Справа № 420/18133/25
28 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «АЛЬФА-ГРАНТ» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання противоправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позивача, Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «АЛЬФА-ГРАНТ», до відповідача, Одеської митниці, в якій позивач просить:
(1).Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500090/2025/000028/2 від 28.05.2025 та Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500090/2025/000067 від 28.05.2025.
ІІ. Аргументи сторін.
(а) Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Позивач зазначив, що документи, подані декларантом для митного оформлення Товару за ціною Контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими, та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості Товару шляхом її коригування в бік збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Таким чином, на думку позивача, підстави для відмови у митному оформленні товарів, встановлені МКУ, відсутні.
(б) Позиція відповідача
02.07.2025 від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.
Представник звернув увагу, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №25UA500090006150U1 від 27.05.2025 містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
При цьому, у рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Таким чином, відповідач під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
(в) Відповідь на відзив
03.07.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник просив задовольнити поданий адміністративний позов, з підстав, які викладені у позовній заяві.
(г) Заперечення на відповідь на відзив
08.07.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він наголосив, що твердження позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення не відповідає дійсності та є безпідставним, так як наголошене рішення складено посадовою особою митного органу відповідно до чинного законодавства України та відповідно до рекомендацій Державної митної служби України; щодо своєї форми - Рішення повністю відповідає Наказу № 598 від 24.05.2012 Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», в графі 33 Рішення детально розписані фактичні обставини справи, наведено належні пояснення щодо розбіжностей в наданих позивачем до митного оформлення документах, наведено повну інформацію щодо джерел, які використовувалися при визначені митної вартості оцінюваних товарів, отриману за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», та також обґрунтовано позицію митного органу посилаючись на відповідні норми митного законодавства України.
ІІІ. Процедура та рух справи
16.06.2025 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІV. Обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження
05.12.2024 ENERGY EG CO (продавець) та позивач (покупець) уклали контракт № 05/12, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити харчову сіль згідно рахунків.
На виконання вказаного Контракту позивач придбав у продавця товар загальною вартістю 50921,00 доларів США.
27.05.2025 позивач подав до митного оформлення митну декларацію № 25UA500090006150U1 щодо товару: 1.Сіль для промислового використання:- TABLET SALT (d25/h15)-400 біг-бегів по 1,25тонн кожний, (додатково упаковані в поліпропіленові мішки по 25кг) -500,00тонн;Торговельна марка ENERGY EG.CO. Виробник: ENERGY EG.CO. Країна виробництва Єгипет. 2. Сіль харчова, придатна для споживання людьми, рафінована , не йодована:- Solt Grind O - Extra Grind (0,2 - 0,7) mm-68 біг-бегів по 1,5 тонн кожний, (додатково упаковані в поліпропіленові мішки по 25кг) -102,00тонн;Торговельна марка ENERGY EG.CO. Виробник: ENERGY EG. CO. Країна виробництва Єгипет.
28.05.2025 відповідачем прийнято рішення № UA500090/2025/000028/2 про коригування митної вартості товарів, у п.33 якого зазначено:
1) у поданому коносаменті від 19.05.2024 № 1 у якості умов оплати фрахту зазначено: «freight payable as per Charter-Party dated 06/05/2025». Проте, зазначений документ до митного оформлення не надавався, що унеможливлює здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки CІF Чорноморськ (Україна);
2) до митного оформлення надана копія митної декларації країни відправлення (Єгипет) без перекладу на українську мову або іншу іноземну мову міжнародного спілкування;
3) вартість за товар в декларації країни відправлення від 11.05.2025 № 1358- 1-653-2025 не відповідає заявленій вартості в інвойсі від 19.05.2025 №EN05- 2025;
4) згідно з правилами Інкотермс 2010 умови поставки CIF означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Крім того, на продавця покладається обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товарів під час перевезення. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак до митного оформлення декларантом такі документи не надано;
5) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.3.3 та п.5.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) ціна за товар включає в себе вартість пакування, маркування. Проте, у наданих до митного оформлення документах ( інвойсі, ) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості мішків до ціни товару,в наслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Також відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500090/2025/000067, яким відмовлено у митному оформленні з причин того, що згідно ст.55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 28.05.2025 № UA500090/2025/000028/2.
V. Джерела права та висновки суду
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.
Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують Митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі №815/5791/17.
Із матеріалів справи суд встановив, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач подав до відповідача повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості товару, передбачений статтею 53 Митного кодексу України.
Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на таке.
Щодо зауважень митного органу з приводу ненадання документу Charter-Party від 06.05.2025, суд зазначає наступне.
На умовах СIF, витрати, пов'язані з доставкою товару та його страхуванням, здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару.
Пунктом 6.3. Контракту № 05/12 від 05.12.2024 визначено документи, які мають бути надані покупцю з вантажем, а саме:
- 3 примірники коносаменту;
- 1 примірник попереднього рахунку;
- 3 примірники рахунку;
- 3 примірника пакувального листа;
- 1 примірник сертифікату походження товару;
- 1 примірник експортної митної декларації.
Таким чином, серед переліку відсутній такий документ, як Charter-Party (договір фрахтування), оскільки відповідальність за організацію перевезення та оплату фрахту покладається на продавця, надання цього документу не вимагається.
У документах, надання яких передбачено контрактом, та на підставі яких розраховувалась митна вартість, зокрема рахунку-проформі №INV-2025-2001 від 20.01.2025, комерційному рахунку (Commercial Invoice) №EN05-2025 від 19.05.2025, вказана ціна товару з урахуванням умов поставки СIF/Чорноморськ.
Сторони, узгодивши поставку на умовах CIF, тим самим передбачили, що покупець не зобов'язаний самостійно страхувати вантаж або нести витрати на його транспортування.
Щодо відсутності перекладу митної декларації країни відправлення (Єгипет) на українську мову або іншу мову міжнародного спілкування, судом встановлено, що відповідно до посвідчувального напису нотаріуса на перекладі експортної митної декларації, переклад документу було посвідчено 26.05.2025 року, що передує даті розмитненні. Таким чином, вказані зауваження є безпідставними.
Щодо вартості за товар в декларації країни відправлення від 11.05.2025 № 1358-1-653-2025, то суд встановив, що декларацію країни відправленні видано компетентним органом країни продавця, і декларант не несе відповідальності за правильність її оформлення.
Відповідно до статті 318 МК України митний контроль має передбачати мінімум формальностей, необхідних для забезпечення дотримання законодавства.
Митна вартість базується на комерційних документах і не залежить від інших відомостей. Надані відповідачу комерційні документи дозволяють провести однозначну ідентифікацію товару і жодних розбіжностей не містить.
При цьому, вартість за товар в декларації країни відправлення є нижчою ніж вартість товару в інвойсі від 19.05.2025 №EN05-2025. Відповідач не поясним, яким чином ця різниця призвела до збільшення митної вартості товару.
Щодо зауважень митного органу з приводу відсутності документів, що підтверджують страхування вантажу, відповідно до умов поставки CIF, суд встановив наступне.
Відповідно до п. 4.1. контракту, товари поставляються окремими партіями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOB згідно з Інкотермс-2010 (конкретні умови вказуються в інвойсі та/або в інших товаросупровідних документах).
Відповідно до рахунку-проформи №INV-2025-2001 від 20.01.2025 та комерційного рахунку (Commercial Invoice) №EN05-2025 від 19.05.2025 поставка здійснювалась на умовах CIF.
Згідно Інкотермс-2010, поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов'язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов'язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А.3, Б.3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010).
Отже, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (у тому числі перевезення та страхування), відтак для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.
Поряд з цим, відповідно до пункту 6.3. Контракту, передбачено умови передачі товару, а саме: визначено перелік товаросупровідних документів, серед яких: 3 примірники коносаменту, 1 примірник попереднього рахунку, 3 примірники рахунку, 3 примірника пакувального листа, 1 примірник сертифікату походження товару, 1 примірник експортної митної декларації.
Відтак, умовами Контракту не передбачено передачу покупцю документів про страхування вантажу, оскільки обов'язок укладення договору страхування та покриття відповідних витрат покладається на продавця, а покупець не має обов'язку вимагати чи отримувати такі документи. Відповідно до положень статті 53 МК України страхові документи надаються до митного оформлення лише у разі, якщо страхування здійснювалось покупцем.
Отже, твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування та перевезення, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються в силу приписів п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України.
Щодо посилань в оскаржуваному рішенні на джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації баз даних, зокрема, АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Наведена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду в аналогічних (подібних) правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 280/1824/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а та від 08.02.2019 року у справі № 825/648/17 тощо.
При цьому, торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 808/9123/15.
Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
VI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у загальній сумі 6056,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 696 від 03 червня 2025 року.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 6056,00 грн.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500090/2025/000028/2 від 28.05.2025 та Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500090/2025/000067 від 28.05.2025.
3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці на користь Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «АЛЬФА-ГРАНТ» судовий збір в розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість),00 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «АЛЬФА-ГРАНТ», адреса: 65015, м. Одеса, Французький бульвар, 22, корп.3, приміщення 8Н, код ЄДРПОУ 36344509.
Відповідач: Одеська митниця, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631.
Суддя Оксана БОЙКО