Справа № 420/28777/25
28 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур'євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії щодо незарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи та зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385), в якій позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування мені, ОСОБА_1 , до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна дитяча (шкірно-венерологічна) лікарня» Одеської обласної ради на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими дітьми - з 13.06.1990 по 28.12.1992 роки, в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради на посаді лікаряанестезіолога відділення інтенсивної терапії - з 01.01.2004 по 15.06.2017 роки, в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 16.06.2017 по 02.07.2017 роки та на посаді завідувача анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 03.07.2017 по 05.08.2024 роки, у Товарістві з обмеженою відповідальністю «Дім медицини» на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії - з 19.08.2024 по 28.02.2025 роки.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати мені, ОСОБА_1 , до страхового стажу в подвійному розмірі: з дати призначення пенсії з 21.07.2020 року - періоди роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна дитяча (шкірно-венерологічна) лікарня» Одеської обласної ради на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими дітьми - з 13.06.1990 по 28.12.1992 роки, в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради на посаді лікаряанестезіолога відділення інтенсивної терапії - з 01.01.2004 по 15.06.2017 роки, в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 16.06.2017 по 02.07.2017 роки, на посаді завідувача анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 03.07.2017 по 30.06.2020 роки; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2023 року - періоди роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради на посадах лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії та завідувача анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 01.07.2020 по 28.02.2023 роки; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2025 року - період роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради на посаді завідувача анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 01.03.2023 по 05.08.2024 роки, у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Дім медицини» на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії - з 19.08.2024 по 28.02.2025 роки.
Ухвалою від 25.08.2025 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
05.09.2025 року (вх. №92768/25) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.
08.09.2025 року (вх. №93129/25) представником відповідача до канцелярії суду подано матеріали пенсійної справи позивача.
10.09.2025 року (вх. №ЕС94275/25) позивачем до канцелярії суду подано відповідь на відзив.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.08.2025 року позивач звернулась до відповідача із заявою щодо надання інформації щодо правильності обчислення страхового стажу. Листом від 18.08.2025 року відповідач повідомив, що позивачу на зазначених підставах пенсію перераховано з 01.04.2025 при страховому стажі 52 роки 8 місяців (враховано по 28.02.2025), в тому числі додатковий стаж 9 років 11 місяців. Період роботи з 13.06.1990 по 28.12.1992 на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими дітьми в Обласній дитячій шкірно-венерологічній лікарні, не зараховано в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки не надано уточнюючої довідки. Проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону. Не погоджуючись із даною відповіддю, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Як вбачається з позовної заяви, 11.08.2025 року позивач звернулась до відповідача із заявою щодо надання інформації щодо правильності обчислення страхового стажу.
Листом від 18.08.2025 року відповідач повідомив, що позивачу на зазначених підставах пенсію перераховано з 01.04.2025 при страховому стажі 52 роки 8 місяців (враховано по 28.02.2025), в тому числі додатковий стаж 9 років 11 місяців. Період роботи з 13.06.1990 по 28.12.1992 на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими дітьми в Обласній дитячій шкірно-венерологічній лікарні, не зараховано в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки не надано уточнюючої довідки. Проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статі 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
За Преамбулою Закону України № 1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини першої статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону України № 1058-ІV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 26 Закону України № 1058-ІV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу.
Частиною 2 статті 24 Закону України № 1058-ІV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Стаття 62 Закону України № 1788-XII встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З аналізу наведених норм вбачається, що наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку № 637).
Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 в період з 13.06.1990 по 28.12.1992 роки позивач працював на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими дітьми в Обласній дитячій шкірно-венерологічній лікарні (в подальшому - Комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна дитяча (шкірновенерологічна) лікарня» Одеської обласної ради).
З 01.01.2004 по 15.06.2017 роки позивач працював у Міській лікарні № 11 м. Одеси (в подальшому - Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради) на посаді лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії.
З 16.06.2017 по 02.07.2017 роки позивач працював у Комунальній установі «Міська клінічна лікарня № 1» (в подальшому - Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради) на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії.
З 03.07.2017 по 05.08.2024 роки працював у Комунальній установі «Міська клінічна лікарня № 1» (в подальшому - Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради) на посаді завідувача анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії.
З 19.08.2024 по 28.02.2025 роки (по останню облікову дату) працював у Товарістві з обмеженою відповідальністю «Дім медицини» (ТОВ «Дім медицини») на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії.
Згідно записів у трудовій книжці за № 16 та № 21 у період з 01.01.2010 по 07.09.2017 роки позивач працював у Комунальній установі «Міська клінічна лікарня № 11» (в подальшому - Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради) на посаді лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії на 0,5 ставки в порядку зовнішнього сумісництва.
Крім записів у трудовій книжці періоди роботи у Комунальній установі «Міська клінічна лікарня № 11» на посадах лікаря реаніматолога-анестезіолога підтверджується уточнюючими довідками № 22 № 23 від 23.04.2020 року.
Так, згідно уточнюючої довідки № 22 від 23.04.2020 року позивач працював у Комунальній установі «Міська клінічна лікарня № 11» з 10.08.1998 по 01.08.2000 роки на посаді лікаря-інтерна відділення інтенсиивної терапії та з 01.08.2000 по 31.12.2009 роки - лікарем-реаніматологом-анестезіологом відділення інтенсивної терапії.
Згідно уточнюючої довідки № 23 від 23.04.2020 року працював у Комунальній установі «Міська клінічна лікарня № 11» з 01.01.2010 по 07.09.2017 роки на посаді лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії.
Згідно зазначених довідок у зазначені періоди працював повний робочий день.
Також варто зазначити позивач у відпустках без збереження заробітної плати та по догляду за дитиною не перебував.
Вимогами частини четвертої статті 24 Закону України № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV визначено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України № 1788-XII (в редакції, чинній на час призначення пенсії) працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 01.04.2018 по 31.03.2019 - не менше 27 років.
Водночас, згідно зі статтею 60 Закону України № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 22.02.2000 № 1489-III «Про психіатричну допомогу» (далі Закон України № 1489-III) заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги; фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги.
Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909), до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.
У примітці 2 Переліку № 909 зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Згідно з Переліком закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 28.10.2002 № 385, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за № 892/7180, до закладів охорони здоров'я відносяться: лікувально-профілактичні заклади (лікарняні заклади, багатопрофільні, однопрофільні, спеціалізовані, особливого типу, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги, санаторно-курортні заклади); санітарно-профілактичні заклади; фармацевтичні (аптечні) заклади; інші заклади; заклади медико-соціального захисту; установи/заклади системи соціального захисту населення.
Таким чином, зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону України № 1788-XII, не пов'язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень ст. 24 Закону України № 1058-IV та ст. 60 Закону України № 1788-ХІІ викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019 у справі № 689/872/17 та від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22, від 11.02.2025 у справі № 420/8637/24 які, в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, є обов'язковими для врахування.
Суд враховує положення статті 22 Конституції України, згідно з якими, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Наведене узгоджується також із практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.12.2021 у справі № 688/2916/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 23.01.2019 у справі № 485/103/17 та від 04.12.2019 у справі № 689/872/17.
положення статті 22 Конституції України, згідно з якими, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Наведене узгоджується також із практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.12.2021 у справі № 688/2916/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 23.01.2019 у справі № 485/103/17 та від 04.12.2019 у справі № 689/872/17.
Отже, із урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду з 13.06.1990 року по 28.02.2025 у подвійному розмірі.
Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії щодо незарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 , до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна дитяча (шкірно-венерологічна) лікарня» Одеської обласної ради на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими дітьми - з 13.06.1990 по 28.12.1992 роки, в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради на посаді лікаряанестезіолога відділення інтенсивної терапії - з 01.01.2004 по 15.06.2017 роки, в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 16.06.2017 по 02.07.2017 роки та на посаді завідувача анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 03.07.2017 по 05.08.2024 роки, у Товарістві з обмеженою відповідальністю «Дім медицини» на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії - з 19.08.2024 по 28.02.2025 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу в подвійному розмірі: з дати призначення пенсії з 21.07.2020 року - періоди роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна дитяча (шкірно-венерологічна) лікарня» Одеської обласної ради на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими дітьми - з 13.06.1990 по 28.12.1992 роки, в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради на посаді лікаряанестезіолога відділення інтенсивної терапії - з 01.01.2004 по 15.06.2017 роки, в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 16.06.2017 по 02.07.2017 роки, на посаді завідувача анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 03.07.2017 по 30.06.2020 роки; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2023 року - періоди роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради на посадах лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії та завідувача анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 01.07.2020 по 28.02.2023 роки; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2025 року - період роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради на посаді завідувача анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії - з 01.03.2023 по 05.08.2024 роки, у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Дім медицини» на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії - з 19.08.2024 по 28.02.2025 роки.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2025 р.
Суддя О.М. Тарасишина