27 листопада 2025 року
м. Черкаси
Справа № 703/3883/23
Провадження № 22-ц/821/1998/25
категорія: 310020000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргуОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 30 липня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Демчика Р.В.в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси, повний текст судового рішення складено 05 серпня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Короткий зміст позовних вимог
16 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Подана заява мотивована тим, що 26.11.2011 року між сторонами зареєстровано шлюб, який рішенням Смілянського районного суду Черкаської області від 03.05.2022 року розірваний.
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
Позивачка вказує, що на даний час неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом із нею та знаходиться повністю на її утриманні, оскільки відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, у зв'язку з чим вона вимушена була звернутися до суду з даним позовом.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 11.08.2023 р. та до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 30 липня 2024 року позов - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.08.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць - допущено до негайного виконання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що стороною позивача доведено факт проживання доньки ОСОБА_4 спільно з матір'ю ОСОБА_1 .
Оскільки ОСОБА_1 не може в повній мірі забезпечувати належний розвиток та матеріальне забезпечення доньки, а відповідач не бере добровільної участі в утриманні доньки, тому суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення із відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 07 жовтня 2025 року через засоби поштового зв'язку, ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 30 липня 2024року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Також просить суд апеляційної інстанції визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи, видані на виконання рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 30 липня 2024 року.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що розгляд справи відбувся без участі відповідача та його виклику до суду, що на його переконання, є грубим порушенням норм процесуального права. Стверджує про те, що судом першої інстанції здійснювалось неналежне повідомлення про розгляд справи, та як наслідок, виконання оскаржуваного рішення не за адресою його місця реєстрації , що є підставою для визнання виконавчого листа від 13.11.2024 таким, що не підлягає виконанню.
Також вважає, що судом не досліджено питання стану здоров'я відповідача та матеріального становища, наявності інших осіб на його утриманні.
Вказує, що на його утриманні перебуває непрацездатний батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, відповідач з 2022 року має хронічні захворювання, які унеможливлюють повноцінно працювати та отримувати достатній дохід.
Вважає, що розгляд даної справи мав відбуватись у Смілянському міськрайонному суді Черкаської області, а тому Придніпровський районний суд м. Черкаси порушив вимоги процесуального закону щодо територіальної підсудності.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 травня 2022 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , зареєстрований 26 листопада 2011 року - розірвано.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, серії НОМЕР_1 , виданого повторно 27 вересня 2022 року Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про що зроблено актовий запис №238.
Неповнолітня дитина сторін - ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю - позивачкою по справі - ОСОБА_1 та знаходяться на її утриманні, що підтверджується довідкою квартального комітету №4 Смілянської міської ради від 30.05.2024 року №133221.
Також, відповідно до довідки загальноосвітньої шкоди 1 ступеня - Гімназія імені В.Т.Сенатора» Смілянської міської ради Черкаської області від 11 червня 2024 №257, затвердженої директором Бройчук Л, секретарем Бреус Ю. - ОСОБА_3 , дійсно навчається у 7-Б класі НВК «ЗОШ 1 ступеня-гімназії імені В.Т.Сенатора» ( з дошкільним підрозділом) Смілянської міської ради Черкаської області.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Ухвалами Черкаського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 27 листопада 2025 року о 8:10 год в порядку письмового провадження без виклику учасників справи в судове засідання.
26 листопада 2025 року ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подав до суду заяву про доповнення апеляційної скарги, в якій просив прохальну частину апеляційної скарги відповідача/скаржника ОСОБА_2 від 01.10.2025 року доповнити пунктами 5 та 6 наступного змісту:
«5. Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19.01.2024 року, якою позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини було передано на розгляд до Придніпровського районного суду м. Черкаси для розгляду за підсудністю, скасувати.
6. Справу передати до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області для розгляду по суті».
Відповідно до положень частини 1статті 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Отже, право на доповнення чи зміну апеляційної скарги може бути реалізовано лише протягом строку на апеляційне оскарження. Стаття 364 ЦПК України не надає апеляційному суду права вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на внесення змін чи доповнень до апеляційної скарги, тому відповідні заяви, подані після визначеного законом строку, не можуть прийматися до розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що повний текст рішення ОСОБА_2 отримав 22.09.2025 року, що підтверджується супровідним листом Придніпровського районного суду м. Черкаси №703/3883/23/18402/2025 від 12 вересня 2025 року та накладною про вручення поштового відправлення №0610279808307.
Останнім днем для подання апеляційної скарги, внесення змін чи доповнень до апеляційної скарги відповідно до положень статей 354,364 ЦПК України є 22 жовтня 2025 року.
Однак, доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_2 подав 26 листопада 2025 року, тобто з пропуском встановленого законом строку для внесення доповнень до апеляційної скарги.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Окрім того, згідно частини другої 2 статті 364 ЦПК України, у разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, в іншому випадку, суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Проте, заявником в порушення вказаних вимог, не подано доказів надсилання копій відповідних доповнень до апеляційної скарги іншим учасникам справи.
Враховуючи те, що доповнення до апеляційної скарги подані поза межами встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення, а процесуальний закон не передбачає процедури поновлення строку на подачу доповнень до апеляційної скарги, відтак, доповнення до апеляційної скарги підлягають залишенню без розгляду.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є стягнення аліментів на неповнолітню дитину.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статі 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України, якою на батьків покладено обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі, рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі, на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції врахував обов'язок обох батьків утримувати дитину, у зв'язку із чим дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої доньки у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.08.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Доводи скаржника в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції, в порушення ч. 3 ст. 89 ЦПК України, не надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, не мотивував відхилення або врахування кожного доказу, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, врахував норми матеріального права, правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку поданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Є необгрунтованими посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що судом не було з'ясовано факту, де та з ким фактично проживає дитина, хто з батьків безпосередньо несе витрати на її утримання, оскільки вказані посилання спростовуються наявними матеріалами справи, з яких вбачається, що донька сторін станом на момент розгляду справи проживає разом з позивачкою.
Доказів зворотнього відповідачем не надано.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що стороною відповідача ні в суді першої інстанції, ні при перегляді справи в суді апеляційній інстанції не заперечується факт не надання матеріальної допомоги на утримання доньки сторін.
Також апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про його незадовільний матеріальний стан, стан його здоров'я та перебування на його утриманні непрацездатного батька, оскільки із сторони ОСОБА_2 не надано об'єктивних та достатніх доказів на підтвердження таких обставин.
Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права з тих підстав, що відповідача не було належним чином повідомлено про розгляд справи, у зв'язку з чим останній був позбавлений можливості надати свої пояснення до суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України» (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року)).
Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 3 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).
Згідно з частинами другою, четвертою, п'ятою, шостою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Гурепка проти України № 2» (Gurepka v. Ukraine) (No. 2), заява № 38789/04, § 23, ЄСПЛ)).
ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом.
В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі «Трудов проти росії» (Trudov v. russia), заява № 43330/09, § 25, 27)).
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, неповідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).
Тлумачення частини першої статті 8, частини другої статті 211, пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що: обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу; невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства; розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З матеріалів справи вбачається, що 26 грудня 2023 року ОСОБА_2 до суду першої інстанції подано відзив на позовну заяву, в якому останній адресою своєї реєстрації вказує АДРЕСА_1 , а адресою фактичного місця проживання є АДРЕСА_2 .
На вищевказані адреси судом неодноразово направлялись судові повістки про виклик до суду (а.с. 46, 67, 72, 74, 85, 86)
Разом з тим, конверти з вкладеними до нього судовими повістками щоразу повертались до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що в свою чергу, за приписами статті 128 ЦПК України є належним повідомленням особи про розгляд справи.
З викладеного слідує, що ОСОБА_2 вважається таким, що повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, а відтак відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки не вбачається порушень норм процесуального права судом першої інстанції, які були б обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Також є безпідставними твердження відповідача про те, що Придніпровським районним судом м. Черкаси порушено вимоги процесуального закону щодо територіальної підсудності, оскільки ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 січня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - передано до Придніпровського районного суду м. Черкаси для розгляду за підсудністю, а у відповідності до ст. 32 ЦПК України спори про підсудність між судами не допускаються.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Що стосується вимоги ОСОБА_2 про визнання виконавчих листів, виданих на виконання рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 30 липня 2024 року такими, що не підлягають виконанню, то колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції у розумінні ст. 374 ЦПК України не наділений повноваженнями визнавати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. У відповідності до приписів ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, з такою вимогою ОСОБА_2 має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ.
Інші доводи, наведені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (стаття 192 СК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді: Л.І. Василенко
О.М. Новіков