Справа № 420/4744/25
28 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Бойко О.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Роздільнянської окружної прокуратури до Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, виконавчого комітету Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, третя особа Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини місцевого значення та надати пропозиції про занесення її до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, Роздільнянської окружної прокуратури, до відповідачів, Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, виконавчого комітету Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, третя особа Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, що полягає у невиконання вимог чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини місцевого значення - пам'ятку архітектури та містобудування: Собор Пресвятої Трійці, 1892 р., розташований в Роздільнянському районі, смт. Лиманське, Лиманна вул. (Кірова), 206, (за координатами 46°39'05"N 29°57'47"E) та неподання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про занесення її до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
- зобов'язати Виконавчий комітет Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та Лиманську селищну раду Роздільнянського району Одеської області виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини місцевого значення - пам'ятку архітектури та містобудування: Собор Пресвятої Трійці, 1892 р., розташований в Роздільнянському районі, смт. Лиманське, Лиманна вул. (Кірова), 206, (за координатами 46°39'05"N 29°57'47"E) та подати пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про занесення її до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Роздільнянською окружною прокуратурою Одеської області при виконанні повноважень, визначених ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», установлено порушення інтересів держави у сфері дотримання законодавства про охорону культурної спадщини, зокрема виявлено ряд недоліків щодо не виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини місцевого значення та неподання пропозиції до уповноваженого органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єкту культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про занесення об'єкту культурної спадщини місцевого значення, що знаходиться на території Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, як це передбачено п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Дана обставина негативно впливає на організацію належного утримання та раціонального використання об'єкту культурної спадщини, будівель та інженерних споруд та можуть привести, у разі їх не усунення, до настання тяжких наслідків у вигляді їхнього псування та знищення.
(б) Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм правом для подання відзиву на позовну заяву, належним чином та своєчасно повідомлений про розгляд вказаної справи.
(в) Пояснення третьої особи
27.02.2025 від представника третьої особи надійшли пояснення, в яких представник зазначив, що Собор Пресвятої Трійці, 1892 р., який розташований за адресою: Роздільнянський район, Лиманська селищна громада, селище Лиманське, вул. Лиманна (Кірова), 206 прийнятий під охорону держави рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991 №580 як пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення. До Державного реєстру нерухомих пам'яток України не занесена. При цьому, представник наголосив, що невиконання обов'язку по виготовленню належним чином оформленої облікової документації на зазначений об'єкт культурної спадщини та відповідно неподання пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про занесення такої до Державного реєстру нерухомих пам'яток України свідчить про бездіяльність відповідача, яку слід визнати протиправною. Об'єкти культурної спадщини є надбанням українського народу загалом та органу місцевого самоврядування зокрема, оскільки несуть собою велику цінність для розвитку історичної, етнічної, культурної самобутності держави і саме на органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» покладено обов'язок щодо їх охорони та забезпечення їх належного догляду та збереження.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
17.02.2025 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
IV. Обставини, встановлені судом
Моніторингом Державного реєстру нерухомих пам'яток України, який знаходиться у відкритому доступі за посиланням https://mcip.gov.ua/kulturnaspadshchyna/derzhavnyy-reiestr-nerukhomykh-pam iatok-ukrainy/ позивачем встановлено, що в Державному реєстрі нерухомих пам'яток України немає жодної пам'ятки культурної спадщини національного чи місцевого значення, що знаходяться на території Лиманської селищної ради Роздільнянського району.
Відповідно до інформації Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 08.02.2024 №409/10/01-12/2-24/5275 встановлено, що на території Лиманської селищної ради розташований об'єкт культурної спадщини місцевого значення - пам'ятка архітектури та містобудування - Собор Пресвятої Трійці, 1892 р., розташований в Роздільнянському районі, смт. Лиманське, Лиманна вул. (Кірова), 206, (за координатами 46°39'05"N 29°57'47"E), зображення Собору наявне за посиланням: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80_%D0%9F%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%97_%D0%A2%D1%80%D1%96%D0%B9%D1%86%D1%96_(%D0%9B%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5)#
Вказаний об'єкт культурної спадщини прийнятий під охорону держави рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991 № 580.
Вивченням листів Лиманської селищної ради №2381-24 від 10.05.2024 та № 4502-24 від 19.09.2024 встановлено, що селищною радою не вживались заходи щодо складання облікової документації на вказаний об'єкт культурної спадщини, та не подавались пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про занесення даного об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, мотивуючи це тим, що вказаний об'єкт культурної спадщини знаходиться на балансі ТОВ «Лиман».
Згідно листа ТОВ «Лиман» № 4498-24 від 19.09.2024, встановлено, що об'єкт культурної спадщини місцевого значення - пам'ятка архітектури та містобудування: Собор Пресвятої Трійці, 1892 р. не знаходиться на балансі товариства.
V. Джерела права та висновки суду.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який вже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року по справі №806/1000/17, від 19 вересня 2019 року по справі №815/724/15, від 17 жовтня 2019 року по справі №569/4123/16-а.
Суд зазначає, що в позовній заяві прокурор обґрунтував наявність «інтересів держави» тим, що наразі наявна необхідність захисту інтересів держави у сфері культурної спадщини.
Таке обґрунтування є сумісним з розумінням «інтересів держави», а відтак суд вважає, що у даній справі подання Роздільнянською окружною прокуратурою позовної заяви мало на меті захист «інтересів держави».
Системне тлумачення положень ст.53 КАС України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 року у справі №923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18).
Згідно із ст.20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У зв'язку з тим, що відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах, саме Роздільнянська окружна прокуратура Одеської області звертається до суду за захистом державних інтересів і набуває статусу позивача.
Підсумовуючи викладене та враховуючи, що в позовній заяві прокурор обґрунтував наявність «інтересів держави» тим, що наразі наявна необхідність захисту культурної спадщини України, а також підкреслюючи факт відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції державного контролю за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування, суд доходить висновку, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для звернення до суду з адміністративним позовом в межах даної справи.
Щодо суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Визначення системи та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування врегульовано Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
За ст.1 Закону №280/97-ВР виконавчі органи рад - органи, які створюються радами для здійcнення виконавчих функцій, повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Система місцевого самоврядування включає, зокрема, виконавчі органи сільської, селищної, міської рад (ч.1 ст.5 Закону №280/97-ВР).
Згідно ст.10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно ч.ч.1-2 ст.11 Закону №280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до п.п.10 п.б) ст.32 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, такі як забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані Законом України від 08.06.2000 року №1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон №1805-III).
За ст.1 Закону №1805-III культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини; об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Згідно ч.1 ст.3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №1805-III до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, але не виключно:
забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території;
подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України.
Правила визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України закріплений у Порядку визначення категорій пам'яток, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 року №452 (далі - Порядок №452).
Згідно п.п.3-4 Порядку №452 об'єкти культурної спадщини, які пропонуються для внесення до Реєстру за категорією національного значення, повинні зберегти свою автентичність (пам'ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні культурні нашарування) та мати одну або більше з таких ознак:
мали значний вплив на розвиток культури країни;
безпосередньо пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю людей, які зробили значний внесок у розвиток національної культури;
репрезентують шедевр творчого генія, є етапними творами видатних архітекторів чи інших митців;
є витворами зниклої цивілізації чи мистецького стилю.
Об'єкти культурної спадщини, які пропонуються для внесення до Реєстру за категорією місцевого значення, повинні зберегти свою автентичність (пам'ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні культурні нашарування) та мати одну або більше з таких ознак:
мали вплив на розвиток культури певного населеного пункту чи регіону;
пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю людей, які зробили значний внесок у розвиток культури певного населеного пункту чи регіону;
є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.
За п.5 Порядку №452 попередню оцінку відповідності об'єкта культурної спадщини ознакам, визначеним у пунктах 3 і 4 цього Порядку, проводить розробник облікової документації, що складається відповідно до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, який затверджується МКСК.
Порядок обліку об'єктів культурної спадщини, затверджений наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 року №158 (із змінами) (далі - Порядок №158), визначає єдину систему обліку об'єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів, а також порядок переміщення (перенесення) пам'ятки.
За п.1.3 Порядку №158 система обліку об'єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із виявлення нерухомих об'єктів культурної спадщини, складання облікової документації, взяття нерухомих об'єктів культурної спадщини на державний облік, занесення чи незанесення нерухомого об'єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, порядок присвоєння охоронних номерів, включення до Реєстру об'єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам'ятки та вилучення пам'ятки з Реєстру), моніторинг та інвентаризацію нерухомих об'єктів культурної спадщини, формування облікових справ, порядок переміщення (перенесення) пам'яток.
Фінансування робіт зі складання облікової документації, паспортизації, інвентаризації та моніторингу здійснюється за рахунок видатків, передбачених у державному та місцевих бюджетах, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством (п.1.5 Порядку №158).
Згідно п.2.1 Порядку №158 виявлення нерухомих об'єктів культурної спадщини та складання на них відповідної облікової документації забезпечують уповноважені органи, а також районні державні адміністрації, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, зокрема виконують функції Замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження нерухомих об'єктів культурної спадщини для їх взяття на облік та подальшої державної реєстрації.
Відповідно до п.3.1 Порядку №158 на об'єкт, який виявлено в процесі досліджень і щодо якого подано Картку до органу охорони культурної спадщини, складається облікова документація у складі облікової картки за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, до якої додаються коротка історична довідка та фотофіксація.
За п.3.3 Порядку №158 розробником облікової документації є наукові установи та громадські організації, юридичні особи та суб'єкти господарювання, в тому числі заклади культури, одним із видів діяльності яких є проведення наукових досліджень у сфері охорони культурної спадщини, та які мають у своєму складі чи залучають для проведення досліджень фахівців, що мають вищу освіту за спеціальністю «Музеєзнавство, пам'яткознавство», та/або фахівця-архітектора (для пам'яток та об'єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва), та/або дипломованого фахівця-археолога (для пам'яток та об'єктів археології), та/або фахівця, який має науковий ступінь кандидата наук (доктора філософії) або доктора наук за спеціальністю «Музеєзнавство, пам'яткознавство» або таких наук, як, зокрема, архітектури - для об'єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних.
Облікова документація складається у двох примірниках. Один примірник залишається у розробника, а другий разом з електронною версією передається для подальшого розгляду на Науково-методичній раді з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, Консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних (військових) адміністрацій (далі - Консультативна рада) та/або Експертній комісії (п.3.4 Порядку №158).
Аналізуючи вищевказане можна дійти висновку, що занесенню об'єкта культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України передує певна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини. Разом з тим, такого об'єкту культурної спадщини та складання на них відповідної облікової документації забезпечують зокрема, але не виключно, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради які виконують функції замовника.
За п.п.8.2-8.3 Порядку №158 нерухомі об'єкти культурної спадщини, включені до списків (переліків) пам'яток всесоюзного, республіканського чи місцевого значення, до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам'ятками культурної спадщини відповідно національного чи місцевого значення.
Перегляд списків (переліків) здійснюється згідно з процедурою, визначеною у розділах IV та цього Порядку (п.8.4 Порядку №158).
Як було встановлено судом за час розгляду справи, відповідачем, як уповноваженим органом, уповноваженим здійснювати охорону культурної спадщини на відповідній території, не було виготовлено облікову документацію на об'єкт культурної спадщини місцевого значення - пам'ятку архітектури та містобудування: Собор Пресвятої Трійці, 1892 р., розташований в Роздільнянському районі, смт. Лиманське, Лиманна вул. (Кірова), 206, (за координатами 46°39'05"N 29°57'47"E).
При цьому, за час розгляду справи відповідачем не було надано доказів на спростування факту невжиття виконавчим органом селищної ради заходів щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини місцевого значення та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про занесення її до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Разом з тим, Закон України «Про охорону культурної спадщини» покладає на відповідача обов'язок забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території (п.1 ч.2 ст.6 Закону).
Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що відповідач повинен виконати вимоги положення Закону України «Про охорону культурної спадщини» та вищезазначених підзаконних актів, та в підсумку подати пропозиції про занесення спірного об'єкту до Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської ОДА.
Водночас щодо вимог про зобов'язання відповідача виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини місцевого значення - пам'ятку архітектури та містобудування: Собор Пресвятої Трійці, 1892 р., розташований в Роздільнянському районі, смт. Лиманське, Лиманна вул. (Кірова), 206, (за координатами 46°39'05"N 29°57'47"E), суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 Порядку визначення категорій пам'яток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 452, попередню оцінку відповідності об'єкта культурної спадщини ознакам, визначеним у пунктах 3 і 4 цього Порядку, проводить розробник облікової документації, що складається відповідно до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, який затверджується Мінкультури.
Відповідно до п. 1.2. розділу І Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого Наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (у редакції наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.03.2024 № 158) (далі - Порядок № 158):
облікова документація - документація, що формується в порядку обліку об'єктів культурної спадщини та містить дані щодо цінності об'єкта культурної спадщини, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність (предмет охорони об'єкта культурної спадщини), етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень;
замовник облікової документації - особа або організація, яка замовляє розробку облікової документації на об'єкт (об'єкти) культурної спадщини (далі - Замовник).
Відповідно до п. 2.1. розділу ІІ Порядку № 158, виявлення нерухомих об'єктів культурної спадщини та складання на них відповідної облікової документації забезпечують уповноважені органи, а також районні державні адміністрації, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, зокрема виконують функції Замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження нерухомих об'єктів культурної спадщини для їх взяття на облік та подальшої державної реєстрації.
Таким чином, вимоги щодо зобов'язання відповідача виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини місцевого значення - пам'ятку архітектури та містобудування: Собор Пресвятої Трійці, 1892 р., розташований в Роздільнянському районі, смт. Лиманське, Лиманна вул. (Кірова), 206, (за координатами 46°39'05"N 29°57'47"E) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З урахуванням зазначеного, заявлений адміністративний позов належить до задоволення у повному обсязі.
VI. Судові витрати
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, що полягає у невиконання вимог чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини місцевого значення - пам'ятку архітектури та містобудування: Собор Пресвятої Трійці, 1892 р., розташований в Роздільнянському районі, смт. Лиманське, Лиманна вул. (Кірова), 206, (за координатами 46°39'05"N 29°57'47"E) та неподання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про занесення її до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
3.Зобов'язати Виконавчий комітет Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та Лиманську селищну раду Роздільнянського району Одеської області виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини місцевого значення - пам'ятку архітектури та містобудування: Собор Пресвятої Трійці, 1892 р., розташований в Роздільнянському районі, смт. Лиманське, Лиманна вул. (Кірова), 206, (за координатами 46°39'05"N 29°57'47"E) та подати пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про занесення її до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - Роздільнянська окружна прокуратура, адреса: 67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Ярослава Мудрого, буд.8, код ЄДРПОУ 0352855233.
Відповідач 1 - Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області, адреса: 67452, Одеська обл., Роздільнянський р-н., смт. Лиманське, вул. Центральна, буд.79, код ЄДРПОУ 05384548.
Відповідач 2 - Виконавчий комітет Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, адреса: 67452, Одеська обл., Роздільнянський р-н., смт. Лиманське, вул. Центральна, буд.79, код ЄДРПОУ 05384548.
Третя особа - Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 40055626.
Суддя Оксана БОЙКО