справа № 380/1784/25
про встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду
28 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пред'явив позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 23.07.2024 №9, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене повідомленням від 23.07.2024 №10946/1, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовлено.
17.10.2025 представниця позивача подала заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яка мотивована тим, що відповідач не виконав рішення суду. Представниця позивача зазначає, що 19.09.2025 наручно подав до відповідача заяву від 18.09.2025 про виконання рішення суду, однак йому повідомлено про відсутність результатів розгляду її та виписано повістку для уточнення даних на 30.09.2025. Стверджує, що 30.09.2025 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак йому повідомлено, що заява про виконання рішення суду не розглянута та виписано повістку на 03.10.2025, а згодом і на 07.10.2025. Крім того наголошує, що неодноразово з'являвся за повістками для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема, 07.10.2025, 13.10.2025, 14.10.2025, 15.10.2025, однак йому щоразу повідомляли про відсутність результатів розгляду його заяви від 18.09.2025 про виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 24.10.2025 заяву представниці позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом тридцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25.
20.11.2025 відповідач подав звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25, у якому вказав, що зазначене рішення виконано.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судовий контроль є одним з найефективніших способів забезпечення виконання судових рішень, оскільки є гарантією дотримання закону та прав інших суб'єктів; дозволяє мінімізувати можливість зловживань; стимулює зобов'язану особу виконувати судові рішення добровільно та без застосування до неї відповідних санкцій; передбачає можливість застосування додаткових заходів для виявлення реальних перешкод у виконанні судового рішення, зокрема шляхом реагування на це окремими судовими рішеннями; сприяє підвищенню рівня довіри суспільства до судової системи.
Схожі правові висновки зроблені Конституційним Судом України у рішенні щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини від 14.02.2024 № 1-р(ІІ)/2024.
Згідно з ч. 1 ст. 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 382-2 КАС України звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;
5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;
6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення;
7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
За змістом ч. 3 ст. 382-2 КАС України до звіту додаються:
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;
2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 382-3 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Приписами ч. 2, 3 ст. 382-3 КАС України унормовано, що суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Отже, з указаних законодавчих положень вбачається, що суд може вжити заходів реагування в контексті судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.
Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 30 06.2022 у справі № 826/9960/15, а також Верховним Судом в ухвалах від 11.08.2020 у справі №160/3586/19, від 17.09.2024 у справі №200/3958/19-а, від 25.02.2025 у справі №580/2522/24, від 03.03.2025 у справі № 160/5259/20.
Усталеною судовою практикою також сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов'язком.
Така позиція корелюється з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.05.2021 у справі № 9901/598/19.
Слід також зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
За змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 10 ст. 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
З наведених норм випливає, що неподання суб'єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, звіту про його виконання, є підставою для накладення штрафу на нього.
Водночас суд зазначає, що відповідач подав звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25.
Як вбачається зі змісту звіту про виконання рішення суду, відповідач додав такі документи:
- копію заяви про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №3380/1784/25;
- копію повторної заяви ОСОБА_1 від 30.09.2025 про надання відстрочки;
- копію запиту щодо надання інформації керівнику ДП «Інфоресурс» від 03.10.2025;
- копію відповіді ДП «Інфоресурс» на запит (вх.№12497 від 05.11.2025);
- копію повідомлення про відмову у наданні відстрочки з підтвердженням відправлення заявникові - ОСОБА_1 .
Всупереч приписам ч. 3 ст. 382-2 КАС України до звіту не долучив довіреності або іншого документу, що посвідчує повноваження представника відповідача (начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та докази направлення копії звіту та доданих до нього матеріалів позивачу.
Частиною 1 ст.118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
З метою здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення та водночас недопущення порушення прав учасників справи, суд вважає за необхідне продовжити відповідачу строк для подання до суду звіту про виконання рішення суду.
Оскільки згідно з нормами КАС України, встановлений судом строк для подання звіту не може перевищувати три місяці, а ухвалою від 24.10.2025 встановлено місячний строк на подання звіту про виконання рішення суду, суд вважає за можливе продовжити відповідний строк на 10 (десять) днів.
Керуючись ст. 243, 248, 256, 293-295, 381-1, 382-382-3 КАС України, суд
продовжити ІНФОРМАЦІЯ_1 строк для подання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25 разом з документами, що підтверджують повноваження відповідача та доказами скерування його позивачу на 10 (десять) днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяАндрусів Уляна Богданівна