28 листопада 2025 рокуСправа №160/21696/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-VFHRTN» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
Суть спору: 28 липня 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000201/2 від 23.04.2025;
-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000331від 23.04.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів за митною декларацією 25UA500500012936U0 від 22.04.2025, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товарів із урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів фінансову гарантію).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/21696/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У серпні 2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову.
Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за результатами здійсненого ним контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією 25UA500500012936U0 від 22.04.2025 документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись у достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій він не погоджується з викладеними відповідачем у відзиві обставинами, вказує, що ним були подані усі документи, які підвтерджують митну вартість товару, а тому коригування відповідачем митної вартості товару було протиправним.
19.08..2025 від Одеської митиці надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких митний орган наголосив на розбіжностях в поданих до оформлення документах та вказав, що оскаржуване рішення є правомірним. Відповідач також заперечив щодо розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на їх завищений розмір та те, що їх стягнення становитиме надмірний тягар для відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» є юридичною особою, яка зареєстрована 19.07.1999, ідентифікаційний код: 30487219.
Види економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ»:
47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний);
46.34 Оптова торгівля напоями;
46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами;
46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;
47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах;
47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах;
10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання;
56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.
Судом встановлено, що 09 вересня 2020 року між YIWE ZHONGDU IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай), як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» укладено контракт №3599-YZ/CN на поставку продукції, за умовами якого, продавець зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті.
Відповідно до пп. 2.2.-2.3 Контракту Загальна остаточна сума цього контракту дорівнює загальній ціні товару згідно з усіма специфікаціями, які будуть підписані Сторонами протягом строк дії цього контракту. Вартість одиниці товару зазначається у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами.
Ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-NINGBO, КНР згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати у редакції 2010 та включає в себе вартість навантаження товару у Продавця, вартість усіх митних формальностей у країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.
Згідно з п.п. 3.1.1 контракту 100% від суми, зазначені в Специфікації, Покупець сплачує протягом 15 (п'ятнадцяти) днів після отримання копії документів, зазначених в п.п. 4.2. контракту, якщо інше не вказано в специфікаціях.
10 січня 2025 року між продавцем та покупцем укладено специфікацію №315 до Контракту, відповідно до якої загальна вартість поставки товару «Шльопанці жіночі…, викрутка індикаторна…, викрутка багатофункціональна…, викрута з бітами та торцевими головками в пластиковому боксі…, набір інструментів 12 предметів в пластиковому боксі…, набір інвентаря для рослин у горщику…, пляшечка силіконова для подорожей…» складає 49 849, 560 дол. США. Також сторонами було погоджено, що оплата здійснюється протягом 20 днів від дати завантаження товару на судно.
10 січня 2025 року постачальник по контракту YIWE ZHONGDU IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай) виставив позивачу інвойс №ML20250110 від 10.01.2025 на оплату товару на загальну суму 49 849, 560 дол. США.
Судом встановлено, що 12.03.2025 позивач здійснив свіфт-платіж по контракту на загальну на суму 190 120, 40 доларів США на користь YIWE ZHONGDU IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай) з наступним призначенням платежу, серед іншого: оплата за товар по контракту №3599-YZ/CN від 09.09.2020 за інвойсом №ML20250110 від 10.01.2025.
Отже, сума перерахованих коштів за поставлений в рамках контракту товар склала 49 849, 560 дол. США за інвойсом №ML20250110 від 10.01.2025.
У квітні 2025 року позивач здійснював ввезення на територію України товару «Інше взуття жіноче на підошві та верхом з пластмаси: - арт. ZDSLP-240416, Шльопанці жіночі - 9984 пар., митне оформлення якого здійснювалося через Одеську митницю.
22.04.2025 з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Одеської митниці електронну митну декларацію 25UA500500012936U0 від 22.04.2025, в якій задекларував, серед іншого, товар №1, визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (складається з інвойсної вартості товару №1 у сумі 13877,76 дол. США (574240,8922 грн. та складових митної вартості: витрат на транспортування до кордону України у сумі 59061,0839 грн. та витрат на страхування в сумі 167,9516 грн.).
Для підтвердження заявленої митної вартості декларант надав митному органу передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:
- Пакувальний лист № б/н від 10.01.2025;
- Рахунок-фактура №ML20250110 від 10.01.2025;
- Коносамент ZJSM24121385 від 24.01.2025;
- Автотранспортна накладна №733 від 21.04.2025;
- Декларація про походження товару ML20250110 від 10.01.2025;
- Загальна декларація прибуття 25UA141000390570Z0 від 11.04.2025;
- Рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг №СФ-43851 від 22.04.2025, СФ-43853 від 22.04.2025, СФ43855 від 22.04.2025;
- Документ, що підтверджує вартість страхування №24062 від 21.02.2025;
- Контракт №3599-YZ/CN ВІД 09.09.2020;
- Додаткова угода №315 від 10.01.2025.
Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "митна вартість товару".
Крім того, під час розмитнення товару інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.
23.04.2025 Одеською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000201/2, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №24UA500500012936U0 від 22.04.2025 скоригував до рівня 2,3900 доларів США за одиницю, що призвело до переплати позивачем мита на суму 35529, 17 грн. та податку на додану вартість на суму 78164, 17 грн.
Також, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000331.
Позивач скористався правом щодо надання митному органу додаткових документів та звернувся до митного органу із відповідною заявою, в якій просив скасувати раніше ухвалене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000201/2.
Зокрема, позивач листом від 19.06.2025 №BІЗ-2025-0061 надав митному органу копії наступних документів:
- Бухгалтерські платіжні документи ТОВ «АТБ-маркет»: банківські та платіжні документи - swift №б/н від 12.03.2025;
- Виписка з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 03.06.2025);
- Платіжне доручення в іноземній валюті №952 від 11.03.2025;
- Прайс-лист б/н від 31.12.2024 від продавця оцінюваних товарів;
- Комерційна пропозиція б/н від 03.01.2025;
- Копія митної декларації країни відправлення №292120250000043010 від 10.01.2025;
- Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0002045, ОУ-0002043, ОУ- 0002041 від 22.04.2025, від ТОВ "ТГЛ Україна" до Договору транспортного експедирування №88189 від 09.04.2019;
- Банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжне доручення №85428, 85417, 85409 від 05.05.2025;
- Експертний висновок Дніпропетровської ТПП №ГО-762/3 від 13.06.2025;
- Заявку на перевезення №86972/332005_23 від 24.01.2025.
Проте, митний орган відмовив позивачу у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією, ним встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган, серед іншого, зазначив наступне: 1) відповідно до умов, визначених в специфікації від 10.01.2025 №315 до зовнішньоекономічного контракту від 09.09.2020 №3599-YZ/CN, оплата за товар повинна бути здійснена протягом 20 днів з дати завантаження на судно, але серед наданих до митного оформлення документів відсутні банківські документи, які могли б підтвердити факт оплати. 2) згідно до умов п .4.2.6 зовнішньоекономічного контракту від 09.09.2020 №3599 YZ/CN продавець зобов'язаний передати з товаром Покупцю засвідчену ним копію митної декларації країни відправника, однак до митного оформлення вона не надавалася.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію №24UA500500013081U5 від 23.04.2025.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Судом після дослідження оскаржуваного рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500500/2025/000201/2 від 23.04.2025 встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем з огляду на те, що декларантом до митного оформленням не надано банківські документи, які могли б підтвердити факт оплати, з чим суд не погоджується.
10 січня 2025 року постачальником по контракту YIWE ZHONGDU IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай) виставлено позивачу інвойс №ML20250110 від 10.01.2025 на оплату товару на загальну суму 49 849, 560 дол. США.
Судом встановлено, що 12.03.2025 позивач здійснив свіфт-платіж по контракту на загальну на суму 190 120, 40 доларів США на користь YIWE ZHONGDU IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай) наступним призначенням платежу серед іншого: оплата за товар по контракту №3599-YZ/CN від 09.09.2020 за інвойсом №ML20250110 від 10.01.2025.
Отже, сума перерахованих коштів за поставлений в рамках контракту товар склала 49 849, 560 дол. США за інвойсом №ML20250110 від 10.01.2025.
З оскаржуваного рішення вбачається, 22.04.2025 до митного оформлення було надано платіжний документ swift б/н від 12.03.2025.
Судом також встановлено, що банківські платіжні документи надавалися позивачем до митного органу листом від 19.06.2025 №ВІЗ-2025-0061 під час реалізації позивачем права, передбаченого ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України. Проте, надання таких документів не призвело до перегляду митиним органом свого рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем до оформлення товару.
Щодо зауважень митного органу про те, що позивач не надав під час митного оформлення експортну декларацію країни відправлення.
Відповідно до п.7 ч.3 ст. 53 Митоного кодексу України експортна декларація країни відправлення є додатковим документом, відтак, зауваження відповідача щодо ненадання до митного офрмлення зазначеної декларації не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки така декларація надається до митного оформлення як додатковий документ, якщо є сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару, проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані всі документи для підтвердження митної вартості товару та її складових.
В подальшому експортна декларація країни відправлення була надана позивачем митиному органу під час реалізації права, визначеного ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України (лист позивача від 19.06.2025 №ВІЗ-2025-0061), проте, митний орган прийняте рішення не переглянув.
Щодо перекладу митної декларації країни відправлення на українську мову.
Відповідно до ч.1 ст.254 МКУ документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Відтак, відповідно до ч.1 ст.254 МК України документи можуть подаватись митному органу: українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.
Відповідно до Правил та процедур Генеральної Асамблеї, англійська, арабська, іспанська, китайська, російська та французька мови є як офіційними, так і робочими мовами Генеральної Асамблеї, її комітетів та підкомітетів.
Отже, китайська мова, поряд із англійською, російською, французькою, арабська іспанською є офіційною мовою ООН, а тому є мовою міжнародного спілкування. Зважаючи на це, позивач міг подати митному органу документи, складені китайською мовою.
З огляду на викладене, зазначені відповідачем у спірному рішенні зауваження щодо поданих на підтвердження митної вартості документів є необґрунтованими, а тому коригування відповідачем митної вартості товару за шостим (резервним) методом, використовуючи при цьому джерело інформації МД від 16.04.2024 №UA500500/2024/013351, - є протиправним.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення відповідача №UA500500/2025/000201/2 від 23.04.2025 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).
Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000201/2 від 23.04.2025 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA500500/2025/000201/1 від 23.04.2025 та картки відмови №UA500500/2025/000331 від 23.04.2025 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 4844, 80 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №351820 від 18.07.2025.
Отже, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача
Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 40; ідентифікаційний код: 30487219) до Одеської митниці (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, буд. 21А, ідентифікаційний код: 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000201/2 від 23.04.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000331 від 23.04.2025.
Стягнути з Одеської митниці (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, буд. 21А, ідентифікаційний код: 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 40; ідентифікаційний код: 30487219) судові витрати в розмірі 4844, 80 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні вісімдесят копіок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон