Справа № 991/12123/25
Провадження 2-з/991/40/25
28 листопада 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мовчан Н.В., суддів Литвинко Т.В., Сікори К.О.,
за участю
секретаря судового засідання Філіндаш Ю.В.,
прокурора Ткача І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Дячука Івана Сергійовича про забезпечення позову,
установив:
24 листопада 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшла заява прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Дячука І.С. про забезпечення позову Держави Україна до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави, у якій просить накласти арешт на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):
нежитлове приміщення 54-а-1 - 54-а-4 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2566576273060);
квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 2556393073060);
квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер 2556381873060;
автомобіль марки MERCEDES-BENZ EQA 350, номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 ;
та заборонити переміщення транспортного засобу MERCEDES-BENZ EQA 350, номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за межі території України.
У заяві про забезпечення позову зазначено, що прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у строки, визначені ч. 4 ст. 152 ЦПК України, буде подано до Вищого антикорупційного суду позов до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави, ціна позову становить 3 763 462 грн.
Прокурор зазначає, що ОСОБА_1 щонайменше з 2020 року по теперішній час перебуває на посаді начальника відділу організаційної та кадрової роботи Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області.
Згідно із ст. 2, 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» ОСОБА_1 є посадовою особою місцевого самоврядування, а відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Прокурор зазначає, що 11 січня 2022 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 1 037 604 грн, яку ОСОБА_1 набула на підставі договору про участь у будівництві об'єктів нерухомості № 64 від 03 грудня 2021 року, укладеного між нею та ТОВ «Буд.Ін.Ком» (код ЄДРПОУ 40853843), а також на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 839 336 грн, яку ОСОБА_1 набула на підставі договору про участь у будівництві об'єктів нерухомості № 53 від 03 грудня 2021 року, укладеного між нею та ТОВ «Буд.Ін.Ком».
Окрім цього 24 січня 2022 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення 54-а-1 - 54-а-4 за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 078 580 грн, яку ОСОБА_1 набула на підставі договору про участь у будівництві об'єктів нерухомості № 238 від 03 грудня 2021 року, укладеного між нею та ТОВ «Буд.Ін.Ком»
06 грудня 2021 року на виконання зазначених договорів про участь у будівництві об'єктів нерухомості, укладені акти приймання-передачі зазначених об'єктів нерухомого майна, оскільки ОСОБА_1 сплатила повну вартість об'єктів нерухомості.
Інформація про зазначені об'єкти нерухомого майна зазначена ОСОБА_1 у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (надалі - декларація), за 2022 рік.
Тобто, у період з 03 грудня 2021 року по 06 грудня 2021 року ОСОБА_1 сплатила повну вартість зазначених об'єктів нерухомого майна на загальну суму 2 955 520 грн.
Прокурор зазначає, що відповідно до декларацій ОСОБА_1 за 2020-2021 роки її сукупні активи за 2021 рік, які могли бути використані нею для набуття активів, без вирахування витрат становили 698 909 грн, а різниця між вартістю набутих активів та законними доходами складає 2 256 611 грн (2 955 520 грн - 698 909 грн).
Також, прокурор зазначає, що 20 вересня 2024 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на автомобіль марки MERCEDES-BENZ EQA 350, номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , вартістю 807 942 грн, інформація про який зазначена ОСОБА_1 у декларації за 2024 рік.
Однак, відповідно до декларацій ОСОБА_1 за 2023-2024 роки її сукупні активи за 2024 рік, які могли бути використані нею для набуття цього активу, без вирахування витрат становили 4 356 грн, а різниця між вартістю набутих активів та законними доходами складає 803 586 грн (807 942 грн - 4 356 грн).
Згідно з поданими ОСОБА_1 деклараціями за 2020 - 2024 роки на утриманні останньої перебуває неповнолітня донька ОСОБА_2 , яка проживає разом з декларантом.
На переконання прокурора, у ОСОБА_1 відсутні законні доходи на придбання вищезазначених активів, а загальна різниця між вартістю набутих активів та законними доходами складає 3 060 197 грн, а тому наявні підстави для висновку, що зазначені активи є необґрунтованими.
Прокурор зазначає, що вартість активів, зазначених у заяві про забезпечення позову, на момент їх придбання (набуття у власність), з огляду на вимоги ч. 3 ст. 290 ЦПК України, становить 3 763 462 грн та є ціною позову, про забезпечення якого він просить.
На обґрунтування необхідності забезпечення позову прокурор, посилаючись на положення ст. 149, п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, зазначає, що з метою забезпечення збереження вищевказаних активів, про визнання необґрунтованими яких у 10-ти денний строк буде заявлено позов, та, які наразі належать на праві власності ОСОБА_1 , існує необхідність для забезпечення позову шляхом накладення арешту на ці активи.
На думку прокурора, такий вид забезпечення позову не порушить свобод та інтересів будь-яких інших осіб, оскільки у заяві про забезпечення позову не ставиться питання про позбавлення права ОСОБА_1 чи інших осіб володіти чи користуватися об'єктами нерухомості, транспортним засобом, за виключенням виїзду закордон на цьому транспортному засобі. Крім того, такий вид забезпечення позову є співмірним і пропорційним до позовних вимог, які прокурор має намір заявити найближчим часом та які корелюються із вартістю активів.
Прокурор просив розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення відповідача, оскільки повідомлення про розгляд цієї заяви поставить під загрозу ефективність заходу забезпечення позову, адже ОСОБА_1 може у будь-який момент здійснити відчуження активів, у тому числі у спрощеному порядку онлайн за допомогою додатку «Дія» або шляхом дарування третім особам.
Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.
Зі змісту заяви про забезпечення позову та долучених до неї матеріалів суд встановив, що ОСОБА_1 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обізнана з вимогами антикорупційного законодавства та може передбачити наслідки визнання активів необґрунтованими.
Отже особа, яка може набути статусу відповідача, усвідомлюючи наслідки пред'явлення позову про визнання активів необґрунтованими, розуміючи процедуру виконання судового рішення та звернення стягнення на майно, у разі повідомлення її про розгляд заяви про забезпечення позову може вжити заходів щодо відчуження таких активів.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення ОСОБА_1 .
Розгляд заяви про забезпечення позову призначено в судове засідання 27 листопада 2025 року на 16:50 год.
Прокурор Ткач І.М. у судовому засіданні 27 листопада 2025 року заяву підтримав, просив її задовольнити, а також заявив клопотання про відкладення розгляду заяви у зв'язку з необхідністю надати додаткові документи, які мають суттєве значення для розгляду заяви про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 27 листопада 2025 року суд задовольнив клопотання прокурора, відклав розгляд заяви про забезпечення позову на 12 год 20 хв 28 листопада 2025 року.
Прокурор Ткач І.М. у судове засідання 28 листопада 2025 року не прибув, подав до суду клопотання про долучення доказів, у якому також просив завершити розгляд заяви за його відсутності.
Ураховуючи вимоги ст. 128, 153 ЦПК України, неприбуття прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про забезпечення позову.
Суд, враховуючи думку прокурора, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, дійшов такого висновку.
Справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглядаються Вищим антикорупційним судом відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦПК України.
Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави у суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. ст. 290 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України для відповідного позову.
Отже, заява про забезпечення позову до подання позовної заяви надійшла від належного суб'єкта та підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається до пред'явлення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
Під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог (Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16).
Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, мають бути наведені у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду у справі №760/34352/21 від 23.12.2022).
За змістом ч. 4 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред'явлено, серед іншого, до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність, зокрема, активи, набуті після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену ст. 368-5 КК України (абз. 1 ч. 2 ст. 290 ЦПК України).
Прокурор у заяві зазначив особу, яка може отримати статус відповідача, а саме: ОСОБА_1 яка, на думку прокурора, набула необґрунтовані активи, перебуваючи на посаді начальника відділу організаційної та кадрової роботи Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області, тобто, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, відповідно до підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Суд не оцінює доведеність тверджень про необґрунтованість активів, що може бути здійснене під час розгляду позовної заяви по суті, однак констатує належність ОСОБА_1 до суб'єктів, щодо яких може бути пред'явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави та заяву про його забезпечення.
Прокурор стверджує, що ОСОБА_1 необґрунтовано набула у власність активи на загальну суму 3 763 462 грн.
Обставини, на які посилається прокурор у заяві про забезпечення позову, підтверджуються дослідженими у судовому засіданні матеріалами, зокрема, копіями: щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2020-2024 роки, які подані ОСОБА_1 ; відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковими агентами, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи стосовно ОСОБА_1 за період з 2001 по 2024 роки; документів щодо набуття нерухомого майна; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 27 листопада 2025 року; реєстраційною карткою транспортного засобу, та дають колегії суддів підстави для висновку, що зазначені у заяві про забезпечення позову активи на суму 3 763 462 грн можуть бути предметом майбутнього позову Держави Україна до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави, тому існують правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Колегія суддів звертає увагу, що питання необґрунтованості активів та інших вимог позивача вирішуватимуться за результатами розгляду справи згідно зі ст. 291 ЦПК України.
Відповідно до інформації, наданої прокурором, ОСОБА_1 у період з 2020 по 2024 роки обіймала посаду начальника відділу організаційної та кадрової роботи Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 обізнана про положення антикорупційного законодавства, має передбачати наслідки визнання активів необґрунтованими та розуміти процедуру виконання судового рішення та звернення стягнення на майно.
Відомості про те, що на час розгляду заяви про забезпечення позову активи, питання про арешт яких просить прокурор, вибули із власності ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
На переконання колегії суддів, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви у зв'язку із ризиком відчуження ОСОБА_1 зазначеного нерухомого та рухомого майна або за її дорученням іншою особою.
Суд враховує, що у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позов забезпечується, шляхом накладення арешту, зокрема, на активи, які є предметом спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
З огляду на існування ризику невиконання судового рішення за рахунок доходу відповідача, враховуючи предмет майбутніх позовних вимог, визначений Цивільним процесуальним кодексом України, безальтернативний вид заходу забезпечення позову у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, суд дійшов висновку, що арешт активів, які позивач проситиме визнати необґрунтованими, є найбільш доцільним та відповідає предмету майбутніх позовних вимог.
За таких умов забезпечується співмірність між застосовуваними заходами та розміром майбутніх позовних вимог, оскільки ціна позову розрахована саме із вартості активів, що будуть предметом цього спору.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Колегія суддів враховує, що накладення арешту на майно (активи) не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення позову до вирішення спору судом.
Суд зауважує, що арешт майна не є перешкодою для реалізації права користування таким майном.
Окрім цього колегія суддів вважає слушними доводи прокурора про те, що ОСОБА_1 як власник транспортного засобу або будь-яка інша особа, на підставі наданої ОСОБА_1 довіреності на право користування транспортним засобом, можуть здійснити перетин державного України на належному останній транспортному засобі або забезпечити його транспортування через державний кордон України іншими способами.
Тобто, існує ризик вивезення автомобіля марки MERCEDES-BENZ EQA 350, номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , за межі території України з метою унеможливлення звернення стягнення на нього.
Тому, суд погоджується з позицією заявника щодо необхідності встановлення заборони переміщення зазначеного транспортного засобу за межі України.
Згідно із ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Однак, суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, оскільки власник не обмежується у праві володіння та користування майном та, як наслідок, не вбачається наявності можливих збитків, пов'язаних із забезпеченням позову.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що заяву про забезпечення позову належить задовольнити.
Керуючись ст. 149-153, 157, 258-260, 290, 353 ЦПК України, суд
постановив:
Задовольнити заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Дячука Івана Сергійовича про забезпечення позову.
Накласти арешт на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):
нежитлове приміщення 54-а-1 - 54-а-4 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2566576273060;
квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 2556393073060);
квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер 2556381873060);
автомобіль марки MERCEDES-BENZ EQA 350, номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 .
Заборонити переміщення транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ EQA 350, номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за межі території України.
Арешт накладається без заборони користування майном.
Примірник ухвали про забезпечення позову надіслати заявнику - прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Дячуку Івану Сергійовичу та ОСОБА_1 , а також відповідним державним органам для виконання.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.
Строк пред'явлення ухвали до виконання - три місяці з наступного дня після її постановлення.
Стягувачем на підставі даної ухвали є Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (код ЄДРПОУ 45252419, вул. Ісаакяна, 17, м. Київ, 01135), а боржником: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ).
Роз'яснити, що згідно зі ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Головуючий суддя Н. В. Мовчан
Судді Т. В. Литвинко
К. О. Сікора