Справа № 420/18995/25
28 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність “СТРОЙ МИР» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Строй Мир», до відповідача, Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якій позивач просить:
(1).Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України № UA500020/2025/000162/2 від 06.06.2025 про коригування митної вартості товарів.
ІІ. Аргументи сторін.
(а) Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Позивач звертає увагу, що під час декларування товарів ним було подано повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару, проте, не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних, передбачених митним кодексом України документів, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості за резервним методом. Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправним, оскільки було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання. Зокрема, представник наголосив, що рішення відповідача не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості. При цьому, у відповідача є обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Таким чином, позивач наголошує, що обставини на які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і відповідно до Митного кодексу не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості, а тому оскаржуване рішення є протиправним та таким, що належить до скасування.
(б) Позиція відповідача
02.07.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник звернув увагу, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 225UA500020004211U3 від 06.06.2025 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
При цьому, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Таким чином, відповідач під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
ІІІ. Процедура та рух справи
16.06.2025 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІV. Обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження
10.04.2023 між позивачем (покупець) та HOMEDECOR MANUFACTURING CO.,LTD (продавець) укладений Контракт № CH-UA-10/04/23, відповідно до п.1.1 за цим контрактом продавець зобов'язується продати, а покупець сплатити та прийняти «Товар» в номенклатурі, кількості та ціні відповідно до супровідних документів.
У зв'язку з імпортуванням на митну територію України товару, а саме: «Комплекти меблів з металеви каркасом:(стіл+стільці)складається зі столу із стільницею (МДФ +пластик) та стільців з металевим каркасом у розібраному для транспортування стані:Комплект меблів (стіл+2 стільці) Дуб Каньон ІМР ХС-1А-003- 200компл.Комплект меблів (стіл+2 стільці) Дуб Сірий ІМР ХС-1А-003- 200компл.Комплект меблів (стіл+4 стільці) Дуб Сір / Код товару: 94017900 00. - Меблі для сидіння: стільці побутового призначення з металевим каркасом сидінні (МДФ+ПВХ), у розібраному для транспортування стані/Код товару: 94017900 00/» позивач подав до відповідача митну декларацію (МД) № 25UA500020004211U3 від 06.06.2025.
06.06.2025 відповідав виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000162/2, у п.33 якого зазначено:
1) надані до митного контролю пакувальний лист Б/Н та інвойс № LSL20250304UKR датовані 24.03.2025, що вказує на те, що саме 24 березня відправником товарів здійснено їх відвантаження зі свого складу. Проте, за інформацією морського перевізника Hapag-Lloyd щодо графіка руху вантажного контейнера HAMU3442490 [Електронний доступ: https://www.hapag-lloyd.com/en/online-business/track/track-by-container-solution.html?container= HAMU3442490] встановлено, що порожній контейнер було випущено з терміналу в порту Сямень до відправника під завантаження 19.03.2025 о 20:33. На тому ж терміналі готовий до відправлення контейнер отримано наступного дня, 20.03.2025 о 13:59. Таким чином на момент складання відправником пакувального листа та рахунка товари були вже завантажені до контейнера та чотири доби знаходились у порту відправлення. Таке зволікання зі складанням документів є нехарактерним для складського обліку та транспортно-логістичних операцій та може свідчити про наявність інших документів, що підтверджують відвантаження товарів, що до митного контролю не надавались;
2) в п. 6.2 контракту від 10.04.2025 № CH-UA-10/04/23 вказано, що відправник товару - Homedecor Manufacturing Co., Ltd, а в розділі «Юридичні адреси, поштові і платіжні реквізити сторін» вказана адреса відправника в м. Дунгуань, КНР. В коносаменті від 25.03.2025 № ZYTC250305101 вказано, що морський порт відправлення контейнера з товарами - порт Сямень. Відстань автомобільного сполучення від відправника до порту відправлення становить понад 570 км, при тому, що найближче розташований до відправника морський торговельний порт Гонг Конг знаходиться на відстані 121 км. Такий маршрут переміщення товарів є економічно необґрунтованим та з високою імовірністю свідчить про участь третіх осіб у відправленні та/або купівлі-продажу товарів, відомості про яких до митного контролю не надано, що впливає на договірні умови, в т.ч. вартість;
3) в мережі інтернет знайдено офіційну сторінку відправника/виробника товарів і проаналізовано відомості щодо продукції, яку він виготовляє [Електронний доступ: https://www.homelody.com]. Проте серед продукції, що реалізується відсутня така, що відповідає найменуванням товарів, заявлених до митного контролю та зазначених в інвойсі від 14.03.2025 № LSL20250239UKR. Це свідчить про відсутність зв'язку між заявленим відправником та товарами, заявленими до митного оформлення.
Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що належить до скасування, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
V. Джерела права та висновки суду
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.
Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують Митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі №815/5791/17.
Із матеріалів справи суд встановив, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач подав до відповідача повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості товару, передбачений статтею 53 Митного кодексу України, зокрема, пакувальний лист, рахунок фактуру, коносамент, навантажувальний документ, зовнішньоекономічний договір (контракт) з додатками та ін.
Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на таке.
Так, щодо посилань у спірному рішенні на те, що надані до митного контролю пакувальний лист Б/Н та інвойс № LSL20250304UKR датовані 24.03.2025, що вказує на те, що саме 24 березня відправником товарів здійснено їх відвантаження зі свого складу. Проте, за інформацією морського перевізника Hapag-Lloyd щодо графіка руху вантажного контейнера HAMU3442490 [Електронний доступ: https://www.hapag-lloyd.com/en/online-business/track/track-bycontainer-solution.html?container=HAMU3442490] встановлено, що порожній контейнер було випущено з терміналу в порту Сямень до відправника під завантаження 19.03.2025 о 20:33. На тому ж терміналі готовий до відправлення контейнер отримано наступного дня, 20.03.2025 о 13:59. Таким чином на момент складання відправником пакувального листа та рахунка товари були вже завантажені до контейнера та чотири доби знаходились у порту відправлення. Таке зволікання зі складанням документів є нехарактерним для складського обліку та транспортнологістичних операцій та може свідчити про наявність інших документів, що підтверджують відвантаження товарів, що до митного контролю не надавались, суд зазначає наступне.
Суд приймає до уваги пояснення представника позивача, що вказане зволікання є технічним та жодним чином не може бути свідченням недостовірності заявленої митної вартості, тим більше - не може свідчити про відсутність або ненадання інших документів.
Посилання відповідача на «нехарактерність» дати оформлення рахунка та пакувального листа після фактичного завантаження не має правового значення та не є підставою для автоматичного сумніву у достовірності задекларованої митної вартості. Законодавством не встановлено імперативної вимоги щодо дати інвойса та пакувального листа як обов'язково передуючої даті фізичного завантаження товару. Крім того, відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості товарів орган доходів і зборів зобов'язаний використовувати всі надані декларантом документи, з урахуванням їх об'єктивної змістовної взаємозв'язності, а не виходити виключно з формальної дати складення одного чи двох із них. Рішення, прийняте без комплексної оцінки всіх наданих доказів, є протиправним.
Таким чином, митниця неправомірно відійшла від базового методу визначення митної вартості (за ціною контракту) без належного підтвердження наявності обставин, що виключають можливість його застосування, як того вимагає стаття 57 Митного кодексу України. Митна вартість, заявлена декларантом, є підтвердженою наявними документами та не викликає об'єктивних сумнівів, які б унеможливлювали її прийняття.
Щодо зауважень в оскаржуваному рішенні, що в п. 6.2 контракту від 10.04.2025 № CH-UA-10/04/23 вказано, що відправник товару - Homedecor Manufacturing Co., Ltd, а в розділі «Юридичні адреси, поштові і платіжні реквізити сторін» вказана адреса відправника в м. Дунгуань, КНР. В коносаменті від 25.03.2025 № ZYTC250305101 вказано, що морський порт відправлення контейнера з товарами - порт Сямень. Відстань автомобільного сполучення від відправника до порту відправлення становить понад 570 км, при тому, що найближче розташований до відправника морський торговельний порт Гонг Конг знаходиться на відстані 121 км. Такий маршрут переміщення товарів є економічно необґрунтованим та з високою імовірністю свідчить про участь третіх осіб у відправленні та/або купівлі-продажу товарів, відомості про яких до митного контролю не надано, що впливає на договірні умови, в т.ч. вартість, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного частиною другою статті 53 МК України. Також позивачем надано ряд документів, що визначені частинами третьою та четвертою статті 53 МК України, додатково на вимогу митного органу. Окрім того, до CIF-вартості постачальником обов'язково включаються усі витрати, пов'язані з доставкою товару до порту відвантаження в країні експорту, тобто витрати на транспортування товару в межах території Китаю до морського порту, з якого здійснюється експорт.
Таким чином, транспортні витрати на перевезення товару всередині КНР вже включені у вартість товару, що підтверджується комерційними документами (інвойсами, коносаментом, договором купівлі-продажу, підтвердженням умов поставки CIF), наданими під час митного оформлення.
Митний орган, ухвалюючи рішення про коригування митної вартості, не врахував умови контракту CIF, неправомірно вимагаючи окремого підтвердження витрат на перевезення по території КНР, хоча такі витрати вже враховані у договірній ціні товару, погодженій між сторонами. У зв'язку з вищевикладеним, суд зазначає, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів необґрунтованим та таким, що суперечить ст. 57 Митного кодексу України, відповідно до якої визначальною є контрактна вартість товарів, зафіксована в договорі та підтверджена документально. Відомості щодо внутрішнього переміщення товару в Китаї, жодним чином не впливає на вартість товару за умовами CIF, так як всі витрати про пересування товару до порту, його зберігання та страхування вже включені у вартість товару.
Щодо посилань в оскаржуваному рішенні, що в мережі інтернет знайдено офіційну сторінку відправника/виробника товарів і проаналізовано відомості щодо продукції, яку він виготовляє [Електронний доступ: https://www.homelody.com]. Проте серед продукції, що реалізується відсутня така, що відповідає найменуванням товарів, заявлених до митного контролю та зазначених в інвойсі від 14.03.2025 № LSL20250239UKR. Це свідчить про відсутність зв'язку між заявленим відправником та товарами, заявленими до митного оформлення, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу на відсутність законодавчої норми, що надає митному органу право оцінювати веб-сайти постачальників як офіційне джерело інформації про номенклатуру або торговельні марки. Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, митна вартість визначається насамперед за ціною, фактично сплаченою за товар, за умови подання належним чином оформлених документів. Інтернет-ресурси не є належним джерелом інформації для оспорювання достовірності інвойсу або контракту, які подані декларантом. Інформація, розміщена на комерційних сайтах, є динамічною, неповною та не гарантує відображення всього асортименту продукції.
Той факт, що на веб сторінці відправника не виявлено конкретне найменування товару, не свідчить про те, що така продукція ним не виробляється або не постачається. Також слід зазначити, що постачальники можуть реалізовувати товари під private label (торговельними марками замовників), що прямо не зазначаються на загальнодоступних ресурсах.
Подані позивачем документи містять повну інформацію, яка відповідає вимогам МК України: інвойс, контракт, транспортні документи та сертифікати підтверджують дійсність операції, обґрунтованість заявленої митної вартості та умови поставки CIF CHERNOMORSK (Ukraine).
Щодо посилань в оскаржуваному рішенні, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації баз даних, зокрема, АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Наведена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду в аналогічних (подібних) правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 280/1824/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а та від 08.02.2019 року у справі № 825/648/17 тощо.
При цьому, торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 808/9123/15.
Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
VI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у сумі 4752,27 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 14504 від 13.06.2025.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 4752,27 грн.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України № UA500020/2025/000162/2 від 06.06.2025 про коригування митної вартості товарів.
3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» судовий збір в розмірі 4752 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят дві),27 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Мир», адреса: 68000, Одеська обл., Одеський р-н., місто Чорноморськ, вул. Шума Віталія, буд.4-А, код ЄДРПОУ 41688915.
Відповідач: Одеська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд.21 А, код ЄДРПОУ ВП 44005631.
Суддя Оксана БОЙКО