Житомирський апеляційний суд
Справа №295/18795/24 Головуючий у 1-й інст. Чорній Р. О.
Номер провадження №33/4805/1011/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
27 листопада 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Грабчука О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду міста Житомира від 18 липня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Богунського районного суду міста Житомира від 18 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 08 грудня 2024 року о 01-50 год у м. Житомирі, по вул. Вільський Шлях, 193/2 керував транспортним засобом марки Skoda, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у медичному закладі відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що матеріали справи не містять доказів керування ним транспортним засобом, а також законності зупинки останнього, що свідчить про безпідставність усіх подальших дій поліцейських. Рапорт працівника поліції скаржник не вважає належним доказом, а звернення поліцейського «пане водій» або фрази типу «ми їхали» не можуть розцінюватися як доказ керування автомобілем. Вказав, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не направляли до медичного закладу, оскільки направлення на огляд до закладу охорони здоров'я у його присутності не складалось. Незаконність огляду, на думку скаржника, полягала зокрема у його проведенні під час повітряної тривоги, що порушило його право на захист та безпеку життя.
На думку скаржника, у його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина - недоведена.
В апеляційній скарзі скаржник ОСОБА_1 просив справу слухати у його відсутності за участі його представника Грабчука О.В., який в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 191342 від 08 грудня 2024 року; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя), огляд за допомогою Alkotest Drager не проводився; направленням ОСОБА_1 на огляд до КНП «ОМСЦ ЖОР» від 08 грудня 2024 року з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапортом працівника поліції Книшевича Дмитра від 08 грудня 2024 року; відеозаписом з автомобільного відеореєстратора та нагрудної камери поліцейського.
Так, із вказаного відеозапису вбачається, що 08 грудня 2024 року о 01-50 год за транспортним засобом марки рухається службовий автомобіль працівників поліції з увімкненими на ньому проблисковими маячками синього та червоного кольору. Після заїзду за гаражі автомобіль Skoda темного кольору стоїть, поруч знадиться ОСОБА_1 , поліціянти зауважили останньому на необхідність зупинки транспортного засобу після увімкнення ними проблискових маячків синього та червоного кольору та рух під час комендантської години, попросили надати документи. При цьому інший чоловік зауважує, що «засиділись з дівчатами в машині, наробили кіпішу», пропонує залагодити все за 200 доларів. Разом з тим, працівник поліції виказав підозру про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння у зв'язку із запахом алкоголю з порожнини рота та поведінці, що не відповідає обстановці. На вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер ОСОБА_1 категорично відмовляється, погоджується пройти такий огляд в закладі охорони здоров'я, проте згодом також відмовляється. Далі водію роз'яснені наслідки такої відмови, права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. У подальшому водія під підпис ознайомили із складеними щодо нього протоколом за ч. 1 ст. 130 КУпАП, актом огляду, відсторонили від керування транспортних засобом.
Разом з тим, доводи скаржника щодо відсутності в матеріалах справи доказів порушення ним правил дорожнього руху у повному обсязі спростовуються вказаними відеозаписами. У даному випадку працівники поліції діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію» з дотриманням положень ст. 35 вказаного закону, оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності. У даному випадку після зупинки ОСОБА_1 працівники поліції вказали водію на рух автомобіля під час комендантської години та не виконання останнім вимоги про зупинку, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору.
Наданий відеозапис апеляційний суд визнає належним та допустимим доказом, оскільки останній відповідає п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026, хоча наданий частинами, проте є послідовним за своїм змістом. Об'єктивно зафіксовані обставини на ньому узгоджуються з фабулою правопорушення, викладеною у протоколі про адміністративне правопорушення.
Одночасно варто зазначити, що пунктом 2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто за змістом цієї норми поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п. 3, 4 Розділу І Інструкції.
У даному випадку працівники поліції зауважили водію на запах алкоголю з ротової порожнини, що є однією із ознак перебування особи у стані алкогольного сп'яніння як підстави для вимоги про проходження відповідного огляду. Працівники поліції у відповідності до встановленого законом порядку, пропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. ОСОБА_2 підтвердив вживання алкоголю, вказав, що випив один бокал і літр пива, висловив думку, що тест покаже позитивний результат, визнав, що сам винний, а дії поліцейських правильні. Водій від огляду на місці зупинки транспортного засобу й у медичному закладі відмовився, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дані зафіксовані на відеозаписі повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейські діяли з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Протокол про адміністративне правопорушення складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
Доводи захисника щодо відсутності в матеріалах справи направлення на огляд апеляційний суд зауважує, що відсутність чи наявність направлення на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я не спростовує винності ОСОБА_1 , який відмовився від огляду на стан сп'яніння і така відмова була беззаперечною.
Згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з тим, що він мав ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі, що підтверджується вищевказаними відеозаписами. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду був причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Окрім того, у чинному законодавстві та в усталеній судовій практиці немає норм, які б прямо забороняли проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння під час повітряної тривоги або автоматично визнавали б такий огляд недійсним. Порядок здійснення перевірки регламентується відповідними положеннями КУпАП, а також спеціальними інструкціями та нормативними актами, що визначають процедуру огляду водіїв на стан сп'яніння. Повітряна тривога сама по собі не є передбаченою законом підставою для скасування результатів огляду чи звільнення від відповідальності.
Апеляційний суд зауважує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови, та зводяться до переоцінки доказів.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду міста Житомира від 18 липня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й.Григорусь