27 листопада 2025 року м. Житомир справа № 440/6412/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення суми заподіяної матеріальної шкоди,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду за підсудністю з Полтавського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач, в/ч НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення завданої матеріальної шкоди в розмірі 820 169 грн. 63 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що службовим розслідуванням за фактом пошкодження бронетанкової техніки та озброєння в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 визнано винним у завданні шкоди державі в особі військової частини НОМЕР_1 та наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 13.08.2023 №839 його притягнуто до матеріальної відповідальності у розмірі 936697 грн. 52 коп. Відтак, починаючи з 01.09.2023 по 07.04.2024 з грошового забезпечення відповідача щомісячно утримувалося 20% на відшкодування державі завданої шкоди. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 07.04.2024 №99 матроса ОСОБА_1 звільнено з військової служби та на момент звільнення за ним рахується заборгованість перед військовою частиною в розмірі 820 169 грн. 63 коп.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у визначений судом строк відзив на позов не подав, тому суд на підставі ч.2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 та наказом командира вказаної військової частини від 08.02.2023 №31 його призначено на посаду водія-номер обслуги зенітного ракетного взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_2 батальйону морської піхоти.
ОСОБА_1 , перебуваючи на службі в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено протоколом № ОДМ 450 від 09 червня 2023 року про військове адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП, наказом командира військової частини від 29.06.2023 №678 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності матроса ОСОБА_1 », без дозволу здійснив виїзд з місця несення служби на легкоброньованому гусеничному всюдиходові ВV2065 заводський номер НОМЕР_3 бортовий номер 243, внаслідок чого не впорався з керуванням та допустив перекидання головної машини ВV2065 заводський номер НОМЕР_3 бортовий номер 243 на бік, внаслідок чого встановлено пошкодження бронетанкового майна військової частини НОМЕР_1 вартістю 936697,52 грн.
Починаючи з 01.09.2023 по 07.04.2024 з грошового забезпечення відповідача щомісячно утримувалося 20% на відшкодування державі завданої шкоди.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 07.04.2024 №99 матроса ОСОБА_1 звільнено з військової служби та на момент звільнення за ним рахується заборгованість перед військовою частиною в розмірі 820 169 грн. 63 коп.
Оскільки на даний час заборгованість відповідачем добровільно не погашена, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ст. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Згідно із статтею 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі від 03.10.2019 №160-IX (далі - Закон №160-IX).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до ст. 4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Пунктом 1 частини 1 ст. 6 Закону №160-IX визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Матеріалами справи підтверджено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2023 №557 призначено службове розслідування за фактом пошкодження бронетанкової техніки та озброєння військової частини НОМЕР_1 .
За результатами службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення (наказ про підсумки службового розслідування від 09.08.2023 №247), яким визнано винним матроса ОСОБА_1 у завданні державі у особі військової частини НОМЕР_1 шкоди в повній мірі.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2023 №839 матроса ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності у розмірі 936697 грн. 52 коп., про що, як вбачається з аркуша ознайомлення, відповідач був належним чинном повідомлений останній.
З 01.09.2023 по 07.04.2024 з грошового забезпечення ОСОБА_1 щомісячно утримувалося 20% з на відшкодування суми шкоди, завданої державі в особі військової частини НОМЕР_1
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 07.04.2024 № 99 матроса ОСОБА_1 звільнено з військової служби та на момент звільнення за ним рахується заборгованість перед військовою частиною в розмірі 820 169 грн. 63 коп., що підтверджується копією з книги грошових стягнень і нарахувань військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, відповідач на час завдання позивачу шкоди проходив публічну службу та мав статус військовослужбовця; позов пред'явлений військовою частиною до фізичної особи про стягнення матеріальної шкоди, завданої ним під час проходження військової служби.
Викладене свідчить про те, що між сторонами по справі виник спір з приводу стягнення збитків, завданих особою державі під час проходження військової служби, у той же час цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України.
При прийнятті рішення у цій справі суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, в якій вказано, що спори щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень віднесено до розгляду в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення зі служби.
Враховуючи встановлені судом обставини та норми права, які регулюють спірні правовідносини, а також зважаючи на те, що на час вирішення даного спору наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2023 №839 чинний (не оскаржений та не скасований у встановленому законом порядку), суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому на користь військової частини НОМЕР_1 належить стягнути матеріальну шкоду, завдану державі в особі військової частини НОМЕР_1 в розмірі 820 169 грн. 63 коп.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а тому позовну заяву слід задовольнити повністю.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших судових витрат при розгляді даної справи, відтак, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу відповідно до ст. 139 КАС України .
Керуючись ст.ст. 2, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення суми заподіяної матеріальної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 суму заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 820 169 (вісімсот двадцять тисяч сто шістдесят дев'ять) гривень 63 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
27.11.25