27 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/889/19
провадження № 2-ап/340/42/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Міністерства оборони України
про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України, в якій просить суд:
1)визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови йому у виплаті одноразової грошової допомоги;
2) зобов'язати Міністерство оборони України призначити та здійснити йому виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та постанови КМУ №975 від 25.12.2013, у розмірі 90 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи.
Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 21.01.2019 відкрито провадження в адміністративній справі.
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку №399 дану справу передано на розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кіровоградського окружного адміністративного суду, для розгляду цієї адміністративної справи визначена суддя Петренко О.С.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду (суддя Петренко О.С.) від 19.03.2025 року прийнято до провадження дану справу №640/889/19, позов залишено без руху.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року позов залишено без розгляду.
Позивач, не погодившись з вказаною ухвалою, оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Шостого ААС від 11.06.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Кіровоградського ОАС від 10.04.2025 року скасовано, справу направлено до суду І інстанції для продовження розгляду.
Вказана справа надійшла до суду 23.06.2025 року та, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд головуючому судді Петренко О.С
Від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує. Так, представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки інвалідність ОСОБА_1 , як особи яка проходила строкову службу, встановлена пізніше трьох місяців після звільнення зі служби (а.с.122-124).
Дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 18.06.1971 по 30.06.1971 виконував інтернаціональний обов'язок в республіці Єгипет.
21.01.2004 позивачу первинно встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок загального захворювання.
При повторному огляді, з 22.02.2018 встановлено ІІ групу інвалідності, причиною якої вказано, що захворювання, ТАК, пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до витягу з ЦВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №62 від 09.01.2018, захворювання, ТАК, пов'язано з виконанням обов'язків військової служби.
З метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, позивач звернувся з заявою про виплату одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення йому інвалідності ІІ групи.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол від 27.07.2018 за №77) позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги (а.с.18). Відмова у призначенні допомоги обґрунтована тим, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової військової служби, якщо інвалідність настала не пізніше, ніж через три місяця після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлена понад 3- місячний термін.
Вважаючи рішення комісії протиправним, необґрунтованим, та таким що порушує встановлені законодавством його права, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовим відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.
У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до ч.9 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
При цьому, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Таким чином, суд зазначає, що моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, а саме Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ.
Відповідно до ч.4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 335, були внесені зміни до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому (далі - Порядок № 975).
Зокрема, пп. 3 п. 6 Порядку № 975 викладено в такій редакції: одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві.
Відповідно до п. 2 цієї постанови (від 18.05.2017 № 335), ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 січня 2017 року.
З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення, зокрема, військовозобов'язаному, строкової військової служби, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), при виконанні обов'язків військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у збройних силах у період з 18.06.1971 по 30.06.1971 при цьому інвалідність ІІІ групи йому встановлено в 2004 році, тобто через 33 років, зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності (в 2018), а відтак, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у позивача відсутнє.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного суду від 26.06.2018 по справі № 750/5074/17 (провадження № К/9901/44751/18).
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд зазначає, що статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тобто вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
З огляду на викладене, відповідач з обґрунтованої підстави відмовив позивачу у призначенні спірної допомоги.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО