Житомирський апеляційний суд
Справа №292/904/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/475/25
Категорія ст.336 КК України Доповідач ОСОБА_2
24 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12024060460000183 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 16 січня 2025 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Червоноармійськ, Червоноармійського району Житомирської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить вирок змінити в частині призначеного покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого через суворість та призначити ОСОБА_9 покарання за ст.336 КК України із застосуванням положень ст.75 КК України. Вказує, що судом не враховано, що обвинувачений ОСОБА_9 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та активно сприяв у розкритті злочину, раніше не судимий, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, що дає підстави для застосування щодо нього положень ст.75 КК України при призначенні покарання. Вважає, що судом безпідставно не враховано досудової доповіді відносно ОСОБА_9 Житомирського районного сектору №8 філії ДУ « Центр пробації» у Житомирській області від 26.09.2025, згідно якої ОСОБА_9 має середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень небезпеки для суспільства, тому його виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе.
В запереченні на апеляційну скаргу захисника, яке надійшло від прокурора Хорошивського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_11 , йдеться про безпідставність доводів апеляційної скарги та залишення вироку Червоноармійського районного суду Житомирської області від 16.01.2025 без змін.
Вироком Червоноармійського районного суду Житомирської області від 16 січня 2025 року ОСОБА_9 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_9 вирішено рахувати з моменту приведення вироку до покарання.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_9 не обирався. .
Як встановлено судом та зазначено у вироку, ОСОБА_9 , будучи придатним за станом здоров'я для проходження військової служби, підлягаючи призову на військову службу під час загальної мобілізації та будучи у встановленому законом порядку повідомленим про час, дату та місце прибуття для призову на військову службу під час загальної мобілізації, діючи всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу", ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", отримав під особистий підпис від працівника ІНФОРМАЦІЯ_2 повістку про виклик 20 травня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що по АДРЕСА_3 , для призову на військову службу до лав Збройних Сил України під час загальної мобілізації. Однак, 20 травня 2024 року ОСОБА_9 за відсутності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином ухилившись від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_9 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_8 в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи, що фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій та доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 в апеляційній скарзі не оспорюється, висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, апеляційним судом не переглядається. Дії обвинуваченого ОСОБА_9 за ст. 336 КК України кваліфіковані правильно.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 судом визнано відповідно до ст.66 КК України - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Також судом враховано особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.
Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_9 раніше не судимий, має постійне місце проживання, характеризується задовільно, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра та те, що ОСОБА_9 усвідомив протиправність своїх дій, висловив готовність нести відповідальність за вчинене та наявність обставин, що пом'якшують покарання, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказані дані про особу обвинуваченого, а також обставини, які пом'якшують покарання судом першої інстанції враховані при призначенні покарання.
Крім того, на переконання колегії суддів, зазначені доводи не є визначальними для вирішення питання можливості застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.
За таких обставин, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, даних про особу обвинуваченого, в тому числі і досудової доповіді від 26.09.2024, наявності обставин, які пом'якшують покарання, та відсутності обставин, які обтяжують покарання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі у межах мінімального строку, визначеного санкцією ст.336 КК України, та вважав, що таке покарання буде достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого та сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Підстав для застосування положень ст.75 КК України при відсутності бажання обвинуваченого проходити військову службу, суд першої інстанції не вбачав.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зауважує, що у випадку звільнення обвинуваченого ОСОБА_9 від покарання з випробуванням, останній підлягає звільненню і від військової служби, що є одним із способів ухилення від мобілізації, що фактично і є у випадку обвинуваченого, а тому застосування до нього положень ст.75 КК України під час дії в Україні воєнного стану, коли держава перебуває в стадії активних військових бойових дій, колегія суддів вважає такою, що не відповідає вимогам закону та меті покарання, передбаченої ч.2 ст.50 КК України.
Більш того, під час апеляційного розгляду сторона захисту звертала увагу колегії суддів на те, що обвинувачений ОСОБА_9 лише готовий нести покарання за вчинене кримінальне правопорушення, але жодного аргументу, який би свідчив про осуд своєї поведінки щодо ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, обвинувачений ОСОБА_9 не висловлював.
Зазначене переконливо свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення та неможливість застосування положень ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з іспитовим терміном, оскільки в такий важкий для країни час, особа, на яку Конституцією України покладено обов'язок щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України, ухиляється від такого обов'язку.
Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 17.05.2024 у справі №596/801/23.
Посилання сторони захисту на те, що обвинувачений 27.02.2025 знятий з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.п.137), про що у військовому квітку мається відповідна відмітка, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки оригінал військового квітка апеляційному суду не надано, а згідно відповіді начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.10.2025 обвинувачений ОСОБА_9 станом на 06.10.2025 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_5 та з нього не знятий, аналогічна відповідь надійшла на адресу апеляційного суду від ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 від 17.10.2025.
Крім того, станом на час ухвалення оскаржуванного вироку судом першої інстанції обвинувачений пройшов ВЛК та визнаний придатним до військової служби, про що не заперечував, проте 20.05.2024 року ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Вказані обставини стороною захисту не оспорюються, оскільки в апеляційній скарзі йдеться лише про суворість покарання.
Таким чином, переконливих аргументів, які б ставили під сумнів законність та вмотивованість рішення суду першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання в апеляційній скарзі не наведено.
Також, колегія суддів звертає увагу, що виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Норми кримінального закону України наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави.
З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з призначеним судом першої інстанції покаранням обвинуваченому та вважає, що воно буде достатнім для перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Призначене обвинуваченому ОСОБА_9 покарання не можна визнати явно несправедливим та таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 16 січня 2025 року щодо ОСОБА_9 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: