27 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/5991/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення нарахування та виплати компенсації за невикористані 14 календарних днів додаткової відпустки за 2022 рік, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статтею 16-2 Закону України “Про відпустки»; зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані 14 календарних днів додаткової відпустки за 2022 рік, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статтею 16-2 Закону України “Про відпустки».
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі та відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18 березня 2025 року №271-ОС його виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Поряд з цим при звільненні позивача з військової служби відповідач не виплатив грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2025 роки, а на звернення про виплату компенсації відпустки - відмовив. Право на цю додаткову відпустку визначено пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтею 16-2 Закону України “Про відпустки». На думку позивача, норми статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.17-20). В обґрунтування цієї позиції вказав, що учасники бойових дій та інші особи, визначені в статті 16-2 Закону України “Про відпустки» один раз на рік мають право на отримання відпустки, як учаснику бойових дій, або грошової компенсації такої відпустки. Зважаючи на той факт, що позивач прибув до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації 26 лютого 2022 року, у відповідача відсутні відомості, що позивачем така відпустка не була використана або компенсована у період з 01 січня 2022 року по 25 лютого 2022 року іншим роботодавцем. Зазначає, що позивачем не було вжито жодних активних дій та не надано жодного підтвердження факту невикористання ним такої відпустки за період до початку проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто з 01 січня 2022 року по 25 лютого 2022 року.
Представник позивача подав відповідь на відзив (а.с.25-26), у якому спростовує посилання відповідача щодо відсутності відомостей, що позивачем така відпустка не була використана або компенсована у період з 01 січня 2022 року по 25 лютого 2022 року іншим роботодавцем. Зокрема, зазначає, що відповідно до інформації яка міститься в індивідуальних відомостях про застраховану особу Форма ОК - 5 та Форма ОК - 7 вбачається, що з 01 січня 2022 року по 25 лютого 2022 року ОСОБА_1 у трудових відносинах не перебував, військову службу не проходив, заробітку/доходу не отримував.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) 26 лютого 2022 року, що підтверджується відомостями особистої картки грошового забезпечення (а.с.7).
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01 березня 2025 року №206-OC ОСОБА_1 звільненого з військової служби у відставку за підпунктом “б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом чepeз 6-12 місяців) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок i військову службу», з правом носіння військової форми одягу, а наказом від 18 березня 2025 року № 271-ОС виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 18 березня 2025 року (а.с. 5 зворот-6).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 07 липня 2015 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с.11).
ОСОБА_1 , вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати при звільненні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2022 рік як учаснику бойових дій, звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII), відповідно до статті 4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать, зокрема, учасники бойових дій.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР “Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
За змістом статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до пункту 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України “Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Згідно з пунктом 17 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
За приписами пункту 18 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року №1932-XII “Про оборону України» (далі - Закони №3543-XII та №1932-XII відповідно).
За визначенням статті 1 Закону №3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Стаття 1 Закону №1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім того, в статті 1 Закону №3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку особа набула за період проходження військової служби.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 16 травня 2019 року та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18 у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі. Припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону №3551-XII, пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, статтею 16-2 Закону №504/96-ВР.
Висновки Верховного Суду у зразковій справі №620/4218/18 підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, звільнених з військової служби, яким було відмовлено у виплаті грошової компенсації при звільненні за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ в період, визначений підпунктами 17 - 18 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, тому вони застосовуються і при вирішенні цього спору.
Згідно з пунктом 6 глави 8 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306), грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Таким чином, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день виключення зі списків особового складу.
Водночас право на додаткову відпустку, передбачену статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ, нерозривно пов'язане із наявністю у військовослужбовця відповідного статусу, у цьому випадку - статусу учасника бойових дій.
Згідно з пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302 (зі змінами), документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються пільги і компенсації, є, зокрема, “Посвідчення учасника бойових дій».
07 липня 2015 року ОСОБА_1 набув статусу учасника бойових дій, про що йому видане відповідне посвідчення серії НОМЕР_4 , а тому під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) позивач мав право на отримання додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ, статтею 16-2 Закону №504/96-ВР. Оскільки така відпустка не була використана позивачем (йому не надавалася), то суд вважає, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідачем протиправно не було проведено нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні такої додаткової відпустки.
Поряд з тим, як встановлено судом, позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) у період з 26 лютого 2022 року по 01 березня 2025 року. Суд зазначає, що у період з 01 січня 2022 року по 25 лютого 2022 року ОСОБА_1 у трудових відносинах не перебував, військову службу не проходив, заробітку/доходу не отримував (а.с.28-34), а тому, саме відповідач був відповідальний за виплату позивачу компенсації за невикористані 14 календарних днів додаткової відпустки за 2022 рік.
З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, висновків Верховного Суду у зразковій справі №620/4218/18 суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 таку грошову компенсацію, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк