Справа № 420/27679/25
28 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за результатом якого позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 пенсії під час її перерахунку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 по справі № 420/12981/25 максимальним розміром та одночасного безпідставного зменшення основного розміру пенсії з 80% на 70% грошового забезпечення;
зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 без обмеження максимальним розміром з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 80% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Як зазначає позивач, відповідачем при проведенні перерахунку пенсії Позивача на виконання рішення суду зменшено пенсію Позивача до суми 23610,00 грн, протиправно застосовано обмеження розміру пенсії максимальним розміром. Підсумок пенсії з надбавками складає 25374,84 грн, але Відповідач обмежив зазначену суму максимальним розміром 23610,00 грн. Крім того, при проведенні перерахунку пенсії Позивача на виконання рішення суду, Відповідач протиправно знизив основний розмір його пенсії з 80% на 70% грошового забезпечення. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою суду від 19 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він просить у задоволенні адміністративного позову відмовити. безпідставною є вимога Позивача стосовно виплати пенсії без обмеження її максимального розміру, оскільки згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався. За таких обставин, передбачені ст. 2 Закону № 3668 обмеження застосовані до Позивача правомірно. Також представник відповідача зазначає, що Уряд 3 січня 2025 року ухвалив постанову № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану», якою визначив розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій. Зазначені коефіцієнти не застосовуються до пенсій осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб. За таких обставин, передбачені ст. 46 Закону №4059-IX обмеження застосовані до Позивача правомірно. Як результат, перерахунок пенсії Позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, і на даний час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства, тому підстави для визнання протиправними дій Головного управління відсутні.
04.09.2025 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив разом із клопотанням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зупинення провадження у справі. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 240/1202/25 відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025 у справі №240/1202/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії на підставі підпунктів «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зокрема з підстави відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" (щодо тимчасового (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992, коефіцієнтів зменшення пенсії). Із вирішенням Верховним Судом як судом першої інстанції даної категорії спорів буде постановлено зразкове рішення, яке забезпечить єдність судової практики та сприятиме швидкому розгляду великої кількості однотипних справ.
04.09.2025 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив разом із клопотанням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про залучення до участі у справі Міністерства соціальної політики України в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив про те, що у разі винесення рішення про задоволення позовних вимог, його реальне виконання залежатиме від дій Мінсоцполітики, як органу, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення, та є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». Крім того, розробником проекту постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" є Мінсоцполітики. Рішення у цій справі впливатиме на інтереси Мінсоцполітики, а не залучення Мінсоцполітики до участі у справі позбавить його можливості реалізувати права учасника справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 після звільнення зі служби відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначено та виплачується пенсія.
Органом, яким здійснюються призначення пенсії, її перерахунок та виплата, є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 по справі № 420/12981/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області було зобов'язано провести з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № ЮО103674 від 25.03.2025 року наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2023 року, із врахуванням раніше виплачених сум.
06.08.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання зазначеного судового рішення проведено перерахунок пенсії позивача, про що позивача повідомлено листом ГУПФУ від 11.08.2025 року № 1500-0217-8/135987.
При цьому відповідачем безпідставно обмежено розмір пенсії позивача та здійснено виплату перерахованої пенсії у протиправно значно зменшеному розмірі. Як вбачається з перерахунку пенсії з 01.02.2023, перерахована пенсія позивачу обчислена з 01.02.2023 виходячи з 70% грошового забезпечення та в підсумку пенсія обчислена та має складати 22374,84 гривень. Проте відповідач, посилаючись на вимоги частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, під час проведення перерахунку пенсії та обчислення її з 01.02.2022 безпідставно обмежив розмір виплачуваної позивачу пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та визначив здійснення виплати пенсії позивача з урахуванням її обмеження в сумі 20930,00 гривень.
Як вбачається з перерахунку пенсії з 01.03.2024, перерахована пенсія позивачу обчислена з 01.03.2024 виходячи з 70% грошового забезпечення та в підсумку з урахуванням надбавок, доплат до пенсії та індексації, пенсія обчислена та має складати 23874,84 гривень. Проте відповідач, посилаючись на вимоги частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, під час проведення перерахунку пенсії та обчислення її з 01.03.2024 безпідставно обмежив розмір виплачуваної позивачу пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та визначив здійснення виплати пенсії позивача з урахуванням її обмеження в сумі 23610,00 гривень.
Як вбачається з перерахунку пенсії з 01.03.2025 та з 01.09.2025, перерахована пенсія позивачу обчислена з 01.03.2025 та нарахована для фактичної виплати з 01.09.2025 виходячи з 70% грошового забезпечення та в підсумку з урахуванням надбавок, доплат до пенсії та індексації, пенсія обчислена та має складати 25374,84 гривень. Проте відповідач, посилаючись на вимоги частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, під час проведення перерахунку пенсії та обчислення її з 01.03.2025 безпідставно обмежив розмір виплачуваної позивачу пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та визначив розмір пенсії позивача з урахуванням її обмеження в сумі 23610,00 гривень.
Також позивач зазначає, що як вбачається із розрахунків пенсії з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 (засвідчені від 24.04.2025), йому за 30 років вислуги основний розмір пенсії за вислугу років до проведення перерахунку пенсії був встановлений у розмірі 80% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
Але при проведенні перерахунку пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 року по справі № 420/12981/25 відповідачем було протиправно зменшено основний розмір пенсії позивача з 80% на 70% врахованого грошового забезпечення, що підтверджується розрахунками пенсії з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 (засвідчені від 24.04.2025, до проведення вказаного перерахунку пенсії), вказаними вище перерахунками пенсії.
В свою чергу такі дії щодо обмеження відповідачем з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 пенсії позивача максимальним розміром та одночасного безпідставного зменшення основного розміру пенсії з 80% на 70% грошового забезпечення є протиправними, не відповідають нормам Конституції України та порушують право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення.
Вважаючи вищезазначені дії ГУ ПФУ в Одеській області протиправними та такими, що призвели до безпідставного зменшення розміру призначеної йому пенсії, позивач звертається до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Щодо обмеження пенсії максимальним розміром суд зазначає наступне.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII (далі - Закону № 2262-ХІІ).
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист (абз.3 преамбули до Закону № 2262-ХІІ).
Право на пенсійне забезпечення на умовах Закону № 2262-ХІІ мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугою строків служби (ст.1 Закону № 2262-ХІ).
Положення ст.43 Закону № 2262-ХІІ свого часу були доповнені згідно з пп.4 п.29 розд.II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" новою частиною наступного змісту: "Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зазначене положення в цілому було визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
В подальшому, відповідно до п.8 ч.6 розд.ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VІ, частину п'яту ст.43 Закону № 2262-ХІІ було викладено у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність2.
Згідно з ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 р. № 911-VIII, чинній з 01.01.2016 р. по 20.12.2016 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII зі змінами, а саме: ч.7 ст.43 вказаного Закону, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, починаючи з 20.12.2016 р. ч.7 ст.43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вважається такою, що відсутня в зазначеному Законі.
Згідно Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Тобто, протягом 2017 року ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 р. у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 р. у справі № 638/6363/17 та від 12.03.2019 р. у справі № 522/3049/17.
Судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року по справі № 420/12981/25, ГУ ПФУ в Одеській області здійснено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № ЮО103674 від 25.03.2025 року наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2023 року, та застосовано обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025.
Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (постанова Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі № 640/9677/20).
При цьому, правова визначеність, як спеціальна складова більш загального принципу верховенства права, передбачає правило остаточності рішень суду та гарантованість їх виконання. Остаточне рішення суду є обов'язковим до виконання до моменту зміни умов, за яких його ухвалено.
Тому зміна нормативно-правового регулювання окремого питання дійсно може мати наслідком втрати актуальності судового рішення, у якому суд розглянув питання застосування норми права, що у подальшому зазнала змін.
Водночас, за обставин цієї справи відповідні зміни у законодавстві, зокрема положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ та ст.2 Закону № 3668-VI не змінились.
Верховний Суд вже висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Водночас згідно з ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Крім того, суд враховує, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим ч.3 ст.7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Окрім цього, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 р. у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 р. у справі № 160/1088/19).
Аналогічна правова позиція була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 р. у справі № 520/2098/19.
При цьому, на думку суду, обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно з Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України.
У постанові від 16.12.2021 р. у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом Пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Наведені висновки Верховного Суду також мали б бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача з 01.03.2023 року та з 01.09.2025 року.
Суд звертає увагу, що закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави, умови та максимальний розмір для обмеження пенсійних виплат, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам ч.2 ст.19 Конституції України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах належать застосуванню норми ч.7 ст.43 Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням рішення Конституційного Суду від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, яке має пряму дію, а тому відповідач допустив протиправні дії щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025, а тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є правомірними та належать задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 пенсії під час її перерахунку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 по справі № 420/12981/25 максимальним розміром та зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов щодо застосування до пенсії позивача постанови КМУ №1 від 03.01.2025 року, оскільки у даній справі вказані питання не є предметом спірних правовідносин. Згідно з розрахунком пенсії позивача з 01.03.2025 року та з 01.09.2025 року пенсія позивача обмежена розміром з урахуванням максимального розміру пенсії. Застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» відповідно до розрахунку пенсії позивача з 01.03.2025 року та з 01.09.2025 року не здійснювалось.
Щодо проведення перерахунку та виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII у розмірі 80 % від суми грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (нині Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Сторонами не заперечується, що позивачу за 30 років вислуги основний розмір пенсії за вислугу років до проведення перерахунку пенсії був встановлений у розмірі 80% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому, перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії).
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі № 420/12981/25, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № ЮО103674 від 25.03.2025 року наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2023 року, із врахуванням раніше виплачених сум.
Головним управлінням було здійснено перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду у справі №? 420/12981/25 у межах покладених зобов'язань в установленому чинним законодавством порядку із застосуванням чинної норми статті 13 Закону №2262 щодо максимального відсотка сум грошового забезпечення - 70%.
Отже, суд встановив, що позивачу в ході проведених перерахунків, зокрема з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 зменшено основний розмір пенсії з 80% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення.
Суд вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як убачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим, відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу пенсія була призначена за вислугу років у розмірі 80% грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, чинній на час призначення, загальний розмір пенсії був обмежений 90% відповідних сум грошового забезпечення.
У подальшому стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Разом із тим, застосування цього показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Отже, з огляду на те, що порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, суд доходить висновку, що застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Суд зазначає, що такий висновок щодо застосування вказаних норм права, а саме: статей 13 та 63 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» викладений Верховним Судом у рішенні по зразковій справі №240/5401/18 від 04 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року.
Отже, суд доходить висновку, що порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, а тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій по питань перерахунку пенсії, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Зазначений висновок викладено у постанові Великої палати Верховного суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18.
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до ч.3 ст.51 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
З огляду на те, що відповідач протиправно зменшив відсотковий розмір пенсії позивача при проведенні перерахунку пенсії, право позивача має бути відновлено з дати виникнення такого права та без обмеження строком.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та належать задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та зобов'язання відповідача здійснити з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 перерахунок та виплату пенсії позивачу виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Верховним Судом у зразковій справі № 240/1202/25, суд зазначає наступне.
Надаючи оцінку вказаній заяві суд зазначає наступне.
Статтею 236 КАС України визначено правові підстави зупинення провадження у справі.
Згідно ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі:
1) смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи, ліквідації суб'єкта владних повноважень, іншого органу, а також злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, - до встановлення правонаступника;
2) необхідності призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи - до вступу у справу законного представника;
3) об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду;
4) звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу для примирення - до закінчення строку, про який сторони заявили у клопотанні;
5) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;
6) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді - до припинення врегулювання спору за участю судді.
Аналіз наведеної правової норм свідчить, що суд має зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої і набрання відповідним судовим рішенням чинності.
Водночас об'єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв'язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.
Ця підстава виникає тоді, коли постановлення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для цієї справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.
За приписами ч.2 ст.236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі: 1) захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що перешкоджає прибуттю до суду, якщо його особиста участь буде визнана судом обов'язковою, - до одужання; 2) знаходження учасника справи у довгостроковому відрядженні, якщо його особиста участь буде визнана судом обов'язковою, - до повернення з відрядження; 3) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі - до припинення перебування на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; 4) призначення судом експертизи - до одержання її результатів; 5) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції; 6) направлення судового доручення щодо збирання доказів - до надходження ухвали суду, який виконував доручення, про виконання доручення або неможливість виконання доручення; 7) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів; 8) надходження заяви про відвід - до вирішення питання про відвід; 9) розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі; 10) постановлення ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом - до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом.
Отже, зупинення справи на підставі пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язком, а не правом суду відповідно до вимог цієї норми права.
Відтак, представник відповідача, заявляючи клопотання про зупинення провадження по справі, не зазначив жодної з підстав, визначених ст.236 КАС України, для зупинення провадження у справі.
Отже, враховуючи закріплені Кодексом адміністративного судочинства України правила щодо втрати чинності нормативно-правовим актом (або його окремої частині) лише з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, суд вважає, що рішення у справі № 240/1202/25 не впливає на спірні правовідносини, які виникли у цій справі.
Судом встановлено, що на розгляді ВС/КАС України перебуває справа № 240/1202/25 предметом якої є проведення позивачу виплати раніше перерахованої пенсії з 01.01.2025 в обмеженому граничному розмірі 27238,11 грн.
При цьому, зазначена справа не визначена як зразкова відповідно до вимог ст. ст. 290, 291 КАС України.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі № 420/27679/25 до набрання законної сили рішенням Верховного суду у справі № 240/1202/25.
Більш того суд висновує про відсутність підстав вважати, що справа № 420/27679/25 об'єктивно не може розглядатися до набрання законної сили рішенням у справі № 240/1202/25, оскільки предметом спірних правовідносин є застосування до розміру пенсії позивача при перерахунку пенсії Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI. Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов щодо застосування до пенсії позивача постанови КМУ №1 від 03.01.2025 року, оскільки у даній справі вказані питання не є предметом спірних правовідносин. Згідно з розрахунком пенсії позивача з 01.03.2025 року та з 01.09.2025 року пенсія позивача обмежена розміром з урахуванням максимального розміру пенсії. Застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» відповідно до розрахунку пенсії позивача з 01.03.2025 року та з 01.09.2025 року не здійснювалось.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі слід відмовити.
Щодо клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі Міністерства соціальної політики України в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Відповідно до ч.5 ст.49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується.
Аналіз вищевказаних норм дає підстави вважати, що необхідною умовою залучення третіх осіб є той факт, що судове рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки осіб, які не є стороною у справі.
На думку суду, участь третіх осіб в адміністративній справі є формою захисту їх прав та інтересів, що пов'язані із спірними правовідносинами.
Однак, виходячи із змісту позовних вимог та предмету спору, судом не встановлено, що рішення у вказаній справі може вплинути на права та інтереси Міністерства соціальної політики України, оскільки публічно-правовий спір заявлено щодо оскарження саме дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження розміру пенсії позивачу максимальним розміром з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025.
При цьому слід врахувати, що обов'язки Мінсоцполітики як головного розпорядника бюджетних коштів передбачені законом, а не судовим рішенням у конкретній справі.
Відтак, судом не встановлено, що для всебічного та об'єктивного розгляду справи, правильного застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права необхідно залучити третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України, тому у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи належить відмовити.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України» (пункт 23) і “Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до задоволення. Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи викладене, судовий збір за подання даного позову з використанням системи «Електронний суд» сплачується у розмірі 968,96 грн.
Як встановлено судом, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн, що підтверджується платіжним документом, який міститься в матеріалах цієї справи.
З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст.8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд -
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство соціальної політики України - відмовити.
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зупинення провадження у справі № 420/27679/25 - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01.02.2023 року, з 01.03.2024 року, з 01.03.2025 року пенсії під час її перерахунку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 року по справі № 420/12981/25 максимальним розміром та одночасного безпідставного зменшення основного розміру пенсії з 80% на 70% грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії з 01.02.2023 року, з 01.03.2024 року, з 01.03.2025 року без обмеження максимальним розміром з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 80% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя К.С. Єфіменко