здійснив передоплату за Контрактом з рахунку в АТ «Райффайзен Банк» на суму 88314,00 дол. США.
02.12.2024 компанія BASKIM виставила інвойс №BSK2024000000024 на поставку 47,65 тон (+- 2%) соди кальцинованої марки Б, що упакована в 39 біг-бегів із ціною 320,00 дол. США за 1 тону, загальною вартістю 15 248,00 дол. США на умовах CFR Ізмаїл.
Товар був доставлений на митну територію України морським транспортом з порту Хопа (Туреччина) до порту Ізмаїл (Україна) на т/х «RAPID», що підтверджується коносаментом від 03.12.2024 року (bill of lading), вантажною декларацією (cargo manifest).
09.12.2024 позивач подав до митного оформлення митну декларацію № 24UA500370006534U0 щодо товару: Сода кальцинована (карбонат динатрію) CAS № 497-19-8, являє собою білий кристалічний порошок, масова частка Na2CO3 не менше 99%, марки B. Вага нетто - 47650 кг. Спаковано в 19 біг-бегів (+/-2%).Для виробництва скла та миючих засобів.
10.12.2024 відповідачем прийнято рішення № UA500370/2024/000080/1 про коригування митної вартості товарів, у п.33 якого зазначено:
1)сертифікат про походження від 07.12.2024 № В 1881818 не містить посилання на інвойс або контракт, що не дає змогу однозначно ідентифікувати дану партію товару;
2)відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару. Згідно п.2.3 контракту витрати на завантаження включені до ціни товару, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
3)сертифікат якості від 20.11.2024 № б/н є загальним сертифікатом виробника, не містить посилання на зовнішньоекономічний контракт або інвойс, що не дає можливості однозначно ідентифікувати партію;
4) невідповідність графи 21 та поданим до митного оформлення документам в частині назви транспортного засобу;
5) відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 53 Кодексу документами, що підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено), транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно з нормами Закону України від 21.06.18 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.19 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.08 № 216 (далі - Положення № 216). Для підтвердження ціни, що фактично сплачена за товар, декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 27.05.24 № 79, яка не містить обов'язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком, або коду автентифікації та інформації про місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача. Водночас надана платіжна інструкція не містить належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували факт виконання операцій за такою платіжною інструкцією;
6) у поданому рахунку-фактурі (інвойсі) від 02.12.2024 № BSK2024000000024 зазначено 100% передплату за товар у розмірі 15248,00 доларів США, натомість до митного оформлення подано платіжну інструкцію, сума сплати за якої перевищує суму зазначену в інвойсі. Також зазначений рахунок містить інформацію, щодо іншого номеру зовнішньоекономічного договору.
Також відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500370/2024/000193, яким відмовлено у митному оформленні відповідно до статті 256 МКУ у зв'язку з прийняттям на підставі вимог ч.6 ст.54 та ст.55 МКУ від 13.03.2012 № 4495-VІ рішення про коригування митної вартості товарів від 10.12.2024.
V. Джерела права та висновки суду
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.
Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують Митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі №815/5791/17.
Із матеріалів справи суд встановив, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач подав до відповідача повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості товару, передбачений статтею 53 Митного кодексу України.
Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на таке.
Щодо зауважень митного органу з приводу сертифікату про походження, суд зазначає наступне.
Так, сертифікат походження від 07.12.2024 № В 1881818 містить достатній обсяг інформації для того, щоб ідентифікувати товар, який був ввезений на митну територію України на т/х «RAPID».
В сертифікаті зазначено найменування, реквізити покупця та продавця, країна походження - Оман, судно - m/v Rapid, товар, його кількість та пакування - sodium carbonate, 47650 кг., 39 мішків. Ці відомості повністю узгоджуються із документами, які підтверджують митну вартість та подані до митного оформлення, зокрема інвойсом.
Окрім того, оскільки перелік ч. 2 ст. 53 МК не містить такого документу як «сертифікат про походження товару», він не підтверджує митну вартість, і не може містити розбіжностей у розумінні ч. 3 ст. 53 МК.
Сертифікат походження подається декларантом для цілей підтвердження країни походження (ст. 42 МК), а не митної вартості.
Щодо витрат на навантаження та транспортування до борту судна, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.3. Контракту ціна товару включає вартість витрат на завантаження, але відсутність числового показника такої складової позбавило посадову особу можливості перевірити правильність визначення митної вартості.
Із змісту першого абзацу ч. 10 ст. 58 МК України вбачається, що складовими митної вартості є виключно ті витрати, які не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Окрім правила Контракту, що ціна товару включає витрати на завантаження у транспорт (пп. «с» п. 2.3), з інвойсу вбачається, що товар поставлено на умовах CFR Ізмаїл.
Згідно пункту 1.2 Контракту Сторони домовились тлумачити терміни за правилами Інкотермс в редакції 2010 року.
За умовами CFR (Cost and Freight) продавець несе витрати на транспортування товару до зазначеного порту призначення, але ризики переходять до покупця в момент завантаження товару на судно
Таким чином, усі витрати включно із доставкою товару до судна та навантаження на судно несе покупець.
Враховуючи зміст першого абзацу ч. 10 ст. 58 МК, витрати на доставку та навантаження на судно в обставинах цієї справи не є складовою митної вартості.
Крім того, зауваження митного органу, що відсутність відомостей в сертифікаті якості реквізитів Контракту або інвойсу не дозволяють «однозначно ідентифікувати партію» є також безпідставними. Сертифікат є запевненням (гарантією) виробника та (або) постачальника, що товар має певні фізичні та хімічні властивості, та у разі невідповідності таким властивостям покупець може пред'явити виробнику та (або) постачальнику претензію щодо якості товару.
Аналогічно правовому статусу сертифікатів походження - сертифікати якості не включений до переліку документів, які підтверджують митну вартість. В сертифікаті якості відсутні числові значення, які митний орган може перевірити з метою здійснення контролю заявленої митної вартості. Відповідно сертифікат якості не може містити «розбіжностей», передбачених ч. 3 ст. 53 МК України.
Щодо зауважень з приводу назви судна, суд встановив, що в коносаменті (bill of lading), вантажній відомості (cargo manifest), договорі страхування зазначено однакову назву судна - RAPID.
При цьому, суд приймає до уваги доводи представника позивача, що зазначення в графі 21 МД в найменуванні судна літери “J» замість “I» є опискою, яка не має жодного впливу на можливість митного органу здійснити контроль заявленої митної вартості та не є обставиною, з якою МК України пов'язує право митного органу витребувати додаткові документи.
Щодо доводів відповідача в оскаржуваному рішенні, з приводу платіжної інструкції в іноземній валюті від 27.05.2024 № 79, суд зазначає наступне.
Суд встановив, що декларант не надавав митниці «платіжну інструкцію від 27.05.24 № 79». Згідно відомостей графи 44 МД та переліку документів, зазначених в картці відмови, декларант надав митниці платіжний документ від 15.11.2024, який є загальноприйнятним у зовнішньоекономічних відносинах документом, що підтверджує здійснення SWIFT-переказу та містить усі обов'язкові реквізити для документу такого типу, а також штамп АТ «Райффайзен Банк» із зазначенням дати « 15.11.2024 року», що свідчить про виконання операції.
До цього позову позивач додатково долучив платіжну інструкцію №29 від 15.11.2024 року, яка також свідчить про виконання банком SWIFT-переказу.
При цьому, до спірних відносин не підлягає застосуванню Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою правління НБУ від 02.01.2019 року №2. Із змісту пунктів 33-35 розділу V Положення вбачається, що предметом її регулювання є здійснення транскордонних переказів фізичними особами, а позивач є юридичною особою.
Положення, затверджене постановою правління НБУ від 28.07.2008 року №216 дійсно визначає обов'язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті та вимоги щодо її оформлення, які поширюються на ініціаторів та надавачів платіжних послуг, що прямо вбачається із пп. 2 п. 2, п. 5 розділу І Положення.
При цьому, митний орган не врахував наступні ключові обставини, які зумовили його помилковий висновок про відсутність обов'язкових реквізитів, з огляду на таке. Відповідно до п. 6 Розділу 1 Положення форма (прим. електронна або паперова) та порядок надання платіжної інструкції в іноземній валюті визначаються умовами договору про надання платіжних послуг між користувачем і надавачем платіжної послуги, тобто за змістом належить до умов договору банківського рахунку. Пункт 14 розділу ІІ Положення встановлює вимоги до платіжної інструкції, яка оформлюється ініціатором платежу. Саме тому, підпункт 13 цього пункту передбачає як обов'язковий реквізити підпис відповідальної (або уповноваженої) особи платника або код автентифікації.
Враховуючи застереження пункту 4 розділу І Положення термін «ініціатор» використовується у значенні Закону України «Про платіжні послуги» [1591-IX], тобто означає не лише особу, з рахунку якої ініціюється платіжна операція, але також включає «отримувача», «стягувача», «обтяжувача» (див. пункти 21, 68 статті 1 Закону). Обов'язку ініціатора платежу кореспондується із правом надавача послуг повернути без виконання платіжну інструкцію із зазначенням причини повернення, зокрема через невідповідність заповнення реквізитів вимогам розділу ІІ Положення (див. пункт 26 розділу ІІІ Положення).
Відповідне правило є абсолютно виправданим, якщо розуміти, що ініціатором платежу може бути не лише користувач, який має укладений договір банківського рахунку із банком, який передбачає форму та порядок надання платіжної інструкції (у спірних відносинах - ТОВ «Зерновик-Юг»), але також державний/приватний виконавець, контролюючий орган, отримувач платежу та обтяжувач у випадках, передбачених договорами із користувачем (див. пункт 38 розділу V, пункт 73 розділу VІІІ Положення).
Посадова особа митниці помилково вважає, що надана йому платіжна інструкція не відповідає пункту 14 розділу ІІ Положення, оскільки ця норма встановлює обов'язкові реквізити до платіжної інструкції, яку оформлює (складає) ініціатор платежу для подання банку, який може повернути її без виконання.
Позивач надав митниці не платіжну інструкцію, яка оформлюються для подання банку, а SWIFT, який клієнти АТ «Райффайзен Банк» можуть завантажити із платіжного застосунку (прим. у розумінні пункту 29 розділу ІІІ Положення).
Митний орган безпідставно зазначає, що платіжна інструкція не містить обов'язкових «відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували факт виконання операцій за такою платіжною інструкцією», оскільки Положення не передбачає таких вимог, а як зазначалось фактично встановлює реквізити, які є обов'язковими для надання ініціаторами платежу.
Позивач надав митниці платіжний документ про передоплату товару за Контрактом, який сформований в програмному забезпеченні АТ «Райффайзен Банк». Користувач банківських послуг не може впливати на форму платіжних документів. Відсутність відображення «електронного підпису» у платіжному документі, який був роздрукований, не свідчить, що він не містить обов'язкового реквізиту, оскільки про підписання документа свідчать відомості платіжного застосунку. Зазначені у платіжному документі відомості, а саме найменування отримувача, його адреса, сума, валюта платежу, зазначення про передоплату соди кальцинованої із посиланням на Контракт повністю узгоджується із відомостями інших документів та не має вплив на правильність визначення складової митної вартості.
Крім того, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні відповідач стверджує, що до митного оформлення надана платіжна інструкція на суму, що перевищує суму за інвойсом та інвойс містить інший номер Контракту.
Пунктом 5.1. Контракту передбачено, що Товари оплачуються на умовах післяплати протягом 365 днів за умови, якщо інше не передбачено в інвойсі. В свою чергу, в інвойсі від 02.12.2024 року № BSK2024000000024 умовою оплати визначена «передплата 100%» (prepayment 100%).
Декларант надав митниці платіжний документ (SWIFT), датований 15.11.2024 року, який свідчить про здійснення передоплати за соду кальциновану (soda ash) та бікарбонат натрію (sodium bicarbonate) за контрактом BZN-160223-UA від 16.02.23. (Prepayment for soda ash, sodium bicarbonate contract BZN -160223-UA dd 16.02.23).
Здійснення передоплати до виставлення інвойсу (15.11.2024 року та 02.12.2024 року відповідно) за два товари (сода кальцинована та бікарбонат натрію), які згідно відомостей вантажної відомості (cargo manifest) були доставлені на митну територію України на т/х RAPID та пред'явлені митному органу за різними МД, свідчать про причини надання платіжної інструкції «на суму, що перевищує суму за інвойсом».
Факт того, що продавець передав морському перевізнику товар, який постачався на умовах 100% передоплати за умовами інвойсу від 02.12.2024 № BSK2024000000024 є непрямим доказом того, що компанія BASKIM отримала оплату в повному обсязі до 03.12.2024.
Твердження митниці про те, що інвойс містить інший номер договору, є недостовірним. Декларант надав митниці контракт на продаж № BZN-160223-UA від 02.12.2024 року. В інвойсі містяться відомості про контракт на продаж (sales contract) із наступними реквізитами: «BZN-160223-UA від 02.12.2024 року».
Щодо посилань в оскаржуваному рішенні, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації баз даних, зокрема, АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Наведена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду в аналогічних (подібних) правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 280/1824/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а та від 08.02.2019 року у справі № 825/648/17 тощо.
При цьому, торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 808/9123/15.
Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
VI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у загальній сумі 4844,80 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 194 від 10 червня 2025 року.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 4844,80 грн.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA500370/2024/000080/1 від 10.12.2024.
3.Визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500370/2024/000193 від 10.12.2024.
4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновик-Юг» судовий збір в розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири),80 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерновик-Юг», адреса: 54052, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 15, оф.202, код ЄДРПОУ 39922012.
Відповідач: Одеська митниця, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631.
Суддя Оксана БОЙКО