Справа № 545/3395/24 Номер провадження 22-ц/814/3750/25Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л. І. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
18 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Панченка О.О.,
Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.
при секретарі: Філоненко О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Стемковської Олени Олегівни на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 липня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Стрюк Л.І., повний текст судового рішення виготовлено - дати не вказано
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Зміст позовних вимог
У серпні 2024 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.02.2018 року між АТ «Альфа Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Мета кредиту для особистих потреб, ліміт кредитної лінії у розмірі 200000грн, з процентною ставкою 24% річних. АТ «Альфа Банк» повністю виконало свої зобов'язання проте відповідач свої зобов'язання щодо повернення коштів не виконала, у результаті чого станом на 20.12.2021 утворилася заборгованість у загальному розмірі 47809,63грн.
Також позивач зазначав, що 20.12.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладений договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача.
Просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 47809,63грн, судові витрати, які складаються зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн та витрат на професійну правничу допомогу 7100 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 03 липня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фінанс» (юридична адреса:м. Київ, пл. Солом'янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222) заборгованість за кредитним договором №630846717 від 05.02.2018 в розмірі 42 816,64 грн та судові витрати в сумі 4503,07грн, а всього 47 319,71грн.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_2 адвокат Стемковська О.О., просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15, відповідно до яких, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
У постанові від 25.05.2021 р. по справі №554/4300/16-ц Верховний Суд України наголосив на тому, що банківська виписка є первинним документом, який підтверджує наявність та розмір заборгованості.
Банківська виписка повинна містити обов'язкові реквізити первинного документа, визначені законом.
У статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено перелік обов'язкових реквізитів первинного документа. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема назву підприємства, від імені якого складено документ, дату складання, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктами 4.8 та 4.10 розділу 4 постанови НБУ від 18.06.2003 №254 «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України» визначено наступне. У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).
Первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банками самостійно, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України.
Вказує, що матеріали справи не містять виписки по рахунку Відповідача, оформленої у відповідності до Закону, в тому числі підписаної, завіреної уповноваженою особою АТ «Альфа Банк».
Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа має розглядатися у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Встановлені обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 05 лютого 2018 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії шляхом підписання анкети-заяви, за умовами якої ліміт кредитної лінії встановлений у розмірі 200000 грн, зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування коштами відновлювальної кредитної лінії у розмірі 26% річних.
Підписом в оферті позичальник ОСОБА_3 підтвердила, що вона отримала акцепт угоди про надання споживчого кредиту №630846717 від 05.02.2018, а також беззаперечно підтвердила, що перед укладенням угоди ознайомлена, у тому числі у письмовій формі: з усією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з нормами Закону України «Про споживче кредитування»та нормативними актами НБУ; із інформацією, зазначеною в ч. 2ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка розміщена на офіційній сторінці банку у мережі інтернет за посиланням www.alfabank.ua (а.с.41).
Отже, сторони договору погодили умови, порядок виконання зобов'язання, визначили розмір процентів за користування коштами та досягли згоди з усіх істотних умов договору №630846717 від 05.02.2018.
20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №4, відповідно до умов якого, АТ «Альфа-Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», а ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» приймає належні АТ «Альфа-Банк», права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у додатку №1-1 до договору (а.с.7-11).
Відповідно до витягу з Додатку №1-1 до договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року ТОВ «ФК Еліт Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №630846717 від 05.02.2018 в загальну розмірі 47809,63грн, що складається з основної заборгованості за кредитом в розмірі 42816,64грн та пені на дату укладення договору факторингу в розмірі 4992,99грн (а.с.12-13).
Із виписки по рахунку з кредитною карткою World Debit Master card за період з 05.02.2018 по 20.12.2024, вбачається, що позичальник користувалася кредитними коштами, вносила кошти на виконання умов договору, чим підтвердила отримання нею кредитних коштів (а.с.17-23).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» за ОСОБА_2 станом на 20.12.2021 рахується заборгованість в розмірі 47809,63грн.
З розрахунку вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховувалися первісним кредитором АТ «Альфа-Банк» до дати відступлення прав вимоги 20.12.2021. В свою чергу, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» здійснило нарахування пені на дату укладення договору факторингу в розмірі 4992,99 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позивачем доведено розмір заявленої заборгованості лише у сумі 42816,64 грн. що підтверджується наданим розрахунком заборгованості, який є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості.
Щодо нарахування штрафних санкцій суд зазначив, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з огляду на те, що позивач не надав суду детального розрахунку нарахованої пені, неустойки, штрафу із зазначенням конкретного періоду нарахування.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до п. 1 ч. 2ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов'язанні.
З матеріалів справи вбачається та не спростовується доводами апеляційної скарги, що шляхом акцептування АТ «Альфа-Банк» оферти відповідача на укладення договору обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач одержала кредит у розмірі встановленого ліміту кредитної лінії на платіжну картку, яким активно користувалася, але в установленому договором порядку використані кредитні кошти не повернула та проценти за кредитом не сплатила, що підтверджується банківською випискою з рахунку позичальника, яка відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, є належним та допустимим доказом щодо заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
20.12.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 4, відповідно до якого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло належне АТ «Альфа-Банк» право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку № 1-1 до договору.
Відповідно до пункту 2.2 договору факторингу право вимоги, що відступається згідно даного договору, включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно додатку 1-1 до договору факторингу № 4 від 20.12.2021, реєстру договорів, права вимоги за яким відступаються, та боржників за такими договорами, АТ «Альфа-Банк» передало ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право грошової вимоги за договором № МТС - 630846717 від 05.02.2018, за яким боржником є ОСОБА_3 , загальна сума заборгованості 47809,63 грн. (а.с. 12-13).
Пунктом 2.3 Договору факторингу передбачено право вимоги, яке вважається відступленим Фактору з дати оплату Фактором ціни вимоги відповідно до п. 4.2. договору. В дату здійснення оплати Фактором ціни вимоги відповідно до п. 4.2 Договору Сторони цього Договору підписують Акт приймання-передачі Реєстру боржників, за формою, встановленою в додатку № 2 до цього договору.
Платіжним дорученням за № 34291 від 20 грудня 2021 року підтверджується оплата TOB «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» за право вимоги згідно договору факторингу № 4 (а. с. 16).
Відповідачем договір факторингу не оспорюється, тому ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем.
ОСОБА_2 не доведено відсутності у неї заборгованості за кредитним договором від 05.02.2018.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2ст. 367 ЦПК України).
Інших доводів, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність та обгрунтованість апеляційна скарга не містить, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містить посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Встановивши зазначені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Отже, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стемковської Олени Олегівнислід залишити без задоволення, а рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 липня 2025 року- без змін.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стемковської Олени Олегівнизалишити без задоволення.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 липня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 18 листопада 2025 року.
Головуючий суддя О.О.Панченко
Судді: Т.В. Одринська
В.П. Пікуль