Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відкриття провадження у справі
28 листопада 2025 року Справа №200/8903/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Зеленов А.С., одержавши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не проведення нарахування грошового забезпечення: з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2020 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;
- зобов'язати відповідача, нарахувати та виплатити грошове забезпечення: з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2020 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не проведення нарахування грошового забезпечення: з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2021 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;
- зобов'язати відповідача, нарахувати та виплатити грошове забезпечення: з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2021 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не проведення нарахування грошового забезпечення: з 01.01.2022 по 21.10.2022 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;
- зобов'язати відповідача, нарахувати та виплатити грошове забезпечення: з 01.01.2022 по 21.10.2022, із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.11.2025 залишено позов без руху.
На виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху позивач заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на те, що позивач з поважних причин пропустив строк, встановлений ст. 233 КЗпП України.
Вирішуючи вказане заклопотання, суд виходить з наступного.
Особливості строків звернення до адміністративного суду врегульовані ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), частиною 2 якої передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Водночас положення ст. 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували особливості звернення до суду осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі відносини врегульовано Кодексом законів про працю України, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 233 якого у редакції, яка діяла до 19.07.2022, передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, у редакції КЗпП України, що була чинною до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Слід зазначити, що 19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесені зміни до законодавства про працю.
Так, п. 18 ч. 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та ч.ч. 1 і 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до ст. 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).
Відтак починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Водночас після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін ч. 2 ст. 233 КЗпП України установлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
При цьому варто звернути увагу на те, що питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця, за період з 01.02.2020 по 30.03.2023 було предметом дослідження судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
У вказаній справі судова палата, вирішуючи питання щодо застосування ст. 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків (дослівно):
"Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023."
Отже, Верховний Суд в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 виснував, що до вимог щодо виплати грошового забезпечення після 19.07.2022 застосовні норми вже нині чинної редакції статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, що нараховані та виплачені при звільненні.
У зв'язку із цим зроблено висновок про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Виходячи з цього, судова палата Касаційного адміністративного суду зауважила, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Предметом оскарження у цій справі визначена протиправна бездіяльність відповідача щодо обчислення з 29.01.2020 по 21.10.2022 окремих сум грошового забезпечення позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018.
При цьому, до матеріалів позовної заяви долучено лист відповідача від 12.11.2025, зі змісту якого видно, що він наданий у відповідь на звернення позивача від 08.11.2025, у тому числі про перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача. Тобто позивач не був належним чином обізнаний про обсяг нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, оскільки йому не вручено грошовий атестат або інший документ, що містить повну інформацію про відповідні виплати. Лише після отримання листа відповідача від 20.08.2025, який містить позицію щодо відмови у перерахунку та виплаті грошового забезпечення, позивач дізнався про порушення своїх прав.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.
Враховуючи викладене, а також обставини, що стали причиною пропуску, встановленого строку звернення до суду, суд доходить висновку, що наведені позивачем у заяві причини пропуску строку звернення до суду є поважними, а заява про поновлення строку звернення до суду є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Водночас питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду у цій частині позовних вимог може бути переглянуте судом на інших стадіях судового процесу за ініціативою відповідача та у разі надання ним нових доказів, які б вказували на пропущення позивачем строку звернення до суду.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, підсудна Донецькому окружному адміністративному суду.
Вирішуючи питання про порядок розгляду цієї справи (форму адміністративного судочинства), суд виходив наступного.
Нормами ч.1 ст.12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.1 ст.260 КАС України).
Згідно з ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи категорію справи та характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд доходить висновку про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
З метою вжиття заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин справи та повного всебічного й об'єктивного вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про необхідність витребування додаткових доказів за власною ініціативою.
Керуючись ст.ст. 12, 133, 160, 161, 171, 172, 257, 258 КАС України, суд -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з цією позовною заявою - задовольнити.
Поновити строк звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №200/8903/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач має право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом десяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Витребувати у відповідача: накази про прийняття позивача на службу та її проходження; довідку (архівну відомість) про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2020-2022 роки з зазначенням усіх нарахованих та виплачених основних, додаткових видів грошового забезпечення, компенсаційних виплат, та з обов'язковим зазначенням розміру прожиткового мінімуму який був застосований для здійснення відповідних розрахунків.
Зобов'язати відповідача надати (надіслати) суду витребувані докази засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали.
У разі неможливості подати витребувані докази у встановлений строк, повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали.
Встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву, який повинен бути складений та поданий за правилами, встановленими ст.162 КАС України.
Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (ч.ч. 3, 4 ст.162 КАС України).
Позивач має право подати до суду відповідь на відзив (ст.163 КАС України), а відповідач - заперечення (ст.164 КАС України) протягом п'ятиденного строку, відлік якого починається, відповідно: для позивача - з моменту отримання відзиву на позов, а для відповідача - з моменту отримання відповіді на відзив.
У разі подання відповіді на відзив або заперечення до них необхідно додати: докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються викладені у них заперечення, якщо такі докази не надані іншою стороною; документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив або заперечення і доданих до них доказів іншим учасникам справи.
Повідомити учасників справи про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, відзиви тощо) на електронну адресу суду (inbox@adm.dn.court.gov.ua), засобами поштового зв'язку, факсом та через дистанційні засоби зв'язку.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається за наступною сторінкою в мережі Інтернет: http://adm.dn.court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов