27 листопада 2025 року справа №759/25233/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій,
До Святошинського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, так як на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.01.2021 в якому було повідомлено, що відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про державне пенсійне страхування про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу від 20 років. В цьому листі було зазначено, що мій страховий стаж становить 20 років 07 місяців 06 днів і цим підтвердили право на отримання пенсії після досягнення віку 63 років, без урахування періоду з 01.11.1989 по 01.06.1992, цим підтвердили моє право на отримання пенсії після досягнення віку 63 років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до трудового стажу період з 01.11.1989 по 01.06.1992 (запис №№8-9) на підставі висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31.10.2023 №26145/23-33;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до трудового стажу період з 02.06.1992 по 12.07.1993 (запис №№18-19) так як записи дати прийняття і дати звільнення чіткі, без помилок і виправлень, завірені печатками. У 2020 році цей період був врахований у трудовий стаж Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що дає право на призначення та виплату пенсії за віком після досягнення віку 63 років, а саме з 16.08.2023, з моменту подачі заяви щодо призначення пенсії.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком. Листом пенсійний орган відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком, оскільки в сканкопії паспорта відсутня фотокартка в 45 років, а також відсутній необхідний страховий стаж. Після досягнення 63 років позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовлено у призначенні пенсії позивачу за віком через відсутність необхідного страхового стажу 20 років. Надалі позивач повторно звернувся із заявою про призначення вищевказаної пенсії, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області йому відмовлено в призначенні, оскільки заявник не набув необхідного страхового стажу. Вважаючи вищевказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.12.2023 справу №759/25233/23 передано до Київського окружного адміністративного суду за підсудністю.
На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи №759/25233/23 та за результатами автоматизованого розподілу була передана судді Василенко Г.Ю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду залучено до справи в якості відповідачів - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду витребувано докази.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначив, що оскаржуване рішення було прийнято у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
З огляду на наведене, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт № НОМЕР_1 , виданий 16.01.2021 органом №8032.
29.12.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 12.01.2021 №2600-0303-8/3108 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що відповідно до наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний код, трудова книжка, військовий квиток, диплом) його загальний страховий стаж складає 20 років 07 місяців 06 днів. Не враховано до стажу та потребує уточнення період роботи з 01.11.1989 по 01.06.1992, оскільки відсутній запис про реорганізацію підприємства (прийнято в науково-технічний кооператив "Форез", запис про звільнення завірений печаткою "Київська фірма побутових послуг "Світанок"). Зазначено, що в разі донесення уточнюючої довідки страховий стаж становитиме 23 роки 02 місяці 07 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Оскільки в сканованій копії паспорту відсутня фотокартка в 45 років та необхідний страховий стаж (27 років) у призначені пенсії за віком згідно заяви від 29.12.2020 №13759 позивачу відмовлено. Також повідомлено, що відповідно до частини другої статті 26 Закону в разі відсутності страхового стажу передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу від 20 років.
10.08.2023 позивач, після досягнення 63 років, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, було прийнято рішення №262840007238 від 18.08.2023, яким позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку відсутності необхідного страхового стажу.
У вказаному рішенні відповідач зазначив, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальноообов'язкове державне пенсійне страхування" необхідний страховий стаж становить від 20 до 30 років.
Вік заявника 62 роки 11 місяців 24 дні, страховий стаж становить 17 років 5 місяців 5 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 11.11.1977, оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме:
- з 25.08.1985 по 01.09.1987 (записи №№8-9), оскільки печатка організації після запису про припинення трудових відносин не ідентифікується, текст на печатці не придатний для сприйняття змісту;
- з 01.11.1989 по 01.06.1992 (записи №№16-17) відсутній запис про реорганізацію підприємства (прийнято в науково-технічний кооператив "Форез", запис про звільнення завірений печаткою "Київська фірма побутових послуг "Світанок");
- з 02.06.1992 по 12.07.1993 (записи №№18-19) оскільки наявне виправлення в датах наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи.
Рекомендовано надати уточнюючі довідки за вище вказані періоди роботи виданні на підставі первинних документів.
Позивачем подано до пенсійного органу пояснення та документи щодо підтвердження не зарахованих періодів роботи, а саме:
- щодо періоду роботи з 25.08.1985 по 01.09.1987 надано довідку середньої загальноосвітньої школи №12 м. Києва від 29.08.2023 №83;
- щодо періоду роботи з 01.11.1989 по 01.09.1992 надано висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення технічного дослідження документів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, було прийнято рішення №262840007238 від 08.11.2023, яким позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку не набуттям необхідного страхового стажу.
У вказаному рішенні відповідач зазначив, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальноообов'язкове державне пенсійне страхування" необхідний страховий стаж становить від 20 до 30 років.
Вік заявника 63 роки, страховий стаж становить 19 років 05 місяців 11 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи:
- з 01.11.1989 по 01.06.1992, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві підприємства при звільненні;
- з 02.06.1992 по 12.07.1993, оскільки виправлено дати наказів про прийняття та звільнення з роботи.
У спірному рішенні відповідач зазначив, що дата, з якої позивач матиме право на пенсійну виплату - 17.08.2025.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058).
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Частиною 2 ст. 26 Закону №1058 визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, що починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Частиною 3 статті 26 Закону №1058 передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
Відповідно до статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній наявності не правильних чи не точних записів у трудовій книжці пенсійний орган вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Як встановлено судом вище, пенсійним органом не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.11.1989 по 01.06.1992, оскільки відсутній запис про реорганізацію підприємства (прийнято в науково- технічний кооператив "Форез", запис про звільнення завірений печаткою "Київська фірма побутових послуг "Світанок"), а також період з 02.06.1992 по 12.07.1993, оскільки наявне виправлення в датах наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи.
Так, на момент внесення у трудову книжку позивача записів була чинна Інструкція "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція № 162).
Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.
Згідно з п.п. 2.11 Інструкції № 162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Відповідно до 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 4.1 Інструкції № 162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).
Положеннями п.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За змістом п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 58).
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації здійснено з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.
Суд вказує, що всі записи в трудовій книжці позивача виконані послідовно, не місять суперечливих відомостей про періоди страхового стажу та узгоджуються між собою.
Також суд враховує, що відповідач не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки позивача, а вказує на окремі недоліки під час заповнення трудової книжки.
Таким чином, зазначені відповідачем недоліки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.
За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18.08.2023 №12732/03-16 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 08.11.2023 №45939/03-16.
При цьому ефективним захистом прав позивача є зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 01.11.1989 по 01.06.1992 та з 02.06.1992 по 12.07.1993 згідно з записів трудової книжки.
Водночас, щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Призначення та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу.
Зважаючи на встановлені обставини справи, норми чинного законодавства, з метою правильного та ефективного способу захисту порушеного права суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком.
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18.08.2023 №12732/03-16 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 08.11.2023 №45939/03-16 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.11.1989 по 01.06.1992 та з 02.06.1992 по 12.07.1993 згідно записів трудової книжки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ідентифікаційний код 21084076).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.