про відвід (самовідвід) судді
28 листопада 2025 року 320/28802/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження питання про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Держави України в особі Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Держави України в особі Державної казначейської служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, які при перерахунку та виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії на підставі рішення судді Миколаївського окружного адміністративного суду Біоносенка В.В. від 22 серпня 2024 року в адміністративній справі № 400/6802/24 і довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 02.05.2024 року № 101/2-57 станом на 01.01.2022 року, діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій шляхом здійснення нового перерахунку та виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії.
- відшкодувати за рахунок коштів Державного бюджету майнової шкоди у розмірі 104 003,85 грн. та моральної шкоди у розмірі 1 500 000,00 грн., завданої службовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, які при перерахунку та виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії на підставі рішення судді Миколаївського окружного адміністративного суду Біоносенка В.В. від 22 серпня 2024 року в адміністративній справі № 400/6802/24 і довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 02.05.2024 року № 101/2-57 станом на 01.01.2022 року, діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чим порушили право ОСОБА_1 на "ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження" (ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 позовну заяву залишено без руху через невідповідність ст. 160 та ст. 161 КАС України.
ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Войтовича І.І. в даній справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Войтовича І.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 в порядку ст. 31 КАС України, відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Войтовича І.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 продовжено позивачу ОСОБА_1 строк для усунення недоліків.
25 листопада 2025 року до суду надійшла заява позивача про відвід судді.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 у задоволенні заяви позивача про відвід судді Войтовича І.І. в адміністративній справі № 320/28802/25 відмовлено.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Панченко Н.Д.
Перевіривши доводи та аргументи заяви про відвід судді, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якою регламентовано, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки викладені Верховним Судом у постанові від 11.10.2006, відповідно до яких зазначено, що суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, із змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, для того, що б ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
Згідно з ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.
Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставин, суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
При цьому, ч. 4 ст. 36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст.37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Таким чином, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що головною метою відводу/самовідводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи; запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Заява позивача від 25.11.2025 про відвід судді Войтовича І.І. мотивована тим, що залишивши позовну заяву без руху, ухвала Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 була направлена з порушенням вимог частини 1 статті 169 КАС України, а також містить на думку позивача неправдиві відомості.
Позивач стверджує, що ухвала Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 в адміністративній справі №320/28802/25 «є необґрунтованою, порушує право позивача на доступ до суду і затягує розгляд позову».
На переконання ОСОБА_1 , наведені твердження у заяві у сукупності свідчать про упереджене ставлення судді Войтовича І.І. до позивача та "викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді".
Слід зазначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини "Ветштайн проти Швейцарії" викладено правовий висновок відповідно до якого суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2009 у справі "Білуха проти України" зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.
Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.
З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової цього поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.
Аналізуючи зміст заяви ОСОБА_1 , судом встановлено, що заявник фактично висловлює незгоду з окремими процесуальними діями та рішеннями суду, вчиненими або ухваленими в межах розгляду даної справи.
Однак суд зазначає, що відповідно до вимог процесуального закону, незгода учасника справи з процесуальними діями або рішеннями суду, у тому числі з порядком їх ухвалення чи оцінкою доказів, не може сама по собі свідчити про упередженість суду чи бути підставою для його відводу.
Відвід судді може бути задоволений лише у разі наявності об'єктивних даних, які викликають сумнів у його неупередженості, що в даному випадку, не встановлено.
Водночас, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17, від 01.10.2018 в адміністративній справі № 9901/673/18 та від 04.10.2018.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись ст.36, 39, 40, 41, 243, 256 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Войтовича І.І., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Держави України в особі Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Панченко Н.Д.