28 листопада 2025 рокусправа № 380/6559/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФ України у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФ України в Чернігівській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 25.10.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 18.10.2024 та застосувати при призначенні пенсії новий показник середньої заробітної плати по Україні, що застосовується у 2024 році для призначення пенсії за 2021-2023 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 12.04.2010. Після призначення пенсії позивач продовжив працювати та з метою призначення пенсії за віком після досягнення 60 річного віку звернувся до відповідача із заявою, однак відповідачем протиправно відмовлено в переході на інший вид пенсії.
Ухвалою суду від 07.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Ухвалою суду від 28.04.2025 задоволено клопотання відповідача про залучення співвідповідача та залучено до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що рішення про відмову в перерахунку пенсії прийнято ГУ ПФ України в Чернігівській області. За матеріалами пенсійної справи з 12.04.2010 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, призначену згідно з пунктом 2 частини 1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (робота за Списком №1). Для перерахунку пенсії надано заяву про перехід на інший вид пенсії та паспорт особи. Інших документів до заяви долучено не було. Враховуючи викладене, застосувати показник середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для перерахунку пенсії позивачу згідно з заявою №7314 від 18.10.2024 немає законних підстав.
Відповідач 2 у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених доказів,-
ОСОБА_1 з 12.04.2010 перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській області та отримував пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 2 частини 1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказана обставина сторонами не заперечується.
Позивач вказує, що після призначення пенсії продовжував працювати. З метою призначення пенсії за віком за Списком №1 після досягнення віку 60 років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся до відповідача із заявою від 18.10.2024, до якої долучив лише копію паспорта.
За принципом екстериторіальності заяву позивача від 18.10.2024 передано для розгляду ГУ ПФ України в Чернігівській області, яке прийняло рішення від 25.10.2024 про відмову в перерахунку пенсії.
Рішення мотивоване тим, що з 12.04.2010 позивач отримує пенсію за віком, призначену згідно з пунктом 2 частини 1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (робота за Списком №1). Для перерахунку пенсії надано заяву про перехід на інший вид пенсії та паспорт особи. Інших документів до заяви долучено не було.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Постановою Верховної Ради України від 06.12.1991 №1931-XII з 01.01.1992 введено в дію Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01.04.1992 - в повному обсязі.
У преамбулі Закону №1788-XII зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно з статтею 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
При цьому, згідно з пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII (в редакції чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 (36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Надалі принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Закон №1058-IV набрав чинності з 01.01.2004 та є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Згідно з пунктом 2 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами частини 1 статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФ України.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу вказаних норм слід виснувати, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Тобто, на переконання суду, вказана норма застосовується до тих видів пенсій, які визначені саме Законом №1058-IV.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії в межах Закону №1058-IV має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Згідно з вимогами часини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд встановив, що ОСОБА_1 з 12.04.2010 перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській області та отримував пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 2 частини 1 «Прикінцевих положень» Закону №1058-ІV, пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII.
Після досягнення 60-річного віку позивач звернувся до відповідача 1 із заявою, в якій просив призначити пенсію за віком за Списком №1 відповідно до Закону №1058-ІV.
З позиції позивача він набув право на призначення пенсії за віком за Списком №1 відповідно до Закону №1058-ІV та при призначенні такої пенсії йому має враховуватися заробітна плата за роки коли позивач продовжував працювати.
Однак слід зазначити, що позивачу ще з 14.04.2010 призначена на пільгових умовах (зниженим віком) пенсії за віком за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII.
Суд зазначає, що статтею 13 Закону №1788-ХІІ для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку. Пенсія за віком на пільгових умовах призначається та виплачується у порядку та на умовах, що визначені Законом №1058-IV.
Позивач же має намір здійснити фактично перерахунок пенсії за віком, яку вже отримує за нормами Закону №1788-XII, шляхом призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV із застосування нового показника середньої заробітної плати по Україні.
Оскільки заява позивача стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже йому призначена, то така пенсія не може призначатися повторно на підставі положень Закону №1058-IV та відповідно відсутні підстави для застосування нового показника заробітної плати.
У постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 22.10.2024 у справі №300/5450/23 Суд дійшов висновку, що викладені у раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №336/7438/16-а, від 13.02.2019 у справі №334/917/17 та інших правові висновки про наявність у осіб, яким призначалась пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону №1788-XII, права на призначення пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні. У зв'язку з викладеним, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від згаданих висновків та сформувала такі:
1) статтею 13 Закону 1788-XII для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку;
2) пільгова пенсія за віком, призначена з урахуванням положень Закону 1788-XII, призначається та виплачується в порядку та на умовах, що визначені Законом №1058-IV, а тому особи, які отримують таку пенсію, не мають права на перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону №1058-IV після досягнення ними пенсійного віку».
Також, у постанові від 28.01.2025 у справі №300/7637/23 Верховний Суд зауважив, що особа якій вже призначено пенсію за віком на пільгових умовах, не має права на повторне призначення того самого виду пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії.
З огляду на встановлені обставини справи, правове регулювання спірних правовідносин та практику Верховного Суду, суд висновує, що відповідач не мав правових підстав для повторного призначення пенсії за віком та застосування нового показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
За правилами статті 139 КАС України стягнення судових витрат на користь позивача, якому у задоволенні позову відмовлено повністю не передбачено.
Керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 255, 257, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяКравців Олег Романович