Справа № 420/39635/25
28 листопада 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дій,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не розгляді рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про направлення на проходження військово-лікарської експертизи для визначення придатності до військової служби, у зв'язку з погіршення стану здоров'я ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про направлення на проходження військово-лікарської експертизи для визначення придатності до військової служби, у зв'язку з погіршення стану здоров'я.
Ухвалою від 28.11.2025 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Разом з позовною заявою представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить зобов'язати військову частину НОМЕР_1 до ухвалення рішення по справі утриматись від направлення/переведення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, а також залучати до виконання бойових завдань де існує реальна загроза для його життя та здоров'я. Станом на час звернення до суду існує нагальна потреба у вжитті заходів забезпечення позову, оскільки за повідомленням позивача ОСОБА_1 командуванням військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про залучення його до виконання бойового завдання, не зважаючи на його незадовільний стан здоров'я та потребу у ретельному медичному огляді ВЛК. У разі залучення позивача до виконання бойового завдання без проходження ВЛК та визначення придатності до військової служби за станом здоров'я матиме невідворотні та загрозливі для життя наслідки, а також може наражати на небезпеку інших осіб. Таким чином, до моменту вирішення цієї справи судом по суті існує високий ризик настання таких наслідків (заподіяння непоправної шкоди здоров'ю чи життю), які буде неможливо або надзвичайно складно усунути в подальшому, що призведе до неможливості ефективного захисту прав позивача навіть у разі задоволення його позову про визнання бездіяльності протиправною.
При вирішенні даної заяви суддя виходить з наступного.
Частинами 1, 2 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).
Відповідно до положення ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 р. № 2, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
З аналізу викладених норм, вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Суд, проаналізувавши мотиви, якими представник позивача обґрунтовує подану заяву, дійшов висновку, що доводи й аргументи заявника не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, адже мотиви представника позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника про те, що дії відповідача можуть порушити права та інтереси позивача або істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення його порушених прав або інтересів до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Разом з цим, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, зокрема, останнім не надано доказів що відповідач має намір направити його до іншої військової частини або залучати до виконання бойових завдань де існує реальна загроза для його життя та здоров'я
Крім того, суддя зазначає, що приписами п.10 ч.3 ст.151 КАС України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Згідно з п.4 ч.1 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм, вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
Отже, беручи до уваги зазначені вище обставини, суддя дійшов висновку, що позивач набув статусу військовослужбовця. Відтак, на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона шляхом забезпечення позову здійснювати зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю.
З огляду на вищевикладене, виходячи з принципу співмірного вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи законодавчу заборону забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, а також відсутність обґрунтованих підстав та доказів на підтвердження доводів, викладених у заяві про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що дана заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.150-152, 154, 243, 248 КАС України, суддя -
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.І. Бездрабко