Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 листопада 2025 року Справа№200/5184/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування: до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1990 по 21.06.1994; до загального та пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1 періодів з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.07.2021 по 01.09.2021; до пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1 періодів з 26.07.1994 по 31.12.1998, з 01.02.2015 по 30.06.2021, з 08.11.2000 по 28.11.2000, з 01.12.2006 по 31.12.2006;
- зобов'язати відповідача з урахуванням висновків суду у справі здійснити з 10.05.2025 перерахунок пенсії згідно ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати відповідача під час здійснення перерахунку пенсії згідно ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» зарахувати: період з 01.09.1990 по 21.06.1994 - до страхового стажу; періоди з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.07.2021 по 01.09.2021 - до загального та пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1; періоди з 26.07.1994 по 31.12.1998, з 01.02.2015 по 30.06.2021, з 08.11.2000 по 28.11.2000, з 01.12.2006 по 31.12.2006 - до пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вказує, що при цьому розмір пенсії був обрахований відповідачем згідно ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але без додержання гарантій щодо мінімального розміру пенсії шахтарям передбачених ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою від 18.07.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
31.07.2025 від представника відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Робота з електронними пенсійними справами пенсіонерів відбувається в програмному комплексі ІКІС ПФУ: Підсистема “Призначення та виплата пенсій (далі-ППВП). Згідно скріншоту електронної пенсійної справи в підсистемі ППВП, заява позивача від 10.05.2025 розглядалась спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Колесніковою Наталею Миколаївною (U20001-1547). Відповідно до довідника кодів Головного Управління Пенсійного Фонду України код 20001 належить Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області. За результатом розгляду заяви від 10.05.2025, наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 складає 37 років 01 місяць 04 дні, пільговий стаж за Списком № 1 - 11 років 05 місяців 21 день. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 19.05.2025 прийнято рішення № 057250006275 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 з 31.05.2025.
Записи в трудовій книжці НОМЕР_1 від 29.07.1994 не відповідають вимогам пункту 10 Порядку № 383. Довідки відповідно до додатку 5 Порядку № 637, що підтверджують пільговий характер роботи, для розгляду не надавалися.
Підприємства, на яких працював ОСОБА_1 знаходяться на території Донецької області та передбачені Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376.
Згідно даних спеціального стажу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування пільговий стаж ОСОБА_1 закодовано як ЗПЗ013А1 (робота за Списком № 1) відповідно до Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (наказ Мінфіну від 14.04.2015 № 435).
Розрахунок страхового та пільгового стажу здійснюється з урахуванням даних форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу», наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди, за які в реєстрі відсутні дані про сплату єдиного соціального внеску, не враховуються до страхового стажу при призначенні (перерахунку) пенсії.
Пільговий стаж враховано згідно даних спеціального стажу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До пільгового стажу роботи за Списком № 1 не враховано наступні періоди роботи:
- з 26.07.1994 по 31.12.1998, оскільки запис в трудовій книжці не відповідає вимогам пункту 10 Порядку № 383, пільгова довідка відсутня, дані в реєстрі застрахованих осіб відсутні;
- з 08.11.2000 по 28.11.2000, оскільки в даних по спеціальному стажу показано відпрацьованих 09 місяців 07 днів (враховано з 01.02.2000 по 07.11.2000);
- з 01.12.2006 по 31.12.2006, оскільки в даних по спеціальному стажу у 2006 році значиться 11 місяців;
- з 01.02.2015 по 30.06.2021, оскільки в даних по спеціальному стажу за вищевказаний період посилання на атестацію від 01.02.2010 № 1-1-ОТ, яка станом на 01.02.2015 втратила чинність.
До страхового та пільгового стажу роботи за Списком № 1 не враховано періоди роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010 та з 01.07.2021 по 01.09.2021, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про сплату єдиного соціального внеску.
До страхового стажу не враховано період навчання в Донецькому індустріальному технікумі з 01.09.1990 по 21.06.1994 згідно диплому НОМЕР_2 від 22.06.1994 та додатку до диплома від 22.06.1994 № НОМЕР_3 , оскільки по батькові в додатку до диплома « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним та диплому « ОСОБА_3 », а повний період навчання відображено саме в додатку до диплома. Документи, що підтверджують період навчання, для розгляду не надавались.
Відповідно до статті 8 Закону України від 02.08.2008 № 345-VІ «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон № 345) мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону № 1058, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Право на обчислення пенсії з урахуванням вимог статті 8 Закону № 345 відсутнє, оскільки пільговий стаж заявника складає 11 років 05 місяців 21 день.
Вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не приймало жодного рішення відносно позивача, не порушувало його права, а тому є неналежним відповідачем по справі.
Ухвалою суду дві 22.09.2025 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська обл., м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344).
07.10.2025 від представника відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що після реєстрації заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. За результатом розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 19.05.2025 прийнято рішення № 057250006275 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 з 31.05.2025.
Страховий стаж враховано по 30.06.2021, що становить 37 років 01 місяць 04 дні з додатковим зарахуванням 11 років пільгової роботи за Списком №1.
До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1990 по 21.06.1994, оскільки в додатку до диплому НОМЕР_2 від 22.06.1994 зазначено по батькові « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним позивача.
До страхового та пільгового стажу за Списком №1 не зараховано період роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.07.2021 по 01.09.2021, оскільки відсутня сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України.
До пільгового стажу не зараховано періоди роботи:
- з 26.07.1994 по 31.12.1998, оскільки відсутні довідки, що підтверджують пільговий стаж роботи і накази про проведення атестації робочих місць на підприємствах;
- з 01.02.2015 по 30.06.2021, оскільки відсутній наказ про атестацію робочих місць на підприємстві (зазначено наказ про атестацію робочих місць від 01.02.2010, який діяв по 31.01.2015);
- з 08.11.2000 по 28.11.2000, оскільки згідно даних Реєстру застрахованих осіб за період роботи у 2000 році наявні відомості про сплату страхових внесків за період з 01.02.2000 по 07.11.2000 (09 місяців 07 днів);
- з 01.12.2006 по 31.12.2006, оскільки згідно даних Реєстру застрахованих осіб за період роботи у 2006 році наявні відомості про сплату страхових внесків за період з 01.01.2006 по 30.11.2006;
- з 28.05.2013 по 31.05.2013, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб за період роботи з 01.05.2013 по 31.05.2013 значиться 27 днів.
Відтак, до страхового стажу позивача зараховано періоди роботи до 31.12.2003 згідно його трудової книжки, а з 01.01.2004 - за даними, наявними в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно сплачених внесків.
Пільговий стаж за Списком №1 зараховано за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказує, що звернення до суду з позовною вимогою зобов'язати зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1990 по 21.06.1994 згідно диплому НОМЕР_2 від 22.06.1994 є передчасним, оскільки в додатку до диплому НОМЕР_2 від 22.06.1994 по батькові « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним позивача, тому необхідно звернутися до суду в порядку цивільного провадження із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.
Також вказує, що пільговий стаж за Списком №1 ОСОБА_1 зараховано за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки трудова книжка позивача не містить відповідних записів про характер і час виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи тощо, в ній не зазначено про зайнятість повного робочого дня на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, а довідки про підтвердження наявного пільгового стажу і накази про проведення атестації робочих місць на підприємствах, позивачем не надано.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, позивач - ОСОБА_1 з 31.05.2025 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою від 10.05.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Робота з електронними пенсійними справами пенсіонерів відбувається в програмному комплексі ІКІС ПФУ: Підсистема “Призначення та виплата пенсій.
Згідно скріншоту електронної пенсійної справи в підсистемі ППВП, заява позивача від 10.05.2025 розглядалась спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Колесніковою Наталею Миколаївною (U20001- 1547).
За результатом розгляду заяви від 10.05.2025, наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 складає 37 років 01 місяць 04 дні, пільговий стаж за Списком № 1 - 11 років 05 місяців 21 день.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 19.05.2025 прийнято рішення № 057250006275 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 з 31.05.2025.
Листом від 23.06.2025 за вих. № 20076-17049/Ж-02/8-0500/25, ГУ ПФУ в Донецькій області зазначив, що до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1990 по 21.06.1994, оскільки в додатку до диплому НОМЕР_2 від 22.06.1994 зазначено по батькові « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта позивача, в якому зазначено « ОСОБА_3 ». Для зарахування періоду навчання, необхідно надати уточнюючу довідку про період навчання, форму навчання та довідку про перейменування навчального закладу.
Також вказано, що довідки, що підтверджують пільговий стаж роботи і накази про проведення атестації робочих місць на підприємствах позивачем не надано, до пільгового стажу не зараховано період роботи з 26.07.1994 по 31.12.1998. Пільговий стаж по Списку № 1 зараховано за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В Реєстрі у відомостях по спеціальному стажу значиться пільгова робота по Списку № 1:
за період роботи у 2000 році - 09 місяців 07 днів, тому до пільгового стажу враховано період роботи з 01.02.2000 по 07.11.2000 і для зарахування періоду роботи з 08.11.2000 по 28.11.2000 до пільгового стажу немає законних підстав;
у 2006 році значиться 11 місяців, тому період з 01.12.2006 по 31.12.2006 до пільгового стажу по Списку № 1 не враховано;
за період роботи з 01.05.2013 по 31.05.2013 значиться 27 днів, тому період з 28.05.2013 по 31.05.2013до пільгового стажу по Списку № 1 не зараховано.
За період роботи з 01.02.2015 по 30.06.2021 відсутній наказ про атестацію робочих місць на підприємстві (зазначено наказ про атестацію робочих місць від 01.02.2010 року, який діє по 31.01.2015), тому для зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу відсутні законні підстави.
Для зарахування періодів роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010 та з 01.07.2021 по 01.09.2021 до страхового та пільгового стажу по Списку № 1 також немає законних підстав, так як відсутня сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до даних електронної пенсійної справи, до страхового стажу при його розрахунку зараховано періоди роботи до 31.12.2003 на підставі трудової книжки, а з 01.01.2004 за даними, наявними в Реєстрі згідно з сплаченими внесками.
Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обчислення пенсії за віком на пільгових умовах із застосуванням ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" та абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не зарахування окремих періодів роботи до пільгового стажу, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі-Закон №1058-IV).
Згідно з пунктом 2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до положень пункту 16 Розділу ХУ Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Статтею 114 цього Закону передбачено умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Аналогічна норма закріплена в статті 13 Закону України № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991.
Згідно частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за списком №1 за статтею 114 Закону № 1058-ІV, є належність професії, посади до пільгової, тобто до Списку №1 в даному випадку, та наявність необхідного страхового та пільгового стажу.
Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Зазначеній нормі відповідає і пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок №637).
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як зазначає Верховний Суд у постановах від 25.04.2019 у справі №336/6112/16-а та від 31.10.2019 у справі №688/4170/16-а, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне тільки за відсутності трудової книжки, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_4 , вбачається наступна інформація про працю позивача у спірні періоди:
з 26.07.1994 по 31.12.1998 - працював: з 26.07.1994 гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті, з 01.07.1995 по 31.03.1996 - зміним помічником начальника ділянки підземним з повним робочим днем у шахті), з 01.04.1996 гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті; з 15.06.2004 по 31.07.2006 - працював гірничим майстром та начальником ділянки підземним з повним робочим днем у шахті; з 01.08.2006 - прийнятий заступником начальника та направлений на ділянку ремонтно-відновлювальних робіт з повним робочим днем в шахті, з 22.02.2008 переведений заступником начальника ділянки підготовчих робіт №2, з 02.12.2010 переведений підземним гірничим майстром та направлений на ділянку підготовчих робіт №1, з 18.10.2011 призначений начальником ділянки підготовчих робіт №2, з 17.05.2016 переведений підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею та направлений на дільницю конвеєрного транспорту, з 06.06.2016 переведений начальником дільниці підготовчих робіт №2 з повним робочим днем під землею, з 02.05.2017 по 20.09.2018 працював електрослюсарем підземним 3-5 розряду з повним робочим днем на підземних роботах, 21.09.2018 переведений заступником начальника дільниці підготовчих робіт №2 з повним робочим днем на підземних роботах, 07.06.2019 переведений заступником начальника дільниці ремонтно-відновлювальних робіт з повним робочим днем на підземних роботах, 27.03.2020 переведений виконуючим обов'язків начальника дільниці шахтного транспорту, 28.04.2020 призначений начальником дільниці шахтного транспорту з повним робочим днем на підготовчих роботах, 01.09.2021 звільнений за власним бажанням.
Позивач просить суд зарахувати періоди з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.07.2021 по 01.09.2021 - до загального та пільгового стажу на підземних роботах за списком №1.
З наданого витягу стажу для розрахунку пенсії (РС-право) позивачу дані періоди не зараховано до загального та пільгового стажу на підземних роботах.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області до страхового та пільгового стажу за Списком №1 не зараховано період роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.07.2021 по 01.09.2021, оскільки відсутня сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України.
З цього приводу суд вказує, що внаслідок невиконання роботодавця обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач фактично позбавлений права на соціальний захист внаслідок невизнання пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Несплата за позивача страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду роботи і сум заробітку, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказаний висновок також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17.
Cуд зазначає, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачами суду не надано, а тому, на думку суду, їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи та не вжито всіх заходів для його перевірки.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність не зарахування періодів з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.07.2021 по 01.09.2021 - до загального та пільгового стажу на підземних роботах.
Щодо періодів з 26.07.1994 по 31.12.1998, з 01.02.2015 по 30.06.2021, з 08.11.2000 по 28.11.2000, з 01.12.2006 по 31.12.2006, який позивач просить зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вказує, що дані періоди не враховані, оскільки:
- з 26.07.1994 по 31.12.1998, оскільки відсутні довідки, що підтверджують пільговий стаж роботи і накази про проведення атестації робочих місць на підприємствах;
- з 01.02.2015 по 30.06.2021, оскільки відсутній наказ про атестацію робочих місць на підприємстві (зазначено наказ про атестацію робочих місць від 01.02.2010, який діяв по 31.01.2015);
- з 08.11.2000 по 28.11.2000, оскільки згідно даних Реєстру застрахованих осіб за період роботи у 2000 році наявні відомості про сплату страхових внесків за період з 01.02.2000 по 07.11.2000 (09 місяців 07 днів);
- з 01.12.2006 по 31.12.2006, оскільки згідно даних Реєстру застрахованих осіб за період роботи у 2006 році наявні відомості про сплату страхових внесків за період з 01.01.2006 по 30.11.2006;
- з 28.05.2013 по 31.05.2013, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб за період роботи з 01.05.2013 по 31.05.2013 значиться 27 днів.
З цього приводу суд вказує наступне.
Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення трудова книжка є основним документом, що підтверджує загальний стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється
Постановою Кабінету Міністрів України та пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, відповідно до наведених приписів законодавства, обов'язок щодо підтвердження трудового стажу на підставі відповідних довідок, покладається на особу, яка звертається із заявою про призначення пенсії, у разу відсутності у неї (особи) трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.
Пунктом 10 Порядку застосування списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383) визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
При цьому, пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 (далі - Порядок № 18-1).
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до записів трудової книжки позивач працював у період з 26.07.1994 по 31.12.1998 та у період з 08.11.2000 по 28.11.2000 (з 26.07.1994 гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті, з 01.07.1995 по 31.03.1996 - зміним помічником начальника ділянки підземним з повним робочим днем у шахті), з 01.04.1996 гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті, 28.11.2000 звільнений за власним бажанням), у період з 01.12.2006 по 31.12.2006 заступником начальника та направлений на ділянку ремонтно-відновлювальних робіт з повним робочим днем в шахті, у період 01.02.2015 по 30.06.2021 начальником ділянки підготовчих робіт №2, з 17.05.2016 переведений підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею та направлений на дільницю конвеєрного транспорту, з 06.06.2016 переведений начальником дільниці підготовчих робіт №2 з повним робочим днем під землею, з 02.05.2017 по 20.09.2018 електрослюсарем підземним 3-5 розряду з повним робочим днем на підземних роботах, 21.09.2018 переведений заступником начальника дільниці підготовчих робіт №2 з повним робочим днем на підземних роботах, 07.06.2019 переведений заступником начальника дільниці ремонтно-відновлювальних робіт з повним робочим днем на підземних роботах, 27.03.2020 переведений виконуючим обов'язків начальника дільниці шахтного транспорту, 28.04.2020 призначений начальником дільниці шахтного транспорту з повним робочим днем на підготовчих роботах, 01.09.2021 звільнений за власним бажанням
Вказані професії передбачені як Списком №1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956, так і Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 (п. 1010100а усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах), а також всіма наступними Списками №1 аж по нині (затвердженими постановами КМУ: №162 від 11.03.1994, №36 від 16.01.2003 та №461 від 24.06.2016). Так, Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 передбачено, що «Всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах».
Також, на час роботи Позивача діяли Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, що діяв до 16.01.2003, Список №1 затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, що діяв до 24.06.2016 та Список № 1, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 за № 461, які містять в собі розділ 1 підрозділ 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» у яких передбачено, шо право на пенсію за віком на пільгових умовах мають усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.
Отже, записами трудової книжки підтверджується, що позивач працював з 26.07.1994 по 31.12.1998, з 01.02.2015 по 30.06.2021, з 08.11.2000 по 28.11.2000, з 01.12.2006 по 31.12.2006 з повним робочим днем на підземних роботах з видобутку вугілля, що передбачено Списками №1.
Суд наголошує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 провадження К/9901/2399/17.
Суд вважає за необхідне зазначити, що записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58.
Суд звертає увагу на те, що записи трудової книжки позивача щодо спірних періодів його роботи містять повну інформацію про роботу на пільгових умовах, також містять повні відомості про характер виконуваних позивачем робіт, оскільки зазначеними записами чітко визначено, що у спірні періоди позивач виконував роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, занятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Суд зазначає, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 275/615/17 (К/9901/768/17).
Щодо посилання відповідача у рішенні на відсутність інформації про спеціальний стаж роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Відповідно до пункту 5 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 № 10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1, зареєстроване в Мінюсті України 08.07.2014 за № 785/25562, далі - Положення) реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 3 розділу IV Положення відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Аналізуючи зазначені норми права можна дійти висновку, що обов'язок внесення таких відомостей покладено саме на роботодавця, а тому працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до пільгового чи страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем. Тим більше, що позивачка працювала за Списком №1 в ті періоди, коли ще або не існувало індивідуальних відомостях про застраховану особу, або ще тільки починалося ведення такого обліку, і не всі підприємства були до нього адаптовані.
Щодо атестації робочого місця суд зазначає наступне.
Велика палата Верховного суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а дійшла висновку про те, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону N 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Щодо періоду з 28.05.2013 по 31.05.2013, суд вказує, що даний період роботи позивача не є спірним.
Щодо періоду навчання з 01.09.1990 по 21.06.1994, суд вказує, що до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1990 по 21.06.1994, оскільки в додатку до диплому НОМЕР_2 від 22.06.1994 зазначено по батькові « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним позивача.
Згідно додатку до диплому НОМЕР_2 від 22.06.1994 зазначено по батькові « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним позивача.
В паспорті серії НОМЕР_5 по батькові позивача вказано, як « ОСОБА_3 », на арк. 2 зазначено на російській мові « ОСОБА_4 ».
З приводу цього суд зазначає, що розбіжність у написанні по батькові « ОСОБА_3 » виникла в наслідок допущеної помилки та відхилення від правописних норм української мови і зумовлені впливом російської орфографії в ситуації контактного білінгвізму (поперемінного використання двох мов). Написання в зазначених документах імені українською мовою зумовлені впливом російської орфографії при написанні патронімічної частини від імені.
Таким чином, встановлена невідповідність не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу, оскільки заповнювався відповідальними працівниками навчального закладу, що не залежало від волі та дій позивача, а тому допущені помилки при заповненні у додатку до диплому НОМЕР_2 , зокрема не правильне зазначення по батькові позивача не можуть обмежувати його права на соціальний захист.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а висловив правову позицію, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
Частиною 2статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини в справі Стреч проти Сполученого Королівства («STRETCH v. THE UNITED KINGDOM» № 44277/98).
Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що період навчання з 01.09.1990 по 21.06.1994 безпідставно не врахований відповідачем до страхового стажу для призначення пенсії, що не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії.
Також, суд звертає увагу, що пенсійний орган в межах наданих йому повноважень має можливість звертитись до організацій та установ будь-якої форми власності для уточнення необхідної інформації, зокрема щодо уточнення даних про записи в трудовій книжці, якщо ці дані викликають у відповідача сумніви.
Відповідач не надав доказів звернення до організацій та установ будь-якої форми власності для уточнення необхідної інформації, зокрема щодо уточнення даних про записи в трудовій книжці, якщо ці дані викликають у відповідача сумніви.
Таким чином, періоди роботи/навчання позивача з 01.09.1990 по 21.06.1994; до загального та пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1 періодів з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.07.2021 по 01.09.2021; до пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1 періодів з 26.07.1994 по 31.12.1998, з 08.11.2000 по 28.11.2000, з 01.12.2006 по 31.12.2006, з 01.02.2015 по 30.06.2021, підлягають зарахуванню.
Інші періоди роботи позивача не є спірними у даній справі.
Щодо вимоги позивача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Згідно із абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Відповідно до підрозділу 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» розділу 1 «Гірничі роботи» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, передбачена зайнятість повний робочий день на підземних роботах.
Статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці») така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
При цьому, таке право не пов'язано з поданням заяви про перерахунок пенсії, воно також кореспондується з нормою, викладеною у частині 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка встановлює, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, з 31.05.2025 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах, згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно довідки форми РС станом пенсію обчислено при страховому стажі 37 роки 1 місяць 4 дні, в тому числі пільговому стажі роботу за Списком №1 - 11 років 5 місяців 21 днів + зарахований цім рішенням стаж: до загального та пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1 періодів з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.07.2021 по 01.09.2021; до пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1 періодів з 26.07.1994 по 31.12.1998, з 08.11.2000 по 28.11.2000, з 01.12.2006 по 31.12.2006, з 01.02.2015 по 30.06.2021, складає більше ніж 15 років, а відтак, на позивача поширюється дія статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Отже, при призначенні позивачу пенсії та розрахунку її розміру відповідач мав застосувати положення статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та визначити розмір пенсії як 80% від заробітної плати, шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно не здійснило розрахунок пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а тому суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог із врахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, тобто із виходом за межі позовних вимог.
За правилами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн.
Отже, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (як сторону, яка вчинила протиправну бездіяльність) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 2, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРОПУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська обл., м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нездійснення ОСОБА_1 розрахунку розміру пенсії із застосуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а також щодо не зарахування: до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1990 по 21.06.1994; до страхового та пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1 періодів з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.07.2021 по 01.09.2021; до пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1 періодів з 26.07.1994 по 31.12.1998, 08.11.2000 по 28.11.2000, з 01.12.2006 по 31.12.2006, з 01.02.2015 по 30.06.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1990 по 21.06.1994; до страхового та пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1 періоди роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.07.2021 по 01.09.2021; до пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1 періоди роботи з 26.07.1994 по 31.12.1998, 08.11.2000 по 28.11.2000, з 01.12.2006 по 31.12.2006, з 01.02.2015 по 30.06.2021, враховавши пільгового стажу на підземних роботах, як такий, що дає право на розрахунок пенсії відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та провести перерахунок пенсії починаючи з 31.05.2025 (з дати призначення пенсії), з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.С. Зеленов