Номер провадження 22-ц/821/1923/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №697/1811/25 Категорія: 304090200 Сивухін Г. С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
28 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»;
відповідач: ОСОБА_1 ;
особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко Михайло Ігорович;
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка Михайла Ігоровича на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживче кредитування № 4563553, згідно з умовами якого відповідач отримав 20000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачем 16.08.2021 року.
Підтвердженням добровільного укладення відповідачем даного кредитного договору підтверджує Анкета-заява на кредит № 4563553 позичальника від 17.07.2021 року, що заповнена відповідачем.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму. Відповідач не виконав умов кредитного договору.
27.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення права вимоги № 78-МЛ.
Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 4563553 від 17.07.2021 року було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно договору відступлення прав вимоги №78-МЛ від 27.10.2021 року.
Однак, відповідач належним чином не виконував своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станом на дату подання позову має заборгованість в розмірі 86680,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20000,00 грн., заборгованість за процентами - 65280,00, заборгованість за комісією - 1400,00 грн.
Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованість за кредитним договором № 4563553 від 17.07.2021 року в сумі 86680,00 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02 вересня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4563553 від 17.07.2021 року в розмірі 25280,00 грн., з яких: 20000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5280,00 грн. - заборгованість за відсотками. У решті позову відмовлено.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Кредит Капітал» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 4044,83 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу в якій просить рішення Канівського районного суду Черкаської області скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю. Стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу за подання позовної заяви. Вирішити питання щодо судових витрат за подання апеляційної скарги.
Апелянт вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Зазначає, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Кредитний договір був укладений 17.07.2021 року та нарахування відсотків здійснювалось відповідно до п.2.3, 2.3.1.1 та п. 2.3.1.2 договору. На момент укладення договору про споживчий кредит № 4563553 від 17.07.2021 року відповідні положення не суперечили ЗУ «про споживче кредитування».
З детального розрахунку та нарахування процентів після строку кредитування вбачається: що кредит надавався на 30 днів, і нарахування процентів згідно п. 1.5.2 договору (176,00 грн. щоденно) відбувалося до 16.08.2021 року, які нараховувалися за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Після 16.08.2021 року відбувся перехід на нарахування процентів згідно п. 1.6, 2.3.1.2 договору у розмірі 1000,00 грн. щоденно. Це відповідає умовам договору щодо нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою у випадку пролонгації або порушення зобов'язань.
Відповідно до чинного законодавства усі дії позивача є правомірними, оскільки у своєму позові позивач не має наміру стягувати з відповідача штраф, санкції чи пеню, а лише тіло кредиту, прострочену заборгованість за сумою відсотків та прострочену заборгованість за комісією. Дані вимоги є в межах чинного законодавства і не є порушенням відповідно до вище наведеного.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Яресько Т.В. подав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02.09.2025 року - залишити без змін.
Відзив обґрунтований тим, що судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, а дана справа в цілому розглянута з повним з'ясуванням фактичних обставин справи. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку.
Також просив суд стягнути з ТОВ «ФК «Кредит Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2021 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживче кредитування №4563553, відповідно до якого, сума кредиту становить 20000,00 грн., кредит надається строком на 30 днів з 17.07.2021 року. Термін повернення кредиту і сплати комісії та процентів за користування кредитом 16.08.2021 року.
Відповідно до п.1.5.2 проценти за користування кредитом: 5280,00, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом.
Згідно кредитного договору (п.2.1) кредитні кошти надаються шляхом переказу на картковий рахунок.
Комісія за надання кредиту 1400,00 грн., яка нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1).
Додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту №4563553 від 17.07.20021 року містить графік платежів, відповідно до якого встановлено кількість платежів, їх розмір та періодичність внесення позичальником з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом (а.с.37).
Позивачем надано паспорт споживчого кредиту № 4563553, в якому зазначені умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту тощо (а.с.38-39).
Згідно довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифіковано Товариством, одноразовий ідентифікатор L65315 (а.с.40).
Згідно із платіжним дорученням № 514605115 від 17.07.2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідача НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 20000,00 грн., призначення платежу: кошти згідно договору 4563553 (а.с.41).
Відповідно до відомості про нарахування та погашення заборгованість ОСОБА_1 складає 86680,00 грн., з яких: 20000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 65280,00 грн. заборгованість за відсотками; 1400,00 грн. заборгованість за комісіями (а.с.42-43).
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19) зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України Про електронну комерцію, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1054 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до п. 3.2.6 договору про споживчий кредит Товариство має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника.
27.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимог № 78-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача за кредитним договором №4563553 від 17.07.2021 року (а.с.44-52).
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ч.1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Пунктом 6.2.3 договору відступлення прав вимоги №78-МЛ права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 78-МЛ ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 86680,00 грн., з яких: 20000,00 грн. - залишок по тілу кредиту, 65280,00 грн. - залишок по відсотках, 1400,00 грн. залишок по комісії (а.с. 53).
Таким чином, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до укладеного договору відступлення прав вимоги №78-МЛ від 27.10.2021 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у сумі 86680,00 грн., що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №78-МЛ.
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повідомило відповідача шляхом направлення на адресу відповідача досудову вимогу вих. № 5534/26 від 10.07.2025 року, в якому вимагало негайно погасити заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором № 4563553 у сумі 86680,00 грн. (а.с. 56).
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач свого зобов'язання за кредитним договором № 4563553 від 17.07.2021 року не виконав, у передбачений у договорі строк, кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 20000,00 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.
Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України, мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 30 днів, тобто до 16.08.2021 року.
Розмір відсотків згідно з додатком №1 «Графік платежів» до цього договору встановлено в сумі 5280,00 грн. (а.с.37).
Відповідно до п.2.3.1.2 договору про споживчий кредит позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6. договору.
Разом з тим, позивачем не надано суду доказів щодо пролонгації строку кредитування відповідно до п.п.2.3.1.1.-2.3.1.2 договору та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п.п. 2.3.2, 4.1.,4.2. договору.
В додатку №1 «Графік платежів» до кредитного договору вказано, що у випадку зміни будь-яких відомостей, зазначених у графіку розрахунку у зв'язку з частковим погашенням заборгованості та/або продовженням строку повернення кредиту, позичальник доручає Товариству самостійно оновити графік розрахунків, шляхом внесення у нього відповідних змін або викладення його у новій редакції та розмістити дані графіку в особистому кабінеті позичальника.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути відсотки за користування кредитом у розмірі 5280,00 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за комісією слід зазначити наступне.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Верховний Суд у постановах від 07.04.2021 року у справі №766/8096/20, від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19, від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21, від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19 звертав увагу про необхідність зазначення конкретного переліку послуг за обслуговування кредиту і їх погодження з споживачем.
Відповідно до п.1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 1400,00 грн., яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Договір (п. 1.5.1) не містить конкретного переліку банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу, та за які банком встановлена комісія. Також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх з споживачем при укладенні кредитного договору.
В зв'язку з вищевикладеним, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що нарахування комісії за обслуговування кредиту є безпідставним, а тому не підлягає до стягнення нарахована комісія у розмірі 1400,00 грн.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13.
Колегія суддів зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.
Судом першої інстанцій виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права.
Суд першої інстанції дослідив усі зібрані докази та дійшов обґрунтованого висновку про невиконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором. Також суд обґрунтовано керувався тим, що право позивача на проценти в розмірі 60000,00 грн. не доведено.
Посилання ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на обґрунтованість позову та неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими.
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
При подачі відзиву на апеляційну скаргу на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02.09.2025 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Яресько Т.В. просив стягнути з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000,00 грн.
На підтвердження витрат в суді апеляційної інстанції надав копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 14.11.2024 року; копію додатку № 4 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 24207 від 25.09.2025 року; копію розрахункової квитанції № 25/09/25 від 25.09.2025 року; копію акту прийому-передач наданих послуг № 1 від 29.09.2025 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія КС № 8815/10.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
Колегія суддів, врахувавши складність справи, ціну позову та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, наявність численної усталеної практики, приходить до висновку про стягнення з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 2000 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - залишити без задоволення.
Рішення канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02 вересня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді