Рівненський апеляційний суд
Іменем України
26 листопада 2025 року м. Рівне
Справа № 572/3631/25
Провадження № 11-кп/4815/718/25
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025181200000156 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 05 вересня 2025 року стосовно
ОСОБА_5 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луцьк, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 05 вересня 2025 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором ОСОБА_8 .
ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за ч.1 ст. 263 КК на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 цього Кодексу до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 6 вересня 2023 року, та за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з 05 вересня 2025 року та зараховано у строк призначеного покарання строк попереднього ув'язнення з 07 липня 2025 року по 04 вересня 2025 року.
Судом продовжено ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не довше, ніж на 60 днів.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
Вказаним вироком ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він 31 березня 2025 року, порушуючи вимоги Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 662, перебуваючи в Державній установі «Катеринівська виправна колонія №46», с. Катеринівка Сарненського району Рівненської області, з корисливих мотивів, використовуючи мобільний телефон із сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 , у період часу з 17 години 26 хвилин по 19 годину 00 хвилин без передбаченого законом дозволу збув шляхом повідомлення координат місця знаходження прихованих боєприпасів ОСОБА_9 за грошову винагороду у розмірі 1350 грн, які були перераховані останнім на рахунок належної йому банківської карти АТ «Банк Альянс» № НОМЕР_2 , корпус наступальної осколкової ручної гранати ГРН та засіб підриву (ударно-дистанційний запал УДЗ), які у конструктивному поєднанні між собою являються наступальною осколковою ручною гранатою ГРН, придатною до здійснення вибуху, які ОСОБА_9 віднайшов в закинутому приміщенні неподалік вул. Заводської в м. Сарни Рівненської області.
Також ОСОБА_5 21 квітня 2025 року, повторно порушуючи вимоги Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 662, перебуваючи в Державній установі «Катеринівська виправна колонія №46», с. Катеринівка Сарненського району Рівненської області, з корисливих мотивів, використовуючи мобільний телефон із сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 , у період часу з 17 години 26 хвилин по 19 годину 00 хвилин без передбаченого законом дозволу збув шляхом повідомлення координат місця знаходження прихованих боєприпасів ОСОБА_9 за грошову винагороду у розмірі 7000 грн., які були перераховані останнім на рахунок належної йому банківської карти АТ «Банк Альянс» № НОМЕР_2 , п'ять корпусів наступальних осколкових ручних гранат ГРН та п'ять засобів підриву (ударно-дистанційних запалів УДЗ), які у конструктивному поєднанні між собою являються наступальними осколковими ручними гранатами ГРН, придатними до здійснення вибуху, які ОСОБА_9 віднайшов в закинутому приміщенні неподалік вул. Заводської в м. Сарни Рівненської області.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 , посилаючись на незаконність застосування ст. 71 КК, просить скасувати цей вирок. Зокрема він покликався на те, що місцевий суд, призначаючи остаточне покарання за сукупністю вироків, не урахував, що ухвалою Волинського апеляційного суду вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області, яким його засуджено за ч. 2 ст. 185 КК на 5 років 7 місяців позбавлення волі, було скасовано та ухвалено новий вирок.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, прокурора ОСОБА_4 , яка частково підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до приписів частин 1 - 3 ст. 475 КПК, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання. Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті. Мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити: формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа; відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання; мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався. У резолютивній частині вироку на підставі угоди повинно міститися рішення про затвердження угоди із зазначенням її реквізитів, рішення про винуватість особи із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, рішення про призначення узгодженої сторонами міри покарання за кожним з обвинувачень та остаточна міра покарання, а також інші відомості, передбачені статтею 374 цього Кодексу.
Водночас місцевий суд, ухвалюючи зазначений вирок, належним чином не дотримався цих вимог закону.
Зокрема, як убачається з матеріалів провадження, 07 липня 2025 року між прокурором Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до умов якої ОСОБА_5 узгоджене покарання за ч. 1 ст. 263 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2022 року, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
Разом з тим, місцевий суд, затверджуючи вказану угоду про визнання винуватості, при призначенні ОСОБА_5 остаточного покарання за сукупністю вироків, частково приєднав невідбуте покарання за вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 06 вересня 2023 року, що суперечить змісту угоди.
Крім того, як було встановлено під час апеляційного розгляду, вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 06 вересня 2023 року в частині призначення ОСОБА_5 покарання на підстав ч. 4 ст. 70 КК скасований вироком Волинського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року
Водночас, матеріали цього судового провадження не містять копій зазначених судових рішень, довідки про судимість ОСОБА_5 або інших доказів, на підставі яких можна було з'ясувати наявність попередніх судимостей обвинуваченого та, відповідно, встановити, який саме вирок підлягає приєднанню на підставі ст. 71 КК при призначенні йому остаточного покарання за сукупністю вироків.
Не було надано таких і стороною обвинувачення чи захисту.
Як визначено ч.1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд при ухваленні цього вироку допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення а тому цей вирок підлягає скасуванню. Водночас, у силу зазначених вище обставин, апеляційний суд позбавлений можливості постановити свій вирок, а тому слід призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
При цьому колегія суддів зауважує, що у відповідності до приписів ч. 8 ст. 474 КПК до моменту видалення суду до нарадчої кімнати сторони угоди мають право ініціювати зміни до укладеної угоди та у разі досягнення згоди укласти нову угоду.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 05 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3