Житомирський апеляційний суд
Справа №288/1307/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/777/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
26 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (дистанційно),
захисника ОСОБА_7 (дистанційно),
підозрюваного ОСОБА_8 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі судове провадження № 288/1307/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 жовтня 2025 року, якою задоволено клопотання заступника начальника ВП- начальника СВ ВП №1 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та продовжено відносно підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Саверці, Попільнянського району, Житомирської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, працює трактористом-машиністом в ТОВ «Монсанто насіння», неодружений, освіта середня, утриманців не має, раніше не судимий,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25 грудня 2025 року, без визначення розміру застави,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням засобів електронного контролю, забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що повідомлена ОСОБА_8 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, є необґрунтованою, оскільки в матеріалах провадження відсутні докази на підтвердження вини останнього. Вказує, що слідчий в клопотанні та прокурор в судовому засіданні не довели наявності ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а також того, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Зазначає, що судом безпідставно не визначено розмір застави при продовженні ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає, що слідчім суддею не враховано належним чином дані про особу підозрюваного, який по характеризується позитивно та раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що заступник начальника відділення поліції - начальник СВ ВП № 1 Житомирського РУП № 2 ГУНП в Житомирській області майор поліції ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Попільнянського районного суду Житомирської області з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий вказав, що у провадженні СВ ВП №1 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025060660000109 від 02.08.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.135, ч.3 ст.286-1 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 02.08.2025 року, близько 04 години 45 хвилин, ОСОБА_8 , керуючи в стані алкогольного сп'яніння технічно справним автомобілем «Hyundai Getz», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_10 , рухався по вулиці П'ята Сотня у селі Почуйки, Житомирського району, Житомирської області, у напрямку села Саверці, Житомирського району, Житомирської області, та в порушення вимог п.п. 1.2; 11.3 Правил дорожнього руху України, на дорозі з двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки та відповідних дорожніх знаків, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, при цьому не виконуючи маневр, пов'язаний із обгоном чи об'їздом перешкоди та не маючи наміру зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населеному пункті, продовжив рух лівою частиною транспортного засобу по зустрічній смузі руху. Надалі, рухаючись указаним транспортним засобом в межах зазначеного населеного пункту поблизу будинку № 47 вищевказаної вулиці, водій ОСОБА_8 , будучи достовірно обізнаним про дорожню обстановку на даній ділянці автодороги, проявив злочинну самовпевненість при керуванні транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки).
Так, рухаючись автомобілем «Hyundai Getz», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у зазначений час та місці, водій ОСОБА_8 у порушення вимог пунктів 2.3 б), 2.3 д) та 12.3 Правій дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, відповідно до яких для забезпечення безпеки дорожнього руху водій, зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, невірно оцінив дорожню обстановку та проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в умовах сутінок перевищив максимально допустиму швидкість руху за умовами видимості елементів проїзної частини, чим створив загрозу безпеці дорожнього руху при керуванні ним транспортним засобом за вказаних умов.
При цьому, помітивши попереду велосипедиста ОСОБА_11 , який рухався в зустрічному напрямку по зустрічній смузі руху, ближче до лівого узбіччя, водій ОСОБА_8 не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості, виконання маневру, пов'язаного із скеруванням свого транспортного засобу та подальшого руху у своїй смузі руху, внаслідок чого передньою правою частиною керованого ним транспортного засобу здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_11 який, намагаючись уникнути наїзду, скерував велосипед у напрямку протилежної смуги руху.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, відкритого перелому правої скроневої кістки, геморагічного забою головного мозку, забою легень, забитої рани правої скроневої ділянки, множинних саден кінцівок, коми 2 ступеню та був госпіталізований до КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського Житомирської обласної ради», де 03.08.2025 року від отриманих внаслідок ДТП травм помер.
Порушення водієм ОСОБА_8 вимог пунктів п.п. 1.2; 2.3 б), 2.3 д), 11.3 та 12.3 Правій дорожнього руху України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, вчинене в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_11 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Крім того, після наїзду 02.08.2025 року, близько 04 години 45 хвилин, навпроти будинку № 47 по вулиці П'ята Сотня у селі Почуйки, Житомирського району, Житомирської області, на велосипедиста ОСОБА_11 , водій ОСОБА_8 , будучи причетним до скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи можливість для надання йому допомоги, не виконав свого громадянського обов'язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі, в порушення вимог п.п. 2.10 г), 2.10 ґ), Правил дорожнього руху України, не переконався у тому, чи потребує потерпілий допомоги, не вжив усіх можливих заходів для надання йому першої медичної допомоги, не викликав карету швидкої медичної допомоги, не відправив потерпілого до лікувального закладу, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган поліції, а натомість, з метою уникнення відповідальності за скоєне, на причетному до події автомобілі «Hyundai Getz», державний номерний знак НОМЕР_1 зник з місця пригоди, чим завідомо залишив без допомоги потерпілого ОСОБА_12 , який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли водій ОСОБА_8 сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан, та був зобов'язаний, і мав змогу надати йому допомогу, що призвело до несвоєчасного надання медичної допомоги потерпілому та тяжкі наслідки для його здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, мав змогу надати допомогу та сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило інші тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України.
В ході досудового розслідування 03.08.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.135, ч.3 ст.286-1 КК України.
05.08.2025 ухвалою слідчого судді Попільнянського районного суду Житомирської області до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 30.09.2025 року, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Попільнянського районного суду Житомирської області від 29.09.2025 продовжено підозрюваному ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 03.11.2025 включно, без визначення розміру застави.
Слідчий зазначив, що закінчити досудове розслідування до вказаного строку не представляється можливим, оскільки по кримінальному провадженню необхідно виконати наступне: отримати висновок судово-медичної експертизи; отримати висновок двох судових молекулярно-генетичних експертиз; отримати висновок комплексної транспортно-трасологічної експертизи та експертизи механізму і обставин дорожньо-транспортної пригоди; з урахуванням отриманих висновків судових експертиз визначити обсяг необхідних додаткових слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій та призначення судових експертиз; здійснити інші процесуальні дії для всебічного, повного та неупередженого встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Окрім того, ухвалою слідчого судді Попільнянського районного суду Житомирської області продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025060660000109 від 02.08.2025 року до 03.01.2026 року.
Водночас, ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати та обумовлюють необхідність продовження його застосування.
Враховуючи обгрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися, дані про особу підозрюваного, а також те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 , без визначення розміру застави відповідно до п.2 ч.4 ст. 183 КПК України.
Заслухавши доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.5 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Положеннями ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 зазначеного закону, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявних ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; його репутацію та майновий стан, наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Крім цього, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи, завжди має бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено у разі засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя вищевказаних вимог закону дотримався.
Так, слідчий суддя встановив, що наявність обгрунтованої підозри підтверджується доказами, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди по вулиці П'ята Сотня навпроти будинку № 47 у селі Почуйки, Житомирського району, Житомирської області, під час якого зафіксовано сліди кримінального правопорушення та вилучено речові докази; протоколом огляду місця події території домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого вилучено автомобіль «Hyundai Getz», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , в ході якого він розповів про відомі йому обставини вчинення злочину; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ; протоколом затримання ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочину від 02.08.2025 року; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_8 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_15 , протоколом допиту свідка ОСОБА_16 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 ; результатом токсикологічного дослідження крові на алкоголь № 2187, виданого 06.08.2025 року КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради; лікарським свідоцтвом про смерть № 1025 від 05 08.2025 року; висновком експерта судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 25.08.2025 року № СЕ-19/106-25/14254-ІТ; висновком експерта судової транспортно-трасологічної експертизи від 26.08.2025 року №СЕ-19/106-25/14256-ІТ; висновком експерта судової трасологічної експертизи від 26.08.2025 року №СЕ-19/106-25/16369-ТР, та іншими матеріалами провадження.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції».
За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Дослідивши надані докази колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги захисника про те, що на даний час в матеріалах провадження відсутні належні докази на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, оскільки відповідно до висновку експерта № СЕ-19/106-25/16951-ІТ від 19.09.2025 у заданій дорожньо-транспортній ситуації, невідповідність дій водія ОСОБА_8 , технічним вимогам п.11.10, 12.3, 12.4, 12.9(б), 13.3 ПДР не перебувають у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.
Однак, це на переконання колегії судді не впливає на правильність висновків слідчого судді стосовно необхідності продовження ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки зазначених доказів достатньо, щоб на даному етапі кримінального провадження стверджувати про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.135 КК України, яке відповідно до ст..12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Також слідчий суддя врахував дані про особу ОСОБА_8 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, працює трактористом-машиністом в ТОВ «Монсанто насіння», неодружений, освіта середня, утриманців не має, а також встановив наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність ризику щодо можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду обґрунтована тяжкістю можливого покарання, оскільки ОСОБА_8 обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років.
Можливість незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обгрунтована тим, що підозрюваний з метою схилити останніх до відмови від показань, може впливати на них, оскільки проживає з ними в сусідніх населених пунктах, і вони ще не допитані судом.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення обґрунтований характером інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та його наслідками.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що з огляду на тяжкість покарання, передбаченого за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , даних про особу останнього, слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність зазначених ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає безпідставними.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що підозрюваний ОСОБА_8 раніше не судимий, позитивно характеризується, має постійне місце проживання та місце роботи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини не свідчать про зменшення ризиків, встановлених слідчим суддею, а лише характеризують особу.
Крім того, слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого вже було надано оцінку вказаним доводам сторони захисту.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що майновий стан, міцність соціальних зв'язків та стан здоров'я підозрюваного не змінилися з моменту застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Посилання захисника на можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, колегія суддів також вважає безпідставними з урахуванням стадії кримінального провадження, обставин інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та наявності ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Більш того, стороною захисту не доведено наявності достатніх стримуючих факторів від порушень ОСОБА_8 своїх процесуальних обов'язків у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Доводи апеляційної скарги захисника про необхідність визначення розміру застави, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя має право не визначати розмір застави.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків слідчого судді щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 жовтня 2025 року, якою продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25 грудня 2025 року, без визначення розміру застави - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :