про відмову в забезпеченні позову
28 листопада 2025 року м. Київ 320/54069/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доБучанської міської ради
провизнання протиправним та скасування містобудівних умов та обмежень,
ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бучанської міської ради (відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження, зареєстровані в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (ЄДЕССБ) на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210800000:01:093:0086, 3210800000:01:093:0087, 3210800000:01:093:0058 - як такі, що видані на підставі містобудівної документації, яка оскаржується в судовому порядку, без належного публічного доступу до їх змісту, з порушенням вимог містобудівного законодавства.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2025 позовна заява розподілена судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 відкрито провадження у справі, суд ухвалив розгляд справи здійснювати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення (виклику) учасників справи.
06 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.11.2025 заяву було розподілено судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
27 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 повторно звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд:
- заборонити будь-яким фізичним чи юридичним особам, у тому числі особам, які здійснюють діяльність, пов'язану з підготовкою або реалізацією проєкту будівництва багатоквартирного житлового будинку на земельних ділянках з кадастровими номерами: 3210800000:01:093:0086, 3210800000:01:093:0087, 3210800000:01:093:0058, вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію цього проєкту на підставі оскаржуваних містобудівних умов та обмежень, а саме: ініціювати, подавати, розглядати, погоджувати чи реєструвати документи для отримання дозволу або права на виконання підготовчих чи будівельних робіт у Державній інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) на підставі оскаржуваних МУО; здійснювати продаж, передпродаж, резервування, бронювання, приймання коштів або інші дії, пов'язані з комерційною реалізацією квартир чи інших об'єктів у складі запланованого багатоквартирного житлового будинку на підставі оскаржуваних МУО; розміщувати будь-які публічні оголошення, рекламу чи іншу інформацію, що стосується реалізації об'єктів майбутнього будівництва, якщо така інформація стосується проєкту, реалізація якого ґрунтується на оскаржуваних МУО.
В обґрунтування заяви зазначено, що після подання першої заяви про забезпечення позову з'явилися нові обставини, які істотно підвищують ризик того, що подальші дії, здійснені на підставі оскаржуваних МУО, можуть ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду. Такі дії також можуть створити неправомірні наслідки для третіх осіб у разі подальшої активізації забудовника.
Як зазначає позивач, 06 листопада 2025 року, на наступний день після видачі оскаржуваних МУО, забудовник розпочав встановлення паркану на спірних земельних ділянках. Ця дія свідчить про фактичний початок підготовчих робіт попри відсутність у нього дозволу на виконання будівельних робіт. Згідно з детальним планом території, який є підставою для надання МУО, на цих ділянках заплановано будівництво 4-х поверхового багатоквартирного житлового будинку на 45 квартир з плановою кількістю мешканців 78 осіб.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.11.2025 заяву передано на розгляд судді Жуковій Є.О.
Повно та всебічно досліджуючи подану заяву та додані до неї документи, суд враховує наступне.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 розділу І Загальних положень КАС України, яка визначає підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, метою якого є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом.
Відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 02.04.2024 у справі № 380/4885/22, від 16.04.2024 у справі №320/28419/23.
Матеріалами заяви про забезпечення позову та позовної заяви підтверджується, що заявник є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначає, ОСОБА_1 , до початку будь-яких дій забудовник зобов'язаний не тільки отримати дозвіл на виконання будівельних робіт, а й зареєструвати повідомлення про початок виконання підготовчих або будівельних робіт у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (ЄДЕССБ). Станом на 06.11.2025 вказані дозвільні документи були відсутні в ЄДЕССБ. Таким чином, будь-які фактичні дії на земельній ділянці за таких обставин є незаконними.
Верховний Суд у постанові від 27 липня 2022 року у справі № 640/14616/21 зазначив, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття позову суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Предметом поданого адміністративного позову є визнання протиправним та скасування містобудівних умов та обмежень, зареєстрованих в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (ЄДЕССБ) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3210800000:01:093:0086, 3210800000:01:093:0087, 3210800000:01:093:0058.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (Закон № 3038-VI, в редакції від 31.10.2025) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, та є першим етапом легалізації початку проектування та будівництва об'єктів.
Суд наголошує, що отримання містобудівних умов та обмежень не дає права замовнику проводити будівельні роботи, натомість згідно з отриманими замовником вихідними даними розробляється та затверджується проектна документація, подається повідомлення про початок будівельних робіт, після чого розпочинається будівництво об'єкта.
Зважаючи на наведене, враховуючи, що предметом оскарження в цій справі є визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень, зареєстрованих у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, суд констатує, що обрані позивачкою заходи забезпечення позову виходять за межі предмета заявлених нею позовних вимог, отже, не є співмірними із заявленими позовними вимогами та не відповідають меті, яку покликаний досягнути цей інститут, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для застосування таких заходів в цій справі.
Суд вважає за необхідне також вказати на те, що судові рішення не можуть ґрунтуватися на припущеннях, навіть якщо таке припущення, на думку суду, є обґрунтованим. Будь-яке судове рішення чи то по суті спору, чи то з процесуальних питань має ухвалюватись на підставі встановлених фактичних обставин і ґрунтуватися на всебічному й безпосередньому дослідженні доказів у справі та наданні їм належної оцінки відповідно до вимог процесуального закону, з тим щоб виключити будь-які сумніви у його законності, обґрунтованості та справедливості.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будівельні роботи до набрання законної сили рішенням у цій справі є вочевидь неспівмірними із заявленими позовними вимогами і суперечить вимогам пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України.
Аналогічна правова позиція за подібних правовідносин викладена в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2025 року в справі №120/12578/24.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд вкотре наголошує, що предметом поданого адміністративного позову є визнання протиправним та скасування містобудівних умов та обмежень, зареєстрованих в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (ЄДЕССБ) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3210800000:01:093:0086, 3210800000:01:093:0087, 3210800000:01:093:0058, в свою чергу, отримання оскаржуваних містобудівних умов та обмежень не дає права замовнику проводити жодних будівельних робіт.
За таких обставин посилання позивача, по тексту заяви про забезпечення позову, на те, що - «Крім того, 25 листопада 2025 року забудовником було оприлюднено інформацію про початок передпродажу квартир у багатоквартирному житловому будинку, будівництво якого передбачається відповідно до оскаржуваних МУО. Публікація розміщена у відкритому доступі у соціальній мережі Instagram (https://www.instagram.com/haske_bucha/), та офіційно повідомляє про старт реалізації об'єктів майбутнього будівництва.
На момент публічного оголошення передпродажу квартир у багатоквартирному житловому будинку, запланованому до будівництва на підставі оскаржуваних МУО, у суді вже було відкрито адміністративне провадження щодо правомірності їх видачі.
Незважаючи на відсутність будь-яких дозвільних документів на виконання підготовчих чи будівельних робіт, забудовник розпочав активні дії з комерційної реалізації об'єкта, правові підстави для будівництва якого перебувають під судовим контролем.
За таких обставин публічне оголошення про продаж квартир на об'єкті, щодо якого триває судовий спір про правомірність вихідних даних, а також відсутність дозволу на будівельні роботи та будь-яких офіційно задекларованих повідомлень у ЄДЕССБ, свідчать про фактичне продовження реалізації спірного проєкту без належних правових підстав.
Подібна поведінка створює реальну загрозу введення в оману потенційних покупців та може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду.», не мають жодного відношення до предмету спору в адміністративній справі №320/54069/25.
Більше того, станом на час розгляду питання про доцільність вжиття заходів забезпечення позову, оскаржувані містобудівні умови та обмеження не містять очевидних ознак їх протиправності, наведені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову доводи потребують встановлення фактичних обставин справи та оцінки наявних у матеріалах справи доказів на предмет відповідності або невідповідності спірних правовідносин чинному законодавству у сфері містобудівельної діяльності, що є неможливим на стадії розгляду заяви про забезпечення позову, а повинно досліджуватись під час судового розгляду адміністративної справи в порядку, визначеному КАС України.
Отже, забезпечення позову у спосіб, який пропонує ОСОБА_1 є вочевидь неспівмірними із заявленими позовними вимогами і суперечить вимогам пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, Київський окружний адміністративний суду -
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Жукова Є.О.