Справа № 991/12056/25
Провадження 1-кп/991/154/25
27 листопада 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду в місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов'язків, покладених у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000001067 від 28 листопада 2019 року на
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України,-
До Вищого антикорупційного суду надійшов вищезазначений обвинувальний акт.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 листопада 2025 року головуючим суддею справи № 991/12056/25 (провадження № 1-кп/991/154/25) визначено суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24 листопада 2025 року в межах кримінального провадження призначено підготовче судове засідання на 27 листопада 2025 року на 15 годину 30 хвилин.
26 листопада 2025 року засобами електронного зв'язку до суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000001067 від 28 листопада 2019 року, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру у кримінальному провадженні № 52019000000001067 від 28 листопада 2019 року; здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначила, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 червня 2025 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та строком на два місці (до 12.08.2025)покладено наступні обов'язки: прибувати до детектива, прокурора та суду за кожною вимогою; повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В подальшому вказані обов'язки продовжувались, останній раз ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 жовтня 2025 року на строк два місяці, тобто до 07 грудня 2025 року.
Відтак на теперішній час існує необхідність продовження строку дії покладених на ОСОБА_4 процесуальних обов'язків з урахуванням існування наявних ризиків, які дають підстави вважати можливим переховування останнього від суду, здійснення ним незаконного впливу на свідків.
Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тяжкістю інкримінованого ОСОБА_4 корупційного злочину, у разі засудження за який може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років з конфіскацією майна або без такої. Наведені обставини є мотивом переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зважаючи на наявність у ОСОБА_4 паспорту громадянина України для виїзду за кордон та виїзду ним у період дії воєнного стану, а саме з 03 грудня 2024 року по 07 грудня 2024 року до Словацької Республіки, свідчить про наявність можливості залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності. У зв'язку з неможливістю вручення повідомлення про підозру, сторона обвинувачення була вимушена вживати заходів для його вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. У зв'язку з цим, 16 травня 2025 року ОСОБА_4 оголошувався у розшук. Таким чином, у органа досудового розслідування є є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Ризик незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що враховуючи тривалий досвід роботи в правоохоронних органах та адвокатом, ОСОБА_4 міг набути зв'язків в органах державної влади, правоохоронних органах, експертних установах. Такі зв'язки можуть бути використані задля незаконного впливу як на свідків, які вже допитані, так і інших осіб, які можуть надати показання щодо важливих обставин кримінального провадження, зокрема на інших невстановлених осіб, як причетні до одержання неправомірної вигоди. Крім того, в силу досвіду ОСОБА_4 обізнаний з формами та методами збору доказів під час досудового розслідування.
Позиції учасників кримінального провадження
Прокурор в судовому засіданні підтримала подане клопотання з підстав викладених у ньому, послалася на два ризики, які існують в рамках даного кримінального провадження, а саме: переховування від суду та вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні. Вказала, що додані до клопотання додатки підтверджують обгрунтованість підозри, набуття обвинуваченим статусу підозрюваного, а також наявність свідків. Вказала, що сторона обвинувачення має намір у разі призначення судового розгляду кримінального провадження клопотати про допит лише двох свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Оскільки до обвинуваченого застосовано найм'якший запобіжний захід, продовження обов'язків сприятиме явці обвинуваченого у судові засідання.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечила проти заявленого клопотання, оскільки не вбачає ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вказала, що обвинуваченим виконано обов'язок здачі паспорту для виїзду за кордон.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що прокурором не було надано доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та необхідності в їх продовженні.Таких ризиків не існує. Сторона обвинувачення тривалий час не повідомляла йому про підозру, він не переховувався та наразі прибуває у судові засідання. Він має незадовільний стан здоров'я, який пов'язаний із отриманням травм під час військових дій рф, що підтверджується медичними документами, які долучені до його клопотань. Він одружений, має двох повнолітніх дітей. Дочка проживає за кордоном, а син в Україні. Періодично він потребує лікування, яке здійснює у медичних закладах на території України. Потреби у виїзді за кордон не має. Має інвалідність другої групи безстроково. Його дохід пов'язаний виключно із отриманням виплат внаслідок інвалідності/отриманого поранення.
Дослідивши клопотання прокурора, матеріали кримінального провадження, заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких, зокрема, віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов'язки, передбачені ч. 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов'язків.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 червня 2025 року (т.1 а.с. 241-234б) у задоволенні клопотання детектива про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовлено, застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та строком на два місці (до 12.08.2025) покладено наступні обов'язки: прибувати до детектива, прокурора та суду за кожною вимогою; повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; здати на зберігання до Головного управління ДМС України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Слічим суддею було встановлено обгрунтованість підозри та два ризики, на які посилається прокурор у своєму клопотанні. Проте, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного та прийшов до висновку про відсутність вагомих підстав для застосування до ОСОБА_4 виняткового виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визнаивчи, що найм'якший запобіжний захід у виді особистого зобов'язання із відповідними обов'язками зможе запобігти встановленим ризикам.
В подальшому вказані обов'язки продовжувались, останній раз ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 жовтня 2025 року на строк два місяці, тобто до 07 грудня 2025 року.
Обґрунтованість підозри у даному кримінальному провадженні підтверджується сукупністю матеріалів, долучених прокурором до клопотання (т. 1, а.с. 53-249), які в своїй сукупності свідчать про наявність достатніх даних, передбачених ст. 277 КПК України.
З доданих документів убачається, що 15 травня 2025 року, тобто у день формування повідомлення про підозру, органом досудового розслідування, з дотриманням вимог ч. 2 ст. 135 КПК України, ОСОБА_4 було направлено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, за його місцем проживання. Надсилання відповідного повідомлення у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, свідчить про належне інформування особи щодо суті підозри та про набуття нею процесуального статусу підозрюваного з моменту отримання такого повідомлення або з моменту його належного вручення (направлення) у спосіб, передбачений законом.
Таким чином, матеріали клопотання містять належні та допустимі відомості, які підтверджують факт повідомлення ОСОБА_4 про підозру відповідно до вимог КПК України, а отже, і факт набуття ним статусу підозрюваного у встановленому законом порядку.
Під час розгляду клопотання сторона захисту не оспорювала ані достатність доказів для повідомлення про підозру, ані дотримання процесуального порядку її вручення, не заявляла про порушення права особи на набуття статусу підозрюваного. Доводи захисту були зосереджені виключно на відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що свідчить про відсутність спору щодо обґрунтованості самої підозри.
В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі ризики, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України: ризик переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Ризик переховування обвинуваченого від суду.
В обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду прокурор послався на тяжкість інкримінованого останньому корупційного правопорушення, невідворотність покарання у вигляді позбавленні волі у разі визнання його винуватим а також можливість переховуватись від суду на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України, враховуючи те, що ОСОБА_4 раніше виїздив за кордон.
Щодо вказаного ризику суд зазначає таке.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, який відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст. 12 КК України, належить до тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна, або без такої. Також Суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що за загальним правилом виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.
Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим на тривалий строк з можливістю відчуження всього належного йому майна.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п.33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).
З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Також варто враховувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.
Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, Суд не виключає можливість здійснення перетину кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі й незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону. Крім того, слід врахувати, що обвинувачений ОСОБА_4 проживає в м. Ужгород Закарпатської області, яке розташоване в безпосередній близькості до державного кордону, що об'єктивно підвищує ризик можливого незаконного його перетину.
Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув'язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим.
Також переховування обвинуваченого можливе і на території України. Як вбачається із змісту ухвалл слідчих суддів та п. 74, 83 Розділу ІІ Реєстру матеріалів досудового розслідування (т.1 а.с. 21, 22) ОСОБА_4 з 16.05.2025 по 12.06.2025 перебував у розшуку.
Суд заслухав пояснення обвинуваченого щодо обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу, які передбачені ст. 178 КПК України, які не змінились з часу застосування запобіжного заходу, та вважає, що у сукупності всі обставини дають підстави стверджувати про існування ризику переховування обвинуваченого від суду на високому рівні.
Ризик незаконного впливу на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Оцінюючи можливість впливу на свідків суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Свідками у цьому кримінальному провадженні, зокрема, є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Ознайомившись із матеріалами кримінального провадження, у тому числі з протоколами допитів свідків, установлених у ході досудового розслідування, обвинувачений ОСОБА_4 володіє як їхніми персональними даними, так і інформацією про зміст наданих ними показань на досудовій стадії. Наразі триває підготовче судове засідання, судовий розгляд по суті ще не розпочато, а відтак свідки не допитані судом. За таких умов існує реальна можливість впливу обвинуваченого на зазначених осіб з метою спонукання їх до зміни своїх показань або відмови від їх надання під час судового розгляду.
Таким чином, ризик незаконного впливу на свідків зберігається не лише на етапі досудового розслідування під час збирання доказів, але й на стадії судового провадження - до моменту безпосереднього отримання судом їхніх свідчень та дослідження цих доказів.
Отже, наведені обставини дають підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_4 може вчинити незаконний вплив на свідків з метою зміни або нівелювання раніше наданих ними показань.
Також суд встановив, що усі свідки на яких поширюється заборона спілкування плануються допитуватись у судовому провадженні за ініціативою сторони обвинувачення та захисту.
Крім того, Суд враховує і той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 є адвокатом, а відтак, з огляду на характер його професійної діяльності, наявність широкого кола професійних контактів та можливих зв'язків у сфері правозастосування, існує реальний ризик незаконного впливу з його боку на експерта чи спеціаліста, залучених у цьому ж кримінальному провадженні. Такі обставини об'єктивно підвищують ймовірність перешкоджання встановленню істини у справі та унеможливлюють ігнорування зазначеного ризику судом.
Враховуючи вищевикладене, Суд вбачає необхідним продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру у кримінальному провадженні № 52019000000001067 від 28 листопада 2019 року; здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На переконання Суду, покладення на обвинуваченого ОСОБА_4 наведених вище обов'язків становитиме мінімальне втручання у його права, а тому є співмірним меті застосування запобіжного заходу та здатне запобігти ризику його переховування від суду та незаконного впливу на свідків, експерта, спеціаліста в цьому кримінальному провадженні, а отже, клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 176-178, 182, 194, 196, 314, 369-370, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000001067 від 28 листопада 2019 року - задовольнити.
Продовжити на два місяці, тобто до 27 січня 2026 року включно, строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру у кримінальному провадженні № 52019000000001067 від 28 листопада 2019 року;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000001067 від 28 листопада 2019 року.
Надати обвинуваченому ОСОБА_4 , копію ухвали негайно після її проголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Головуюча суддя ОСОБА_1