26 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/19590/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нездійснення перерахунку пенсії 02.07.2025 року та виплати різниці розміру заборгованості за весь період часу перебування на пенсії, а саме з 28.03.2023 по 29.05.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії позивача з 29.05.2025 року, з урахуванням вищезазначених показників, а саме те, що основний розмір пенсії має складати не менше 8 мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату різниці розміру заборгованості за весь період часу перебування на пенсії, а саме з 28.03.2023 по 29.05.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, як особа з інвалідністю ІІ групи, має право на одержання пенсії у розмірі, не нижчому за 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР та згідно вимог рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 року.
Як зазначає позивач, вона зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії з встановленням основного розміру пенсії не менше 8 мінімальних пенсій за віком, а також нарахувати та виплатити різницю розміру заборгованості за весь період часу перебування на пенсії, однак, отримала відмову територіального пенсійного органу у такому перерахунку, викладену у листі від 02.07.2025 року.
На думку позивача, відповідач протиправно відмовляє їй у проведенні перерахунку пенсії, в зв'язку з чим вона звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що в межах спірних правовідносин відповідач діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством.
Заперечуючи проти заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 13000,00 грн., відповідач зазначив, що позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), в зв'язку з чим оцінити співмірність витрат не є можливим. Крім того, судова справа не вирізняється особливою складністю формування правової позиції та доказової бази, доведення неправомірності дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень тощо.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач має статус потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи особи 1 категорії, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю ІІ групи від захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС.
Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 29.05.2025 року про проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі Закон № 796-ХІІ).
У відповідь на звернення позивача, відповідач листом від 02.07.2025 року повідомив, що пенсію розраховано згідно чинного законодавства і відсутні підстави для перерахунку пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Не погоджуючись із такою відповіддю, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернулась з цим адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені нормами Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ).
Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, врегульовано положеннями статті 54 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.
Приписами статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 року № 230/96-ВР (далі - Закон №230/96-ВР), яка була чинною до внесення змін Законом № 76-VIII, було передбачено таке:
"В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком".
28.12.2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким текст статті 54 Закону № 796-XII викладено у новій редакції. Зокрема, частину 3 та 4 замінено положеннями такого змісту: "Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань". Наведені зміни набрали чинності з 01 січня 2015 року.
Згодом мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначено в "Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 року № 1210 зі змінами (далі - Порядок № 1210).
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1210 (в редакції, що діяла до 04.09.2021 року), мінімальний розмір пенсії становить:
1) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
I групи інвалідності - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
II групи інвалідності - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
III групи інвалідності - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
2) для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:
I групи інвалідності - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 150 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.;
II групи інвалідності - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 125 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.;
III групи інвалідності - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 110 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.
Тобто раніше визначений статтею 54 Закону № 796-XII розмір пенсій згідно змін, внесених Законом № 76-VIII, було знижено.
Разом з тим, 07.04.2021 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-333/2018 (4498/18) ухвалив Рішення № 1-р(II)/2021, яким визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку № 1210, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-XII, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою цієї статті Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Водночас приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв'язку зобов'язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров'ю.
У вказаному вище Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини 3 статті 54 цього Закону в редакції Закону № 76-VIII. З метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється дія статті 54 Закону №796-ХІІ, Конституційний Суд України вважав, що держава зобов'язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 Закону № 796-ХІІу редакції Закону № 76-VIII.
Крім того, керуючись положеннями статті 97 Закону України від 13.07.2017 року №2136-VІІІ "Про Конституційний Суд України", якими регламентовано порядок виконання рішень та висновків Конституційного Суду України, Конституційний Суд України у пункті 2 Рішення від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)2021 встановив: частина 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а у пункті 3 вказав Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Як вказано Конституційним Судом у рішенні від 07.04.2021 року, у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР:
"В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком".
На виконання Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 року Верховна Рада України 29.06.2021 року прийняла Закон № 1584-ІХ, яким внесла зміни до Закону № 796-ХІІ, в тому числі в частині визначення розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, частина 3 статті 54 Закону №796-ХІІ (в редакції після змін, внесених Законом № 1584-ІХ) передбачає, що розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.
Вказане свідчить, що статтею 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону № 1584-ІХ визначені розміри пенсій, які є нижчими, аніж ті, що були встановлені зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР.
У подальшому Конституційний Суд України прийняв Рішення від 03.04.2024 року №4-р(І)/2024, в якому за результатом аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, свого Рішення від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021 констатував, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано положеннями зазначеного закону в редакції Закону № 230/96-ВР.
У цьому Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.
У постанові Верховного Суду від 10.12.2024 року у справі № 240/1121/24 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначила, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021 (щодо внесення відповідних змін до Закону № 796-ХІІ в частині надання повноважень уряду визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені статтею 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 1584-IX ) нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР. Врахувавши зазначене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 10.12.2024 року у справі № 240/1121/24 сформувала висновок про те, що оскільки внесеними Законом № 1584-IX змінами до статті 54 Закону №796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, то до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
В силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, такі висновки Верховного Суду підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин по даній справі.
Відповідно, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування норми статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, яка б передбачала виплату позивачу пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
З огляду на викладене, відмова відповідача у перерахунку та виплаті позивачу пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 року відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком не відповідає критеріям правомірності, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 2 КАС України.
Відтак, вимога позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 29.05.2025 року у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком підлягає задоволенню.
Разом з тим, суд зазначає, що способи захисту порушених прав фізичної та юридичної особи у сфері публічно-правових відносин визначаються статтею 5 КАС України.
Так, згідно із частиною першою вказаної статті кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (утриматися від вчинення певних дій).
Наведене узгоджується з повноваженнями суду при вирішенні справи. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (утриматися від вчинення певних дій).
Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є необхідність констатації факту про допущення таким суб'єктом (відповідачем) протиправної дії чи бездіяльності.
Із цього слідує, що заявленим у справі вимогам зобов'язального характеру щодо відповідача повинні передувати вимоги щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності такого відповідача.
Заявляючи вимогу про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії з 29.05.2025 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, позивач мала одночасно зазначити, яке саме рішення, дію чи бездіяльність відповідача вона вважає протиправною: протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні (невчиненні) перерахунку пенсії у встановленому законом розмірі (8 мінімальних пенсій за віком) чи протиправна активна дія (відмова), виражена у листі чи іншому документі, яким відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку або здійснив його в іншому, меншому розмірі.
Однак, таку вимогу позивач не ставила.
Оскільки зобов'язальна вимога (здійснити перерахунок у розмірі 8 мінімальних пенсій) є похідною від встановлення судом протиправності бездіяльності чи рішення суб'єкта владних повноважень, суд не може зобов'язати вчинити дію без попереднього визнання порушення права позивача.
З огляду на встановлену судом протиправність відмови відповідача у перерахунку пенсії позивача у заявленому розмірі, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, які полягають у відмові позивачу у нарахуванні та виплаті пенсії по інвалідності в розмірі відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, а також зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу з 29.05.2025 року пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум.
Оцінюючи вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача та здійснення нарахування й виплати різниці пенсійної заборгованості за період з 28.03.2023 по 29.05.2025 року, суд зазначає, що будь-яке донарахування пенсії може бути здійснене лише з урахуванням фактично виплачених сум, тобто шляхом визначення різниці між належним до виплати розміром пенсії та тією сумою, яку позивач уже отримав за відповідні періоди. Такий підхід виключає можливість подвійної виплати та забезпечує точне встановлення обсягу реальної заборгованості.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір", то підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору відсутні.
Що стосується відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
На підтвердження витрат на правничу допомогу, пов'язаних із розглядом даної справи, у розмірі 13000,00 грн., суду було надано копії договорів про надання юридичних послуг № П-019 від 19.05.2025 року та № П-037 від 25.07.2025 року, акти виконаних робіт до вказаних договорів, відповідно від 01.06.2025 та 31.07.2025 року, платіжні інструкції від 19.05.2025 та 25.07.2025 року на суми, відповідно 5000,00 грн. та 8000,00 грн.
Згідно вказаних договорів Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зобов'язалась надати позивачу (Замовнику) юридичні послуги, які полягають в аналізі та вивченні документів Замовника, підборі нормативно-правових актів та судової практики; підготовці проекту заяви до ПФУ; підготовці проект позовної заяви.
Вартість таких послуг відображена в актах виконаних робіт: підготовка проекту заяви до ПФУ (з аналізом документів позивача та судової практики, підбором правової бази) - 5000,00 грн., підготовка проекту позовної заяви - 8000,00 грн., які позивачем і оплачені згідно платіжних інструкцій від 19.05.2025 та 25.07.2025 року.
Як встановлено частинами 1, 2 статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частинами 1, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи
Стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) визначає порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
За приписами частин 1, 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
З наведених вище норм слідує, що відшкодуванню підлягають лише витрати на професійну правничу допомогу.
Поняття "надання професійної правничої допомоги" не тотожне поняттю "представництво особи в суді". Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб'єктом.
Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку статті 134 КАС України.
Як вбачається з наданих позивачем документів, юридичні послуги надано їй Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 як суб'єктом діяльності у сфері права, а не як адвокатом.
З огляду на вказану обставину суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відшкодування понесених позивачем витрат на юридичні послуги в сумі 13000,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 134, 139, 242, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, які полягають у відмові ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати пенсії по інвалідності в розмірі відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29.05.2025 року пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко