про закриття провадження у справі
25 листопада 2025 рокум. Ужгород№ 260/8431/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Гаврилка С.Є.,
з участю секретаря судового засідання - Біров Н.Е.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 - не з'явився;
представник позивача - адвокат Биркович Олександр Іванович - не з'явився;
відповідач - Головне управління ДПС у Закарпатській області - представник - Петрова Ольга Миколаївна,
розглянувши у підготовчому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду заяву про закриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України в Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
15 жовтня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694), яким, з врахуванням зменшених позовних вимог, просив суд: "1. Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Закарпатській області від 08.07.2024 року за номерами № 0006477/07-16-07-04/30104729 та № 0006479/07-16-07-04/30104729.".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року заяву представника позивача про відвід судді Плеханової З.Б. в даній адміністративній справі задоволено. Адміністративну справу за № 260/8431/25 передано на повторний автоматизований розподіл.
16 жовтня 2025 року внаслідок автоматизованого розподілу справ, справу передано на розгляд судді Гаврилко С.Є..
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року дану позовну заяву було залишено без руху.
27 жовтня 2025 року на виконання вказаної ухвали суду позивачем було подано до суду заяву про усунення недоліків. Та одночасно представником позивача було подано клопотання про зменшення позовних вимог в даній справі.
31 жовтня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Справу постановлено розглянути за правилами загального позовного провадження.
25 листопада 2025 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника відповідача відповідно до якого, останній просив на підставі закрити провадження у даній справі на підставі статті 240 частини 1 пункту 1 КАС України, у зв'язку із тим, що позивач не є належним суб'єктом оскарження податкових повідомлень-рішень (Т. 3 а.с.а.с. 33, 34).
В підготовчому засіданні представник відповідача просила провадження у даній справі закрити.
Позивач та його представник у підготовче засідання не з'явилися, хоча судом вживалися заходи щодо їх виклику, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.
Відповідно до протоколу судового засідання від 17 листопада 2025 року, в підготовчому засіданні, яке відбулося 17 листопада 2025 року, позивач був присутнім та відповідно був повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, яке призначене на 25 листопада 2025 року, що підтверджується розпискою про з'явлення до суду позивача на вказану дату (Т. 1 а.с.а.с. 235-237).
Судом вживалися заходи направлення представнику позивача повістки про виклик в судове засідання призначене на 25 листопада 2025 року з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 19 листопада 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, у зв'язку з чим представник позивача вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання (Т. 1 а.с. 242).
Статтею 181 частиною 2 КАС України визначені причини відкладення судом підготовчого засідання. Зокрема, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку в випадках, визначених статтею 205 частиною 2 пунктами 1-3, 5 КАС України та в інших випадках, коли питання, визначені статтею 180 частиною 2 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті в даному підготовчому засіданні.
Згідно із статтею 205 частини 2 пункту 3 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
А відтак, оскільки позивач та його представник належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, їх неявка не перешкоджає проведенню такого засідання.
Відповідно до статті 55 частини 2 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційне право на звернення до суду конкретизоване в статті 5 частині 1 КАС України, згідно з якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Суд звертає увагу на те, що завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 частини 1 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до статті 5 частини 1 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з цим обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.
Обов'язковою ознакою поведінки (рішення) суб'єкта владних повноважень, яка може бути оскаржена до суду, є те, що така поведінка (рішення) безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Тобто обов'язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.
Особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, набуває процесуального статусу позивача у справі (стаття 4 частина 1 пункт 8 КАС).
При цьому, учасником справи повинен довести свій правовий зв'язок зі сторонами спору або безпосередньо із оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов'язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв'язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами.
Оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов'язків цієї позивача.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 липня 2024 року № 0006479/07-16-07-04/30104729 про збільшення суми грошового зобов'язання Ужанському національному природному парку на загальну суму 6463953,22 грн за платежем "Земельний податок з юридичних осіб" та № 0006477/07-16-07-04/30104729 про збільшення суми грошового зобов'язання Ужанському національному природному парку на загальну суму 4628788,45 грн за платежем "Земельний податок з юридичних осіб" (Т. 1 а.с.а.с. 214-217).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17 червня 2024 року Головним управлінням ДПС України в Закарпатській області було проведено позапланову податкову перевірку Ужанського національного природнього парку, за результатами якої складений акт перевірки № 7981/07-16-07-04/30104729, на підставі якого були прийняті оскаржуваній податкові повідомлення-рішення, яким визначено Ужанському національному природному парку податкове зобов'язання зі сплати земельного податку. При цьому, період 2015-2019 роки в Ужанському національному природному парку на посаді директора працював ОСОБА_1 , а тому оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями було порушені права позивача, як керівника Ужанського національного природнього парку у зазначені періоди.
Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.157 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Відповідно до статті 15 пункту 15.1 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до статті 56 пунктів 56.1 та 56.18 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Платниками податків є суб'єкти податкових правовідносин, на яких за наявності об'єкта оподаткування покладено певний комплекс податкових обов'язків і прав, установлених законодавством.
Таким чином, Податковим кодексом України встановлено, що оскаржити, зокрема, податкове повідомлення - рішення може платник податків.
Із вищенаведеного вбачається, що позивач звернувся із даним позовом про порушення права Ужанського національного природнього парку, як юридичної особи, з питань нарахованих оскаржуваними рішенням податків сплати земельного податку. При цьому ОСОБА_1 ні на час здійснення перевірки, ні на час ухвалення спірних рішень, ні на час звернення до суду не є керівником платника податків, відносно якого ухвалені спірні рішення та не є його представником.
Податкове повідомлення - рішення є актом індивідуальної дії. За визначенням в статті 4 частині 1 пункту 19 КАС індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до висновку Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, наведеному у постанові від 23 листопада 2020 року (справа № 826/3508/17), рішення суду, яким вирішено спір щодо податкового обов'язку платника податків - господарського товариства, не є рішенням про права, законний інтерес чи обов'язок засновника (засновників) товариства, з огляду на визначений Конституцією України (стаття 67) та Податковим кодексом України (статті 36,38, пункт 87.7 статті 87) персоніфікованих характер податкового обов'язку, якщо тільки в самому рішенні прямо не зроблено такий висновок. Акціонер (учасник) господарського товариства, який не був учасником справи, предметом спору в якій є правомірність податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошових (податкових) зобов'язань господарському товариству, не має права на апеляційне оскарження судового рішення, ухваленого у цій справі, якщо тільки в рішенні суд не зробив прямого висновку про його права, інтереси та обов'язки.
Такий же висновок необхідно застосовувати й по відношенню до керівника юридичної особи.
Право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.
Так, позивач, як колишній директор Ужанського національного природного парку зазначав, що оскаржувані рішення безпосередньо стосуються його прав та обов'язків, оскільки саме він був директором підприємства в період, у якому було виявлено заниження підприємством грошового зобов'язання, що потягло за собою повідомлення директору про підозру в ухиленні від сплати податків.
З даного приводу, суд зауважує, що індивідуальний акт, не адресований третій особі, не породжує, не змінює і не припиняє її прав чи обов'язків у сфері публічно-правових відносин, що унеможливлює оскарження цього індивідуального акта такою особою незалежно від того, вважає вона чи не вважає, що такий акт опосередковано зачіпає її права та/або законні інтереси. Обраний позивачем спосіб захисту - оскарження індивідуального акту, жодним чином не вплине на хід кримінального провадження й не відновить його прав. Крім того, сам індивідуальний акт, не створює для позивача жодних юридичних прав та/чи обов'язків та не може порушувати особистих прав та/або інтересів заявника.
Обов'язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність. Суд дійшов висновку, що виключно підприємство наділено правом звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, а колишній директор не є суб'єктом оскарження і суб'єктом правовідносин в таких справах.
Схожа позиція щодо права звернення до суду зазначена Великою Палатою Верховного Суду у постанові, що ухвалена у справі № 990/357/25. Зокрема, зазначено, що: … «згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі по тексту - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», (заяви № 17160/06 та № 35548/06); пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», (заява № 377/02)). Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Згідно із частинами першою та п'ятою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Частина перша статті 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Згідно з положеннями статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів» (пункти 22-31).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що положення частини першої статті 2, пункту 2 частини першої статті 4, статей 5, 19 та частини першої статті 266 КАС України необхідно розуміти так, що в порядку адміністративного судочинства можна оскаржувати тільки ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема, суб'єктів владних повноважень, які прийнято /вчинено/допущено у правовідносинах, у яких він реалізує свої владні (управлінські) функції.
Також у зазначеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формі. Право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах. Законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб'єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов'язки. Однією із цілей таких обмежень є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів. І така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті.
Відповідно до статті 238 частини 1 пункту 1 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, з врахуванням того, що позивач не є особою, щодо якого застосовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, у відповідності до статті 238 частини 1 пункту 1 КАС України, суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі.
При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» в цьому випадку слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Керуючись статтями 238, 248 КАС України, суд -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про скасування податкових повідомлень-рішень - закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 25 листопада 2025 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі було складено 28 листопада 2025 року.
СуддяС.Є. Гаврилко