Справа № 554/4605/22 Номер провадження 22-ц/814/295/25Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
27 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Панченка О.О.,
суддів: Пікуля В.П., Чумак О.В.
при секретарі Філоненко О.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 адвоката Деменкової Є.С.
цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажізоляція» нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «Фергат Плюс» - адвоката Скульського Сергія Івановича на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 червня 2024 року ухвалене суддею Материнко М.О., повний текст рішення виготовлено - 24.06.2024 року та на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 липня 2024 року повний текст рішення виготовлено - дати не вказано
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажізоляція» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-
Зміст позовних вимог
У червні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Деменкова Є.С. звернулася до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до ТОВ «Будмонтажізоляція» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 працювала на ТОВ «Будмонтажізоляція» бухгалтером головного підрозділу ТОВ «Будмонтажізоляція».
В травні 2022 року на мобільний додаток Viber з електронної скриньки відповідача надійшов лист з додатком «Наказ № 12-зв від 13.05.2022 р». Згідно вказаного наказу (розпорядження) № 12-зв від 13.05.2022 р ОСОБА_1 була звільнена з посади бухгалтера головного підрозділу ТОВ «Будмонтажізоляція» за угодою сторін. Як зазначено у спірному документі підставою для звільнення позивачки була заява про звільнення.
Враховуючи, що ніяких заяв про звільнення позивач не писала, ніяких угод щодо звільнення її із відповідачем не укладала, підприємство жодного дня не припиняло своєї господарської діяльності, позивач звернулася до директора ТОВ «Будмонтажізоляція» В.О.Слободенюка для з'ясування обставин справи. Директор ТОВ «Будмонтажізоляція» В.О. Слободенюк повідомив ОСОБА_1 , що він не розуміє, що відбувається на підприємстві, його теж було звільнено, скорочувати штати офіційно підприємству не вигідно, бо потрібно виплачувати вивільненим працівникам компенсацію, всі документи знаходяться у інспектора відділу кадрів Вікторії Гарголі і їй потрібно самостійно відновлювати свої права. Одразу позивачці було заблоковано доступ до автоматизованих бухгалтерських програм, тобто, без пояснення причини, належної правової підстави, відповідач незаконно позбавив ОСОБА_1 в односторонньому порядку права на працю.
З огляду на викладене вище представник ОСОБА_1 - адвокат Деменкова Є.С. просила суд: скасувати наказ (розпорядження) № 12-зв про припинення трудового договору (контракту) від 13.05.2022 року. Поновити ОСОБА_1 на посаді бухгалтера головного підрозділу ТОВ «Будмонтажізоляція».
Скасувати наказ № 1/ПТД від 31.05.2022 року «Про призупинення трудового договору з працівником».
Стягнути з ТОВ «Будмонтажізоляція» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Стягнути з ТОВ «Будмонтажізоляція» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн. та судові витрати в розмірі 5 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Будмонтажізоляція» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди - задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді бухгалтера головного підрозділу ТОВ «Будмонтажізоляція».
Скасовано наказ № 1/ПТД від 31.05.2022 року про призупинення трудового договору з працівником.
Стягнуто з ТОВ «Будмонтажізоляція» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.05.2022 по 11.06.2024 у розмірі 340381,42грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на її користь виплати заробітної плати в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Стягнуто з ТОВ «Будмонтажізоляція» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 15000грн.
Стягнуто з ТОВ «Будмонтажізоляція» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5 000 грн.
Стягнуто з ТОВ «Будмонтажізоляція» на користь держави судовий збір в сумі 9924,00 грн.
Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08 липня 2024 року доповнено резолютивну частину судового рішення від 11.06.2024 року де вказано «Скасувати наказ (розпорядження) № 12-зв про припинення трудового договору (контракту) від 13.05.2022 року».
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вказаними рішеннями, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажізоляція» - адвокат Скульський Сергій Іванович оскаржив їх в апеляційному порядку. Просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв до уваги лише доводи позивача, фактично проігноруваши фактичні обставини справи. Вказує, що ще до подання позову на адресу ТОВ «Будмонтажізоляція» 30 травня 2022 року від ОСОБА_1 надійшла її згода на надання інформації на адвокатській запит. У відповідь на цей запит їй було направлено наказ № 1/ПТД від 31 травня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору», який вичерпав всі спірні питання щодо звільнення за угодою сторін та підтвердив факт продовження трудових відносин (Отримання наказу № 1/ПТД від 31 травня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору» не заперечується позивачем). До моменту подання позову позивач була повідомлена, що трудові відносини тривають і що наказ про її звільнення не приймався, додатково було направлено копію наказу № 1/ПТД від 31 травня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору».
На підставі пункту 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України представником відповідача було подано клопотання про закриття провадження у справі, яке не було вирішено судом. За приписами пункту 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.
На момент подання позову ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом № 1/ПТД від 31 травня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору», що не заперечується сторонами.
Щодо вимоги про скасування наказу про призупинення дії трудового договору представник зазначає, що ТОВ «Будмонтажізоляція» займалося ремонтом теплової ізоляції на теплових електричних станціях Запорізької, Донецької та Луганської областей (Курахівська ТЕС м. Курахове, Луганська ТЕС м. Щастя, Миронівська ТЕС смт Миронівський Донецької області, Вуглегірська ТЕС м. Світлодарськ Бахмутського району Донецької області, Запорізька ТЕС м. Енергодар). Більшість вказаних об'єктів на даний час окуповано або знищено обстрілами. Вид діяльності підприємства був пов'язаний безпосередньо зі здійсненням капітальних ремонтів теплової ізоляції. На даний час капітальні ремонти не проводяться, оскільки більшість об'єктів теплової енергетики знищено. На підприємстві відсутні будь які замовлення. На даний час підприємство має 5 працівників, ОСОБА_1 , директор підприємства та три слюсаря з ремонту теплоенергетичного обладнання - перебувають на службі в рядах ЗСУ під час мобілізації. 26 травня 2022 року робочий офіс Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажізоляція» захопили озброєні особи проти волі власника та орендаря. Погрожуючи зброєю потрапили до офісних та складських приміщень за адресою м. Світлодарськ Донецької області вул. Енергетиків будинок 97, та будинок 97 «а». Вказані складські та офісні приміщення використовувалися Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтажізоляція» для розміщення офісних приміщень (в тому числі відділ кадрів), складських приміщень, автостоянки транспортних засобів. Проникнення та захоплення відбулося проти волі власника та орендаря за допомогою зброї та насильницьких погроз фізичною розправою. По даному факту порушено кримінальне провадження, що підтверджується матеріалами справи. В даному приміщенні і працювала (мала робоче місце) ОСОБА_1 . Після окупації м. Світлодарськ ОСОБА_1 жодної інформації про себе не надала, не повідомила підприємство про можливість приступити до виконання роботи, на юридичну адресу підприємства не приходила, жодних пропозицій до цього часу не направляла. Таким чином в результаті озброєної агресії засоби виробництва знищені, офісні приміщення в якому розташовувалося робоче місце позивача до цього часу знаходиться в зоні окупації в результаті бойових дій. Їх функціонування з об'єктивних і незалежних від відповідача причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 р. у справі № 303/7508/22 (провадження № 61-10153св23) зазначено: «Районний суд установив, що ОСОБА_1 на момент введення на території України воєнного стану перебував у трудових відносинах із ДП «Харківстандартметрологія», яке у зв'язку із територіальним місцем розташування неодноразово піддавалося ракетним ударам, що унеможливило забезпечення працівникам безпечних умов праці та стало підставою для призупинення дії трудових договорів із працівниками підприємства, у тому числі з позивачем. Факт обстрілу, що призвів до пошкодження будівель підприємства підтверджується даними протоколів огляду місця події від 19 травня 2022 року, долученими відповідачем до відзиву на позовну заяву. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. Отже, роботодавцю надано право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв'язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах: від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61- 292св23), від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22 (провадження № 61- 6588св23).
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажізоляція» нова назва ТОВ «Фергат Плюс» будучи належним чином повідомлений через електронний кабінет в судове засідання особисто та в режимі відеоконференції не з'явився, про причини не повідомляв. Надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Колегія суддів, заслухавши представника позивача ОСОБА_1 адвоката Деменкову Є.С., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в травні 2022 року на мобільний додаток Viber з електронної скриньки відповідача надійшов лист з додатком «Наказ № 12-зв від 13.05.2022 р».
Згідно вказаного наказу (розпорядження) № 12-зв від 13.05.2022 р. ОСОБА_1 була звільнена з посади бухгалтера головного підрозділу ТОВ «Будмонтажізоляція» за угодою сторін. Як зазначено у спірному документі підставою для звільнення позивачки була заява про звільнення.
Враховуючи, що ніяких заяв про звільнення позивачка не писала, ніяких угод щодо звільнення її із відповідачем не укладала, підприємство жодного дня не припиняло своєї господарської діяльності, позивач звернулася до директора ТОВ «Будмонтажізоляція» Слободенюк В.О. для з'ясування обставин справи.
Директор ТОВ «Будмонтажізоляція» повідомив , що він не розуміє, що відбувається на підприємстві, його теж було звільнено, скорочувати штати офіційно підприємству не вигідно, бо потрібно виплачувати вивільненим працівникам компенсацію, всі документи знаходяться у інспектора відділу кадрів Вікторії Гарголі і позивачці потрібно самостійно відновлювати свої права. Одразу позивачці було заблоковано доступ до автоматизованих бухгалтерських програм, тобто, без пояснення причини, належної правової підстави, відповідач незаконно позбавив позивачку в односторонньому порядку права на труд.
Щоб уникнути відповідальності за порушення трудових прав позивача відповідач видає наказ про призупинення трудового договору з працівником ОСОБА_1 .
Зі спірного наказу № 1/ПТД від 31.05.2022 року «Про призупинення трудового договору з працівником» вбачається, що підставою для складання цього наказу є ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р № 2136-ІХ, а також наступні факти: ОСОБА_1 з 08.04.2022 року не виконує посадові обов'язки; на робоче місце не з'являється; не відповідає на телефонні дзвінки; місце її перебування встановити не можливо; додатково з 26.05.2022 року офіс, де розташовувалося робоче місце ОСОБА_1 захоплено невідомими озброєними особами; наказ про віддалену роботу щодо ОСОБА_1 керівництвом не приймався; заяв про надання відпустки не надходило; військова агресія проти України, що виключає можливість надання ОСОБА_1 роботи та виконання нею її.
В спірному наказі № 1/ПТД від 31.05.2022 року «Про призупинення трудового договору з працівником» відповідач вказує, що з 08.04.2022 року ОСОБА_1 не виконує посадові обов'язки, на робоче місце не з'являється, не відповідає на телефонні дзвінки, місце її перебування встановити не можливо.
В той же час, відповідач з 12.04.2022 р по 13.05.2022 року направляє на електронну пошту ОСОБА_1 бухгалтерські документи для здійснення бухгалтерських операцій, менеджер з персоналу ОСОБА_2 безпосередньо з бухгалтером ОСОБА_1 має телефонні бесіди 26.04.22 р., 27.04.22 р. та 11.05.22 р.), на банківську картку відповідач сплачує позивачу заробітну плату - 07.04.2022 р в сумі 5454,82 грн, 18.04.22 р в сумі 5 238,37 грн, та 10.05.2022 р в сумі 4 762,14 грн, останній платіж (розрахункові при звільненні) 13.05.2022 р
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заяви про звільнення позивач не писала, угод щодо звільнення з відповідачем не укладала, підприємство жодного дня не припиняло своєї господарської діяльності, а тому відповідачем була порушена процедура розірвання трудових відносин з ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
У рішенні № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року у справі № 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що «обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом- актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України» (абзац другий пункту 3.2 мотивувальної частини).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
У постанові Верховного Суду від 26.06.209 року у справі №641/5330/16-ц вказано, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України , суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мам можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи.
Враховуючи КЗпП України, розірвання трудових відносин як за ініціативи працівника, так і за ініціативи роботодавця, можливі за підстав, передбачених КЗпП України, але обов'язково із дотриманням всіх передбачених законодавством процедур.
Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до п.3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно довідки №3 про заробітну плату ОСОБА_1 середньоденна заробітна плата позивачки складає 628,01 грн.
З огляду на вказане за період з 14.05.2022 року по 11.06.2024 року середній заробіток за час вимушеного прогулу складає: 628,01 грн. х 542 робочих днів вимушеного прогулу = 340 381, 42 грн.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19 вказано, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.
Врахувавши вказане, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14.05.2022 по 11.06.2024 року.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним у справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Встановивши зазначені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажізоляція» - адвоката Скульського Сергія Івановича залишити без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 червня 2024 року та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 липня 2024 року залишити - без змін.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат .
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажізоляція» - адвоката Скульського Сергія Івановича нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «Фергат Плюс» (код ЄДРПОУ 36760769, адреса реєстрації відповідача: 43025 Волинська обл.., Луцький р-н, м. Луцьк вул. Сверстюка Євгена, буд.1) - залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 червня 2024 року та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2025 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді В.П. Пікуль
О.В. Чумак