27 листопада 2025 рокусправа № 380/5744/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №913110130419 від 17.02.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в перерахунку пенсії щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком з часу звернення (12.02.2025) за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» ч. 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з часу звернення (12.02.2025) за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» ч. 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою від 27.03.2025 відкрите спрощене провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.02.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії та встановлення підвищення пенсії, як члену сім'ї репресованої особи, яку у подальшому було реабілітовано - на 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", однак отримав відмову, яку вважає протиправною та просить суд задовольнити позов.
Відповідач 1 надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що за даними пенсійної справи ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 15.05.2016 як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". ОСОБА_1 звернувся із заявою від 12.02.2025 про перерахунок пенсії (зміна надбавки) та пакетом документів. За принципом екстериторіальності, документи ОСОБА_1 про перерахунок пенсії розглядалися і, відповідно, рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії №913110130419 від 17.02.2025 приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Враховуючи вищевикладене, відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, а тому вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській встановити надбавку як члену сім'ї реабілітованої особи та здійснити перерахунок до пенсії і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з часу звернення за перерахунком пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" немає правових підстав.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідач 1 надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Львівській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15.05.2016 ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок пенсії № 406 від 12.02.2025, а саме про встановлення надбавки відповідно до ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Пенсійна справа опрацьовувалась за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.02.2025 № 913110130419 відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки відповідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 25.05.1956 заявник народився в Кемеровській області за місцем спецпоселення батька, тобто не був примусово переселений та немає статусу реабілітованої особи. Посвідчення реабілітованої особи не надано.
Так, відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в період перебування батька ОСОБА_2 на спецпоселенні, що не встановлює факту примусового виселення на спецпоселення. Отже, відсутність у позивача посвідчення не підтверджує його права на пільги та компенсації встановлені Законом № 962-XII.
Стверджує: «… Щодо позовних вимог в частині виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з часу звернення (12.02.2025), управління зазначає наступне, що відсутні підстави для її задоволення, як передчасної . Спору в цій частині фактично не існує , оскільки відповідний перерахунок пенсії ще не проведено та її виплату не здійснено . Також, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ЗВЕРТАЄ УВАГУ СУДУ на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області. … виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи. … Отже, за наведених вище норм пенсійного законодавства, електронна пенсійна справа ОСОБА_1 була передана Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області, тобто до органу ПФУ, де ОСОБА_1 перебуває на обліку.…».
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Львівській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15.05.2016.
ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок пенсії № 406 від 12.02.2025, а саме про встановлення надбавки відповідно до ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заяви додав копію паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, витяг з реєстру територіальної громади, архівну довідку від 30.01.2025 № 16, свідоцтво про народження НОМЕР_1 .
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок 22-1 ) регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058.
Відповідно до пункту 1.1 Порядку 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/ перерахунок пенсії - додаток 1) … подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до пункту 2.13 Порядку 22-1 за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Також, заява про перерахунок пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал Пенсійного фонду України з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Відповідно до абзаців 3, 6 пункту 4. 3 Порядку 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Після реєстрації заяви позивача від 12.02.2025 та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду вказаної заяви прийнято оскаржуване рішення №913110130419 від 17.02.2025 про відмову у перерахунку пенсії.
Так спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №913110130419 від 17.02.2025 мотивоване наступним:
«… Підвищення пенсії репресованим особам, яких у подальшому буде реабілітовано, та членам їх сімей, яких було примусово переселено, передбачено пунктом «г» статті 77 Закону № 1788-ХП, Згідно наданої довідки про реабілітацію № 16 від 30.01.2025 виданої МВС України у Львівській області ОСОБА_2 (батько), 1928 року народження. 21.10.1947 було виселено на спецпоселення в Кемеровську область, а в подальшому реабілітовано на підставі законодавства України. Розглянувши матеріали пенсійної справи прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, оскільки відповідно свідоцтва про народження 1-ФИ № 021483 від 25.05.1956 заявник народився в Кемеровській області за місцем спецпоселення батька, тобто не був примусово переселений та немає статусу реабілітованої особи. Посвідчення реабілітованої особи заявником не надано. …».
Не погодившись із відмовою, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
17.04.1991 прийнятий Закон Української PCP «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» №962-ХІІ, за ст.1 якого, реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958р., за винятком осіб, зазначених у ст.2 цього Закону. Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за:- антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року "Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР";- поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу Української РСР;- порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров'ю громадян чи статевою розпустою. Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.
Відповідно до статті 3 Закону №962-XII реабілітації підлягають всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 №2325-VIII внесений ряд суттєвих змін до зазначеного Закону.
Зокрема, змінено назву Закону на «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», викладено в новій редакції преамбулу та ст.ст.1,3,6 Закону №962-ХІІ, а також визнано такою, що втратила чинність Постанову Верховної Ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні». Вказані зміни набули чинності 05.05.2018. Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 р.р., та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом №962-ХІІ.
Так метою Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII (далі - Закон №962-XII) у новій редакції визначене відновлення історичної справедливості, встановлення порядку реабілітації репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, відновлення їхніх політичних, соціальних, економічних та інших прав, визначення порядку відшкодування шкоди, завданої таким особам унаслідок репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, недопущення повторення злочинів тоталітарних режимів ухвалений, застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Як визначено ст.1-1 цього Закону: репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю і були пов'язані спільним побутом.
Відповідно до статті 1-2 Закону №962-XII реабілітованими визнаються особи:
1) які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання;
2) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів;
3) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення;
4) які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину;
5) стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Відповідно до ч. 2 статті 1-3 Закону №962-XII потерпілими від репресій визнаються: … діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.
Відповідно до ст. 2 Закону №962-XII формами репресій визнаються: … 5) заслання; 6) вислання.
Відповідно до ст. 1-4 Закону №962-XII цей Закон у частині визнання реабілітованими, потерпілими від репресій поширюється на осіб, які належать до однієї з таких категорій осіб: 1) особи, зазначені у статтях 1-2, 1-3 цього Закону, якщо репресії стосовно таких осіб були здійснені на території України.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктом «г» статті 77 Закону №1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим Кисельовським міським ЗАЦС Кемеровської області, позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кисельовськ Кемеровської області. Його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до архівної довідки від 30.01.2025 №16 , виданої Головним управлінням МВС України у Львівській області ОСОБА_4 1900 р.н., ОСОБА_5 1903 р.н., ОСОБА_2 1928 р.н. 21 жовтня 1947 року із села Хитрейки, Жовківського району, Львівської області, за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 06 березня 1948 року, були виселені на спецпоселення з конфіскацією майна в Кемеровську область, по політичних мотивах, як члени сім'ї учасника ОУН, звідки звільнені - 08 лютого 1959 року. Відповідно до ст. З Закону України від 17 квітня 1991 року "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні " вищевказані особи були реабілітовані (згідно копії довідки про реабілітацію від 21 грудня 1992 року).
Відтак судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився під час перебування його батька ОСОБА_2 на спецпоселенні в Кемеровській області, відповідно ОСОБА_1 є членом сім'ї репресованого та згодом реабілітованої особи, зокрема батька - ОСОБА_2 .
Суд вважає помилковим посилання відповідача 2 як на підставу для відмови у перерахунку пенсії, що позивач не був примусово переселений, оскільки із матеріалів справи судом встановлено, що позивача народився на засланні його батька, відтак є членом сім'ї репресованої особи.
Ураховуючи встановлені судом обставини у даній справі, зокрема, що позивач належить до категорії громадян, членів сім'ї, висланих з постійного місця проживання, позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління, з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями, реабілітованої по статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», суд вважає що позивач, як член сім'ї громадянина, який необґрунтовано зазнав політичних репресій та був реабілітований, має право на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII .
Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 13.05.2024 № 500/5507/23.
Відтак позов належить задовольнити у спосіб визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.02.2025 № 913110130419 щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії позивачу, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок підвищення пенсії, нарахування та виплату позивачу, згідно із пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 12.02.2025, суд зазначає наступне.
За правилами абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд зауважує, що у справі, що розглядається, для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління ПФУ в Донецькій області, рішенням якого позивачу відмовлено у збільшенні пенсії.
Тому, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що відмовив позивачу у збільшенні пенсії, яким, у цьому випадку, є Головне управління ПФУ в Донецькій області.
До такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд враховує під час вирішення цього спору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб'єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Із урахуванням наведених висновків суду позов належить задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.02.2025 № 913110130419 щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 , як особи, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, адреса: вул.Надії Алексєєнко, 106, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 79008) здійснити перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) у розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 12.02.2025.
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, адреса: вул.Надії Алексєєнко, 106, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 79008) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна