28 листопада 2025 рокуСправа №160/21841/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ремез К.І., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро заяву Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зміну способу або порядку виконання рішення у справі №160/21841/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Державна казначейська служба України, третя особа: Державна казначейська служба України Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 в адміністративній справі №160/21841/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Державна казначейська служба України, третя особа: Державна казначейська служба України Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії ДСА України та ТУ ДСА України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01.05.2024 по 31.07.2024, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.
Зобов'язано ДСА України та ТУ ДСА України в Дніпропетровській області провести судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 перерахунок суддівської винагороди та матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01.05.2024 по 31.07.2024, обчисливши відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та здійснити виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті шляхом безспірного списання коштів з рахунків за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів".
Рішення набрало законної сили 29.10.2024 на підставі ухвали Третього апеляційного адміністративного суду.
14.11.2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом видані позивачеві виконавчі листи про зобов'язання Державної судової адміністрації України вчинити певні дії.
20.11.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якій заявник просить:
- змінити спосіб і порядок виконання рішення суду на підставі якого видано виконавчий лист № 160/21841/24 виданий 14.11.2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов'язання ДСА України та ТУ ДСА України в Дніпропетровській області провести судді Центрально Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Кузнецову Роману Олександровичу перерахунок суддівської винагороди та матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01.05.2024 по 31.07.2024, обчисливши відповідно до вимог статті 135 Закону України України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та здійснити виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з утриманн із цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті шляхом безспірного списання коштів з рахунків за бюджетною програмо 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів" на стягнути з ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СУДОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ за рахунок бюджетних асигнувань та виплатити ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 130 010,40 грн.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 76697713 по виконанню вимог виконавчого листа, по виконанню вимог виконавчого листа № 160/21841/24 виданий 14.11.2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов'язання ДСА України та ТУ ДСА України в Дніпропетровській області провести судді Центрально Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Кузнецову Роману Олександровичу по перерахунок суддівської винагороди та матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01.05.2024 31.07.2024, обчисливши відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та здійснити виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті шляхом безспірного списання коштів з рахунків за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів". Державним виконавцем за заявою стягувача 04.12.2024, на підставі ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Цією постановою боржника було проінформовано про необхідність виконати рішення у строк протягом 10 робочих днів, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження. Згідно офіційного листа боржника - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області з метою виконання вимог виконавчого документу та рішення суду у зазначеній справі Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській здійснено перерахунок суддівської винагороди та матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01.05.2024 по 31.07.2024. Отже, адміністративне виконання рішення в частині здійснення виплат, можливе лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України в 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів». Станом на момент звернення заявника із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення у цій справі залишається невиконаним.
Відповідно до ч. 2 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 заяву Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зміну способу або порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 по справі №160/21841/24 призначено до розгляду у судовому засіданні 28.11.2025, про що повідомлено учасників справи.
У зв'язку з неприбуттям представників сторін у судове засідання, призначене на 28.11.2025, повідомлених про дату, час та місце судового розгляду, судом на ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглядаючи подану заяву, суд виходить з наступного.
За правилами ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Наведена норма кореспондується із положеннями ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Конституційний Суд України у рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 (справа №1-26/2012) зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу №1-7/2013 Конституційний Суд України у рішенні №5-рп/2013 від 26.06.2013 звернув увагу, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, з моменту набрання законної сили судовим рішенням виникає безумовний обов'язок його виконання.
Відповідно до положень ч.ч. 4, 5 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 373 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України).
Конституційний Суд України у Рішенні від 25.04.2012 №11-рп/2012 визначив, що зміни способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення. За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004). Зміни одного способу та порядку виконання судового рішення на інший пов'язані з обов'язковим його виконанням незалежно від того, яким чином це відбувається - добровільно чи примусово (абзац 1, 3 пункту 3 мотивувальної частини рішення).
Отже, встановлення способу або порядку виконання рішення суду здійснюється за умови наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання за встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
При цьому, зміна на підставі ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу чи порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Процесуальним законодавством регламентовано повноваження суду змінити порядок та спосіб виконання судового рішення, що був встановлений самим судом при вирішенні спору, проте, при застосуванні зазначеного процесуального інституту, необхідно враховувати, що зміна одного способу виконання судового рішення на інший, не повинна призводити до зміни обсягу зобов'язань боржника, визначених судом, до втручання в його дискреційні повноваження та до виникнення нового спору.
Згідно положень ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у справі №160/21841/24 задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та, зокрема, зобов'язано ДСА України та ТУ ДСА України в Дніпропетровській області провести судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Кузнецову Роману Олександровичу перерахунок суддівської винагороди та матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01.05.2024 по 31.07.2024, обчисливши відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та здійснити виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті шляхом безспірного списання коштів з рахунків за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів".
Зазначене рішення суду є чітким, зрозумілим і не потребує додатково зміни чи встановлення способу і порядку виконання, відмінного від первинно зазначеного у рішенні.
Аналіз резолютивної частини рішення суду та наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судовим рішенням, є обраними судом видом захисту порушеного права позивача.
Тобто, суд задовольнив позовні вимоги позивача, обравши спосіб захисту на якому наполягав позивач.
При цьому, заявником не надано суду жодного належного доказу, який би свідчив про наявність обставин, які ускладнюють виконання судового рішення.
Суд зазначає, що наведені заявником обставини не мають наслідком саме істотного ускладнення виконання судового рішення або неможливість його виконання.
Заявник фактично просить суд змінити зміст резолютивної частини рішення, що не відповідає змісту резолютивної частини, оскільки права позивача були захищені шляхом зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди.
Зміна способу виконання судового рішення в цій справі із зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві утворену заборгованість, яка не була визначена у судовому рішенні призведе до зміни рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та до вирішення питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Суд також враховує, що фактичне у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Водночас, стягнення з суб'єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Отже, оскільки виконання рішення суду у цій справі залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості суддівської винагороди позивачу.
З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті суддівської винагороди, суд вважає безпідставними аргументи заявника, наведені в заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду.
При цьому, суд враховує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості із суддівської винагороди не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, у спірних відносинах йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивача на отримання сум заборгованості, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.
Інших обставин, що були би легітимними підставами для зміни способу і порядку виконання судового рішення, заявником не наведено.
Отже, суд вважає, що встановлені у цій справі обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок про необґрунтованість поданої заяви про зміну способу або порядку виконання рішення суду у цій справі та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись ст. ст. 14, 245, 370, 372, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зміну способу або порядку виконання рішення у справі №160/21841/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Державна казначейська служба України, третя особа: Державна казначейська служба України Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез