27 листопада 2025 року м. Житомир справа № 640/1279/21
категорія 102020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з вказаним позовом, у якому просив:
- визнати неправомірною відмову Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) у задоволенні другого пункту запиту на інформацію ОСОБА_1 від 04 вересня 2020 року (зареєстрованого 07.09.2020 року за вхідним номером 48115), сформовану листом від 11.09.2020 року № 136549;
- зобов'язати Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) повторно розглянути пункт другий запиту на інформацію ОСОБА_1 від 04 вересня 2020 року у порядку, що передбачений Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 04.09.2020 позивач звернувся до відповідача із запитом про доступ до публічної інформації, у якій просив надати засвідчені у встановленому законодавством порядку копії документів у електронній і паперовій формах.
Від відповідача 11.09.2020 надійшла відповідь на зазначений запит, за змістом якої відповідач відмовив позивачу у задоволенні пункту 2 запиту на інформацію, посилаючись лише на відсутність у нього запитуваної інформації.
На думку позивача, така відмова не може вважатися правомірною, оскільки вона не відповідає вимогам ч. 4 ст. 22 Закону, а саме не містить мотивованих підстав відмови з посиланням на відповідний пункт ч. 1 ст. 22 Закону, а тому позивач просить суд зобов'язати відповідача повторно розглянути пункт другий запиту на інформацію від 04.09.2020 у порядку, що передбачена .
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Так, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Тому, справа №640/1279/21 надіслана Київським окружним адміністративним судом до Житомирського окружного адміністративного суду для розгляду.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/1279/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 01.04.2025 об 11-30 год.
Судове засідання, призначене на 01.04.2025, у зв'язку із неявкою усіх учасників справи відкладено на 22.04.2025 на 11:00 год.
Судове засідання, призначене на 22.04.2025, у зв'язку із неявкою усіх учасників справи відкладено на 13.05.2025 на 11:00 год.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про направлення справи за підсудністю.
У судове засідання 13.05.2025 сторони не з'явилися. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі; від представника відповідача жодних заяв, клопотань, а також відзиву на позовну заяву не надходило.
Згідно з ч. 9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 04.09.2020 позивач звернувся до відповідача із запитом про доступ до публічної інформації, у якій просив надати засвідчені у встановленому законодавством порядку копії документів у електронній і паперовій формах:
- цей запит на інформацію з реєстраційною відміткою розпорядника інформації;
- розпорядчий документ, яким визначено порядок використання, місце зберігання печатки Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Від відповідача 11.09.2020 надійшла відповідь на зазначений запит, за змістом якої відповідач відмовив позивачу у задоволенні пункту 2 запиту на інформацію, посилаючись лише на відсутність у нього запитуваної інформації.
Вважаючи таку відмову відповідача неправомірною, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або межах повноважень та інший спосіб - на свій вибір.
Закон України "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон 2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону 2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Стаття 5 Закону 2939-VI гарантує, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Так, відповідно до статті 1 Закону 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 3 Закону 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується:
1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;
4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до статті 4 Закону 2939-VI доступ до публічної інформації здійснюється на принципах:
1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень;
2) вільного отримання, поширення будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;
3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону 2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частини статті 20 Закону 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до частини 2 статті 20 Закону 2939-VI у разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Наведений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Крім того, частиною другою статті 6 Закону 2939-VI передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог (трискладовий тест):
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
3 огляду на вищевказане відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник на запит вказує якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. В іншому випадку така відмова надати запитувану інформацію є необґрунтованою та такою, що суперечить Закону.
Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що розпорядник інформації повинен надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації, при цьому, такий повинен бути повним, достовірним та точним або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону 2939-VI.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на запит позивача на інформацію від 04.09.2020 надано відповідь №136549 від 11.09.2020, у якій повідомлено про відсутність у відділі запитуваної інформації та повідомлено, що перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у відділі відсутні.
В ході розгляду справи відповідачем не доведено факту вісутності вказаної інформації у відділі, тому суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем фактично не надано відповіді на пункт 2 його запиту на інформацію від 04.09.2020.
З огляду на це суд приходить до висновку, що слід визнати неправомірною відмову відповідача у задоволенні п. 2 запиту ОСОБА_1 на інформацію від 04.09.2020, сформовану листом від 11.09.2020 №136549, та зобов'язати відповідача повторно розглянути пункт 2 запиту ОСОБА_1 від 04.09.2020.
У відповідності до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України судом не проводиться.
Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації",
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Гната Юри, 9, м.Київ, 03148, ЄДРПОУ 34999049) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) у задоволенні другого пункту запиту на інформацію ОСОБА_1 від 04 вересня 2020 року (зареєстрованого 07.09.2020 за вхідним номером 48115), сформовану листом від 11.09.2020 № 136549.
Зобов'язати Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) повторно розглянути пункт другий запиту на інформацію ОСОБА_1 від 04 вересня 2020 року у порядку, що передбачений Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
27.11.25