27 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/31559/21
провадження № 2-іс/340/446/25
Суддя Кіровоградського окружний адміністративний суду Притула К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управлінням соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (пр-т Повітрофлотський, 40, м. Київ, 03186) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Управлінням соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог вказано про те, що вона являється дружиною померлого ліквідатора аварії на ЧАЕС І категорії ОСОБА_2 . Позивач зверталася до відповідача із заявою про надання їй статусу на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак, відповідно до листа від 20.10.2021 № 108/260-108/260/Л-303-5487 їй відмовлено у встановлені статусу члена сім'ї померлого ветерана війни відповідно до п.1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту».
Позивач вважає, що даними діями відповідача було порушено її права, як члена сім'ї померлого ветерана війни, тому просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", матеріали справи скеровані до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Притулі К.М.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року прийнято справу до свого провадження та вирішено її розгляд проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву (а.с.28).
12.05.2025 (вх.№ 14206/25) до суду Управлінням соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги не визнаються та просять відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що належного документального підтвердження участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони її чоловіком позивач не надала.
Та зазначив, що не всі особи, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підпадають під дію пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
12.05.2025 (вх.№ 14147/25) на адресу суду позивачем надано відповідь на відзив.
З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані представниками сторін пояснення, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 (чоловік позивачки) був учасником ліквідації наслідків аварії ЧАЕС та на нього розповсюджувалися пільги, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на підставі посвідчення від 17.01.2003 серія НОМЕР_1 та вкладки № НОМЕР_2 (а.с.9).
Відповідно до експертних висновків № 289 та №1184, ОСОБА_3 помер внаслідок неходжкінська злоякісна лімфома, В-клітинна, лімфобластна. Захворювання, що призвело до смерті, пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.12, 14).
ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві адміністрації з заявою надати їй посвідчення члена сім'ї померлого ветерана війни.
Листом від 20.10.2021 №108/260-108/260/Л-303-5487 заявниці було повідомлено, що відсутні правові підстави для встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана згідно п.1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с.4).
Не погодившись із відмовою у встановленні, як дружині померлого ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС, статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни позивач звернулась до суду із позовом.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII, в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно ст. 1 Закону №3551-XII, закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Відповідно до посвідчення Серія НОМЕР_1 від 17.01.2023 та вкладки № НОМЕР_2 , ОСОБА_3 був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АС категорії 1, відповідачем цей факт не спростовано, а матеріалами справи підтверджено (а.с.9).
В преамбулі до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551 зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Поширення чинності Закону № 3551-XII на членів сім'ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.
Відповідно до ст. 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону № 3551-XII до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Судом встановлено на підставі експертного висновку № 1184 та № 289, захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_3 пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Пунктом 1,9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа, зокрема, військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
З огляду на зазначені правові норми обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Пункт 2 статті 10 Закону № 3551-XII визначає, що його чинність поширюється на сім'ї військовослужбовців, які призивались на збори військовозобов'язаних Міністерства оборони , прирівняних до них осіб, зазначених в статтях 6 і 7 цього Закону, тобто на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих інвалідів війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя інвалідами, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті інваліда.
Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
Абзацом 2 пункту 7 цього Положення передбачено, що, зокрема, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
З викладених обставин, оскаржена позивачем відмова відповідача у видачі посвідчення члена сім'ї загиблого, не ґрунтується на законі, порушує її право на соціальний захист, гарантований ст. 46 Конституції України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Частиною 1 ст. 3 КАС України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно п. п. 14, 16 ч. 1 Європейської соціальної хартії в редакції від 03.05.1996 року, ратифікованої Закону України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» № 137-V 14.09.2006 року кожна людина має право користуватися послугами соціальних служб, сім'я як головний осередок суспільства має право на належний соціальний, правовий та економічний захист для забезпечення її всебічного розвитку.
Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до приписі Розділу 11 Конституції України право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_3 , який відповідно до посвідчення віднесений до осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд дійшов висновку, що позивач у відповідності до вимог статті 10 Закону № 3551-XII має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім'ї загиблого інваліда війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про видачу такого посвідчення.
Цієї ж позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у рішенні по справі № 227/1693/17 від 03.10.2017 року.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних ОСОБА_1 повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (пр-т Повітряних Сил, 40, м. Київ, 03186, ЄДРПОУ: 37485511) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу та видачі посвідчення «Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни».
Зобов'язати Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути заяву стосовно встановлення ОСОБА_1 статусу та видачі посвідчення «Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни».
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА